Видів діяльності та об'єктів, що відносяться до ХНО

ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ.

Небезпечна хімічна речовина (НХР) — хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Небезпечні хімічні речовини, які надходять в організм людини різними шляхами (через дихальні шляхи, слизуваті оболонки, шкіру, шлунково-кишковий тракт), впливають негативно:

- задушливадія, тому що майже всі гази, пари НХР приводять до небезпечного зниження вмісту кисню у крові на 10-13 % і нижче (хлор, трьох хлористий фосфор, оксихлорід фосфору, фосген, хлорпікрин, хлорид сірки, гідразин тощо);

- дратівнадія (аміак, хлор, сірчистий ангідрид тощо);

- алергійнадія (практично усі НХР);

- токсична дія, у результаті якої можуть виникнути гострі отруєння (при швидкому надходженні великих доз і високих концентрацій НХР) і хронічні, виникаючі при тривалому надходженні (роками), у малих дозах і концентраціях в організм людини (усі НХР);

- загальноотруйнадія (оксид вуглецю, синильна кислота, миш'яковистий водень, динітрофенол, акрілонитріл, бензол тощо);

- нейротропні отруйні речовини впливають на генерацію і передачу нервового імпульсу (фосфорорганічні сполуки, оксид етилену, сірковуглець тощо).

Хімічно небезпечний об’єкт (ХНО) — промисловий об’єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться (пересуваються), завантажуються або розвантажуються, виконуються у виробництві, розміщуються або складуються (постійно або тимчасово), знищуються тощо одне або декілька НХР.

ПЕРЕЛІК

видів діяльності та об'єктів, що відносяться до ХНО

(Витяг з Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.№ 554)

1. Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.

2. Добування і переробка природного газу, будівництво газосховищ.

3. Хімічна промисловість (включаючи виробництво засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив), текстильне виробництво (з фарбуванням тканин і обробкою їх іншими хімічними засобами).

4. Металургія (чорна і кольорова).

5. Вугільна, гірничовидобувна промисловість, видобування і переробка торфу, сапропелю.

6. Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу, асфальтобетону, азбесту, скла).

7. Целюлозно-паперова промисловість.

8. Деревообробна промисловість (хімічна переробка деревини, виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит та інше з використанням синтетичних смол, консервування деревини просочуванням).

9. Машинобудування і металообробка (з литтям із чавуну, сталі, кольорових металів та хімічною обробкою).

10. Виробництво харчових продуктів (м'ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, спиртозаводи).

11. Обробка продуктів і переробка відходів тваринного походження (переробка шкіри, виготовлення клею і технічного желатину, утильзаводи).

12. Будівництво водозаборів поверхневих і підземних вод для централізованих систем водопостачання населених пунктів, водо забезпечення меліоративних систем, окремих промислових підприємств.

Безпека функціювання хімічно небезпечних об’єктів залежить від:

- фізико-хімічних властивостей сировини;

- напівпродуктів і продуктів;

- характеру технологічного процесу і надійності обладнання;

- системи нагляду за станом технічних засобів проти аварійного захисту;

- стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації;

- умов зберігання і транспортування хімічних речовин;

- рівня організації роботи щодо попередження виникнення аварій і катастроф.

Наявність великої кількості факторів, від яких залежить безпека функціювання НХР, робить цю проблему надто складною. На жаль на сьогодні неможливо виключити вірогідність виникнення аварій.

В технологічних лініях підприємств, що виробляють або використовують НХР, обертається відносно незначна кількість речовини – значно більша ії кількість знаходиться на складах. В наслідок чого при аваріях на технологічних лініях, як правило має місце локальне зараження обладнання цехів й території підприємства.

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, НХР розповсюджується за межі підприємства, що призводить до масового враження не тільки персоналу підприємства, але і населення.

Норми зберігання НХР на кожному підприємстві визначаються з розрахунком умов їх споживання, вироблення, транспортування, небезпечності (пожежної, вибухової, токсичної), а також профілактичних зупинок й сезонних поставок. Як наслідок, загальна кількість НХР на підприємстві може досягати декілька тисяч тон.

Форма, тип, матеріал ємностей вибираються, виходячи із масштабів виробництва та умов збереження НХР. Ємності найчастіше виробляються з алюмінію, заліза, залізобетону і мають циліндричні або шарові форми.