В) Музичне виховання учнів з важкими розладами мовлення в процесі навчання.

У корекційній роботі уроки музики можуть відігравати значну роль. Давайте подивимось як музичне завдання співвідносяться з розвитком мовлення учнів, досконалістю їх вимови, тобто з тією роботою, яка може бути органічно включена в заняття музикою.

С.М. Безретдінова вважає,що навчальний матеріал і виховний процес у спеціальній школі будується з широким використанням наочних посібників. Уроки співів з використанням наочних посібників не тільки виховують музичні здібності учнів спеціальної школи, але й впливають на деякі дефекти розвитку діти з важкими розладами мовлення. До таких дефектів відносять і нестійку увагу, погану пам’ять, низьку працездатність, недостатність мислення і мовлення. Засоби наочності впливають на зір, слух і дотик, а також на засвоєння знань, вмінь і навичок у дітей. Вони підтримують інтерес учнів до навчальної діяльності і сприяють виробці у школярів емоційного ставлення до предмета.

В усіх розділах уроку музики, включаючи розспів, хорові співи, прослуховування музики, музичну грамоту і бесіди, вчитель може застосовувати засоби наочності: різноманітні картини і таблиці, роздатковий і дидактичний матеріал, листівки та іграшки, діафільми, звукозаписи. Деякі діти з важкими розладами мовлення характеризуються низьким рівнем розвитку музичного слуху і пам’яті, почуття ритму. Обсяг їх співучого голосу обмежений. Чисте інтонування доступно на перший час лише деяким дітям з розвинутим музичним слухом. У початковий період навчання співу в дітей з важкими розладами мовлення спостерігається байдужість, насильне ставлення до співів , це виникає завдяки порушень мовлення.

Прагнучи залучити дітей до музики, вчитель спеціальної школи використовує дуже багато методів, форм і засобів в навчанні (В.К. Лазарєва).

У деяких учнів 1-х класів існують істотні недоліки вимови, завдяки чому на кожному уроці потрібно проводити п’ятихвилинні вправи-розспівки. За допомогою цих вправ мова дітей стає більш розбірливою і виразною. Діти вчаться точно відтворювати звуки і їх сполучення, окрім цього розширюється діапазон голосу, удосконалюється дихання.

Для того, щоб зацікавити дітей вправами-розспівками і визвати в них емоційне ставлення до праці, вчитель звертається до гри з використанням предметів і сюжетних малюнків. Теми гри-розспіву базуються на казковому або побутовому сюжеті, який зрозумілий для дитини з розумовою відсталістю. Наприклад: дітям повідомляють, що вони будуть брати участь в музичній казочці. Усі діючі в казочці персонажі: звірі, птиці, люди – не говорять, а лише співають. В 1 класі казку можна розпочати так: „Прийшла осінь. Діти взяли кошики і пішли в ліс по гриби. На галявинці лісу вони зустріли корову (показ малюнку з зображенням корови). Вона привіталась з дітьми: „Му-у”. Вчитель бере ноту, наприклад, „соль” першої октави. Діти співають за вчителем. Розповідь продовжується: ”Діти зайшли в ліс і почули веселий стук дятла по стовбуру дерева. (Показ малюнка з дятлом) „Тук-тук-тук” (на інструменті береться велика секунда вверх і знову вниз, н-д: фа-соль-фа першої октави). На другому уроці діти за малюнком відновлюють початок казки і повторюють розспів. Потім вчитель вводить ще один персонаж. Таким чином, гра продовжується усю навчальну чверть. На наступних заняттях, учні можуть обходитись без використання малюнків. Навіть замкнуті діти включаються в гру, в музичну роботу. В них поступово іде розвиток вокально-інтонаційних навиків.

На уроках вчитель показує звучання музики, часто повертається до пояснень. Бажано щоб педагог не використовував складних фраз, тому що розумово відсталі діти не зрозуміють сказаного, залишаться байдужими до слів вчителя. Починаючи з 2 класу учні співали розпіви за графічною, а потім за нотним записом.

Дослідники (С.М. Безретдінова, В.К. Лазарєва) зазначають, що при підборі пісенного матеріалу враховується рівень мовного розвитку учнів: тексти пісень не повинні включати складних зворотів мови. Значення нових, незрозумілих слів обов’язково пояснюється. Вивчення пісень і хорове виконання виховують в учнів з важкими розладами мовлення не лише музичну, а і загальну пам’ять, розвивають мислення, мову, емоційну сферу, а також моральні і естетичні почуття. Розумово відсталі діти дуже погано запам’ятовують назви вивчених пісень, з зусиллям та лише після багаторазового повторення, засвоюють їх текст і послідовність куплетів.

У навчальній програмі існує репертуар пісень для кожної вікової групи, але деякі пісні мають слова або словосполучення, зміст яких розумово відсталі діти дуже погано розуміють, а найчастіше розуміють викривлено, поверхово.

Вивчаючи з учнями пісні, можна демонструвати спеціально підготовлені таблиці. Під сюжетним малюнком на тему тексту пісні послідовно виписані назви пісень, окремі слова, а також словосполучення, значення яких діти повинні усвідомити. Зрозуміло, що діти усвідомили в процесі активної мислиневої роботи засвоюється краще, ніж при пасивній діяльності. Тому потрібно навчити розумово відсталих школярів самостійно логічно міркувати при поясненні незрозумілих слів. До кінця зрозуміти значення слів і мовних зворотів, які зустрічаються в пісні, діти не зможуть, але в загальному контексті вони їх зрозуміють. Щоб діти запам'ятали серію куплетів, їм показують чітко зроблені кольорові малюнки, при цьому ілюстрації не повинні бути дуже деталізовані.

Наприклад: вивчення пісні „Скворушка прощаеться” у 3 класі за допомогою таблиці (муз. Понятенко)

1) Спочатку вчитель проводить бесіду з учнями про осінь, її прикмети про птахів, які летять на південь.

2) Дітям повідомляється назва пісні і показується до неї ілюстрація. Дітей питають, як вони розуміють слово „Сковрушка”.

3) Вчитель читає текст пісні, виконує її. Потім діти відповідають на питання: ”Чому пісня має таку назву?” Вивчають пісню 2-3 уроки, потягом яких діти за допомогою таблиці міцно засвоюють її текст.

4) Коли діти вивчають пісню, вчитель пояснює складні слова і словосполучення, які зустрічаються в пісні і заносить їх у таблицю.

Наприклад: пояснення слова :”осінь” – холодно, з дощем осінь; тополя – порода дерева і ін. Якщо діти неправильно вимовляють закінчення деяких слів, то такі слова вписуємо також у таблицю і працюємо потім над артикуляцією (С.М. Бедретдінова).

Не усі діти достатньо емоційно реагують на музику. Вчитель втягує дітей в процес цілеспрямованого прослуховування музики. Ступінь активності дітей, розвиток вміння сприймати музику, пояснювати її, міркувати після слухання твору залежить тільки від діяльності вчителя на уроці, якості його співробітництва з учнями. Педагог допомагає усвідомити дітям характер музичного твору, звертає увагу на використання в музиці виразних засобів. Засоби предметно-образної і знакової наочності для вивчення пісень, для прослуховування музики і для нотної грамоти зручно сконцентрувати у 4-х ланках:

1) Ілюстрації до пісень і до прослуховування музики в 1-3 класах.

2) Музична грамота в 1-3 класах.

3) Ілюстрація до пісень і прослуховування музики в старших класах.

4) Музична і нотна грамота в старших класах.

Широке використання наочності допомагає розвинути в учнів інтерес до музики, сприяє розвитку музичних здібностей.

В.К. Лазарєва, С.М. Бедретдінова зазначають, що на уроках музики і співів діти навчаються самостійно висловлюватися про музику. Якщо в 1 класі учні складають відповіді, як правило, зі значною допомогою вчителя і на базі його запитань, то під час 2 і 3 років навчання розумово відсталим дітям під силу самостійна коротка розповідь з 2-4 речень. Так, в 1 класі діти відповідають вже на такі запитання: ”Звідки беруться пісні” (їх складають) „Хто пише пісні?” (композитор і поет). „Що придумує композитор?” „Що пише поет?”

У 2 класі діти вже розповідають про музичні інструменти. В кінці заняття необхідно приділяти увагу словесного відгуку учнів про зроблену на уроці музики роботу. Такі короткі повідомлення призводять до більш усвідомленого, повного засвоєння навчального матеріалу. Важливою умовою уроків музики є встановлення взаємозв’язку між вчителем музики і педагогами, які ведуть інші предмети. Тільки тоді естетичне виховання буде більш результативним. „Співи є могутнім виховним засобом. Потрібно привчати дітей до гарного співу, навчати їх слухати себе” (А.Н. Граборова).

Дослідження С. Мілявської показали, що колективні заняття співами, які супроводжуються музикою, а також ритмічні рухи дисциплінують дітей, виховують організованість. Музика піднімає настрій і підвищує загальний життєвий тонус.

Провідне місце в музично-естетичному вихованні займають хорові співи. Добре знаючи інтелектуальні, мовленнєві, емоційно-вольові особливості дітей, вчитель співів не тільки залучає кожну дитину в колективну діяльність, але і спонукає до виправлення існуючих недоліків. Для успішного музично-естетичного виховання учнів спеціальної школи потрібне виконання таких умов (С. Мілявська):

а) вмілий підбір музичних інструментів з урахуванням виховного значення, естетичної цінності , відповідності рівню розвитку дитини;

б) високий рівень виконання музичних творів;

в) обмірковане словесне спілкування (бесіда) з дітьми при поясненні змісту музичного твору, знайомстві з жанрами (пісня, марш) і показі виразних засобів;

г) широке застосування образної наочності при прослуховуванні музики;

д) організація ритмічних рухів дітей, які сприяють кращому засвоєнню канви, теми, динаміки музичного твору.

Ознайомимося з музично-ритмічними заняттями на уроках співів та музики в початкових класах спеціальної школи. Цим питанням більш досконало займалися С. Мілевскька, В.К. Лазарєва, та інші.

Вчитель співів і музики прагне зробити свої уроки яскравими, цікавими для дітей, що дає змогу зацікавити дітей, оптимізувати в них естетичні почуття і бажання слухати музику. Досвід спілкування з учнями показав, що дуже ефективною формою виховання в дітей елементів музичної культури є уроки, на яких використовують танцювальні рухи, гра на дитячих музичних інструментах, ритмічні ігри.

Розвитку в дітей почуття ритму, вміння слідувати одному музичному ритму свої рухи сприяє такий вид роботи, як музично-ритмічна розминка. Вона триває 10-12 хв. і включає вивчення танцювальних елементів, музично-ритмічні ігри, інсценування пісень, які супроводжуються ритмічними рухами. Такі музичні вправи мають вагоме корекційне значення для учнів спеціальної школи вводяться в уроки співів і музики не одразу.

Спочатку діти не хотіли рухатись і танцювати, не бажали спілкуватись і контактувати одне з одним. Вони були не в змозі найти собі партнера , сварились одне з одним, капризували; хлопчик і дівчинка не хотіли ставати в пару разом; якщо в них щось не виходило виникало небажання займатись далі. Дітям спочатку не вдавались ритмічні рухи, їм заважала надмірна скутість. При навчанні гри на духовій гармоніці, ложках, металофоні також виникли труднощі.

У дітей були відсутні точні, диференційовані рухи рук. М’язи пальців були скуті, в’ялі, що також впливає і на оволодіння навичками письма. В спеціальній школі дуже мало музичних інструментів, тому дуже важко працювати з дітьми, хоча добре відомо, що найбільш цікавою і захоплюючою для дітей є музично-ритмічна діяльність. Наведемо приклад схеми проведення музично-ритмічного заняття:

1) музично-ритмічна розминка;

2) музично-ритмічні танцювальні рухи;

3) слухова ритмічна розминка ;

4) ритмічна гра;

5) співи і прослуховування музики.

Ця схема використовується в початкових (1-4 кл) класах, поступово з року в рік ускладнюється, поглиблюється і розширюється. В процесі ритмічної роботи з дітьми потрібно включати в діяльність дітей всі аналізатори: зоровий, слуховий, кінетичний, моторний. В 2 класі діти знають довготу нот і особливості їх позначення. Спочатку діти зорово (читають) ритм, який викладений з допомогою розрізнених нот. Якщо пісня знайома дітям, вони можуть викласти ритм самостійно. Прочитавши і усвідомивши текст пісні, діти повинні потім «прочитати» його відтворити в рухах з „ритмічною підказкою” („бігай”, „крок”).

Наступний етап роботи - це відображення ритму стукання в долоні, з промовлянням ритмічної підказки вголос „бігай-крок”, „бігай-крок” і т.д. Далі ритм відображається лише стуканням, потім ритмічно промовляється текст пісні, промовляння супроводжується стуканням. Після цього діти знайомляться з мелодією даної приспівки. Співають, відстукуючи ритм. На 2 уроці ця робота продовжується (може бути лише зміна напрями мелодії), а на 3 уроці діти можуть вже грати вивчену мелодію на музичному інструменті з одного показу вчителя.

Як бачимо, в роботу поступово включається уся сенсорика діти з важкими розладами мовлення .

Головним змістом уроків співу і музики є хорові співи. Музично-ритмічні вправи підпорядкуються цим заняттям. Пісню краще вивчати і запам’ятовувати, якщо проведена підготовча ритмічна робота, аналіз ритмічного малюнка пісні. Хорові співи естетично і морально впливають на колектив виконавців, допомагають „...з’єднати багато сердець в одно сильне чуттєве серце” (К.Д. Ушинський). Потрібно мати на увазі, якщо учень співає погано, то це не свідчить про поганий музичний слух. Можливо, він чує добре, але голос не слухається, не підкорюється, у нього відсутня координація між слухом і голосом.

Потрібно поступово розвивати голосовий апарат. Це довгий процес. Займаючись розвитком вокально-хорових навичок, на уроках потрібно включати приспівки на одному або декілька звуків.

Позакласні і загальношкільні музичні заходи - це результат роботи, яка проводилась на уроках співів, підведення її підсумків.

Будь-яке мистецтво - це „зарядження почуттями” (В.О. Сухомлинський).

А.С. Макаренко, досліджуючи спосіб життя, звички та захоплення підлітків-правопорушників, вказував на те, що вони в більшості не знали і не любили музики. Музика, яка зрозуміла дитині „стає важливим засобом морального виховання„. Оживити в дітей деякі асоціації, розбудити в них бажання слухати музику, допомагають вірші.

Н-д: перед знайомством учнів з музикою Глінки насамперед потрібно дати прослухати уривок із поеми „Старий і море”. Після цього діти повинні самостійно переказати ті епізоди, які вже запам’ятали. Ця підготовка зацікавить дітей і вони навіть захотять прослухати „Марш Чорномора”.

Сприйняття дітей активізується, якщо ми їм дамо декілька мелодій для порівняння. Наприклад: на вірші Лермонтова написана музика Рубінштеймом, Ганєвим. Після прослуховування, можна запропонувати дітям висловитися стосовно почутого. Так само можна один і той самий твір запропонувати в виконанні різних співаків. Діти уважно слухають звучання музики, відчувають в виконанні нові відтінки. Музичне виконання в спеціальній школі є важливим елементом естетичного розвитку діти з важкими розладами мовлення.

Разом з цим воно має суттєвий корекційний вплив. Заняття музикою позитивно впливає на розвиток пізнавальної активності учнів, удосконалює моральні якості особистості, впливає на емоційну сферу.

Заняття музикою сприяють цікавому відпочинку, є умовою для розвитку художніх навичок.

Ефективність естетичного виховання дітей з важкими розладами мовлення підвищується, якщо ця робота організовується в системі, має чітке планування і передбачає взаємозв’язок заходів, які проводяться в позакласну годину, з програмним змістом уроків читання, образотворчого мистецтва, співів і музики тощо.

Важливо при цьому врахувати потенційні можливості учнів різних років навчання потрібно, щоб форми і методи естетичного виховання відповідали індивідуальним особливостям кожної дитини.