Функції неспецифiчних ядер таламусу

До неспецифічних ядер вiдносять iнтраламiнарнi, центральне, медiанний центр. Багато з них на- лежать до ретикулярної формацiї. Волокна ретикулярних нейронiв створюють сiтку, яка з'єднує мiж собою рiзнi структури мозку. Бiльша частина неспецифiчних ядер не має прямих зв'язкiв з корою великих пiвкуль, а тi, котрi мають (вентральне переднє, ретикулярне), надсилають свої волокна дифузно в рiзнi ділянки кори. Сигнали зі спинного мозку доходять до цих ядер палео-спино-таламічним трактом і непрямо

– спино-ретикулярним. Їх роль є модулюючою, тобто регулюючою рівень активності всіх коркових ділянок. Неспецифічні ядра мають зв’язки між собою, з асоціативними й переключаючими ядрами Т, з гіпоталамусом, лімбічними структурами та іншими підкорковими утвореннями. Важливо, що неспецифічні ядра Т не проводять аферентації певної модальності (звідси їх назва). До них надходять сигнали голов- ним чином з ретикулярної формації стовбура мозку, що пояснює їх участь у регуляції загального рівня

активності мозку, а також причетність до змін стану сну на неспання.

Iмпульсацiя, що надходить по неспецифiчнiй висхiднiй системi таламусу, пiдтримує рiвень збудливостi нейронiв кори, необхiдний для збереження свiдомостi. Волокна неспецифічних ядер Т закінчуються в усіх шарах кори. Крiм того, неспецифiчнi ядра Т забезпечують орiєнтувальнi реакцiї, що швидко виникають i важливi для органiзацiї концентрованої уваги й робочого настроювання органiзму.

Таким чином, таламус здiйснює наступнi функцiї.

1. Переключення всiєї сенсорної аферентацiї (окрiм нюхової), що прямує до вищих вiддiлiв мозку й за- безпечення розпiзнавання модальностi подразнення без бiологiчної оцiнки.

2. Опрацювання сенсорної й моторної iнформацiї.

3. Участь у мiжцентральних взаємодiях.

4. Регуляцiя рiвня збудливостi рiзних вiддiлiв мозку, у тому числi кори великих пiвкуль i звiдси – участь у змiнi сну й неспання, в органiзацiї уваги, робочого настроювання органiзму.

5. У таламусі є також несенсорні ядра, котрі перемикають імпульси від різних відділів ЦНС на мотор- ну кору в зворотньому напрямку (вентролатеральне ядро – двобічний зв’язок з мозочком, переднє бокове вентральне ядро – для базальних ядер та ін.).

Лекція 7. ГIПОТАЛАМУС. ЛIМБІЧНА СИСТЕМА. ЕМОЦIЇ. АВТОНОМНА (ВЕГЕТАТИВНА) НЕРВОВА СИСТЕМА

Гiпоталамус

Гiпоталамус (Г) – фiлогенетично старий вiддiл промiжного мозку, який вiдiграє важливу роль у пiдтриманнi сталостi внутрiшнього середовища й забезпеченні iнтеграцiї функцiй вегетативної, ендокрин- ної та соматичної систем.

У гiпоталамусi видiляють декiлька десяткiв ядер, якi топографiчно утворюють п'ять груп: преоптична, передня, середня, зовнiшня, задня.

Гіпоталамус рясно кровозабезпечується (2600 капiлярiв/мм2, при тому що для кори тiльки 400).

Бiльшiсть ядер Г мають нечітко видiленi межi й, за малим виключенням (супраоптичне й паравентрикулярне яд- ра), їх не можна розглядати як центри з вузькою локалiзацiєю специфiчних функцiй. Бiльш перспективним є подiл Г на дiлянки, якi володiють певною функцiональною специфiкою. Наприклад, деякi ядра преоптичної й передньої груп об'єднуються в гiпофiзотропну дiлянку, нейрони якої продукують рилiзiнгфактори (лiберiни) й iнгiбiруючi фактори (статини), котрi регулюють дiяльнiсть передньої частки гiпофаза – аденогiпофiза.

Середня група ядер формує медiальний Г, де є своєрiднi нейрони-датчики (хемо-, термо-, осморецеп- тори), якi реагують на змiни внутрiшнього середовища органiзму (температуру кровi, водно-електролiтний склад плазми, вмiст гормонiв у кровi). Через нервовi й гуморальнi механiзми медiальний Г керує дiяльнiстю гiпофiза.

У латеральному Г нервовi клiтини розташованi дифузно, без органiзацiї ядер. Через латеральний Г проходять провiдниковi шляхи (медiальний пучок переднього мозку) до верхнього й нижнього вiддiлiв стовбура мозку.