Функцiї лiмбiчної системи

Гіпокамп.Цій структурі властива поліфункціональність. Будова його модульна – складається з пов’язаних між собою мікросіток, які сте- реотипно повторюються. Серед функцій – створення настороженості, підвищення уваги й забезпечення орієнтовних реакцій (стартл-рефлексів), участь в організації емоційної напруги (страху, агресії, голоду, спраги), пам’яті та навчання. Нейрони гіпокампа поліфункціональні; звідси здатність реагувати на різні сенсорні стимули довготривалими реакціями (до 12 с) при значній поширеності збудження, з охопленням до 60% нейронів.

Мигдалина– забезпечення захисної поведінки, ве- гетативних реакцій. Цій структурі теж властива полісенсорність нейронів. Мигдалина причетна до організації рухових, емоційних реакцій, мотивацій,

Рис. 4.33 “Коло Папеса”.умовнорефлекторної поведінки. Завдяки зв’язкам із гіпоталамусом виражений вплив на вегетативні функції, переважно парасимпатикотропний. Подразнення мигдалини спричиняє облизування, жування, ковтання, салівацію, зміну перистальтики кишечника. Визна- чено вплив на діяльність нирок та сечового міхура.

У цілому, ЛС контролює емоцiйну поведiнку, керуючи тим самим усiєю сукупнiстю внутрiшнiх факторiв, котрi мотивують дiяльнiсть людини й тварини. Вона забезпечує загальне полiпшення пристосування органiзму до умов навколишнього середовища, що постiйно змiнюються. Якщо внаслiдок пошкодження ЛС це пристосування порушується, поведiнка втрачає адекватнiсть: порушується їжодобувна поведiнка, страждає дiяльнiсть, спрямована на збереження iндивiда й вида, порушується соцiально–статева поведiнка. Усi цi акти, нервовий субстрат яких закладено в гiпоталамусi та верхнiх вiддiлах середнього мозку, керуються ЛС. У тварин вони складають видоспецифiчну поведiнку. Емоцiйна поведiнка людини, яка мабуть є аналогом видоспецифiчної поведiнки тварини, при пошкодженнi ЛС порушується.

Завдяки ЛС інформація з внутрішнього середовища організму та навколишнього середовища набуває домінуючого значення й прирікає цілеспрямовану діяльність на подолання та зміну жорстких видоспецифічних програм. Тобто в такій ситуації усвідомлюються потреби, спрямовані на об’єкт, який забезпечує їх задоволення. Таким чином забезпечується адекватність поведінки.

Регулюючий вплив ЛС здiйснюється через посередництво розташованих нижче вегетативних центрiв. Скорiш за все, змiнюючи в той чи iнший бiк збудливiсть гiпоталамiчних центрiв, ЛС визначає знак вiдповiдної вегетативної реакцiї.

Емоцiйне забарвлення поведiнкових реакцiй визначається не тiльки вегетативними компонентами, але й вiдповiдними ендокринними зрушеннями. У цьому планi iстотним є вплив ЛС на дiяльнiсть залоз внутрiшньої секрецiї. Змiнюючи гормональний фон, ЛС в природних умовах може приймати участь у формуваннi спонукань до дiї (мотивацiй) та регулювати реалiзацiю самих дiй, спрямованих на усунення спонукань, пiдсилюючи або послаблюючи емоцiйнi фактори поведiнки.

Емоцiї

Генетично запрограмована цiлеспрямована активнiсть у людини, як і у тварин з високороз- винутою нервовою системою, спрямовується двома механiзмами, а саме: мотивацiями та емоцiями.

Значення мотивацiй

Мотивацiя(англ. motivation, вiд motive – спонукання) – це фiзiологiчний стан, який виникає в разi необхiдностi задовольнити ту чи iншу потребу органiзму. Суб'єктивно вiн проявляється вiдчуттями, оскiльки зрозумiти потребу можливо тiльки через власнi вiдчуття (голод, спрагу тощо). Об'єктивнними показниками мотивацiй є змiни електричної активностi мозку, а також стану внутрiшнього середовища (змiна осмотичного тиску, вмiсту цукру, статевих гормонiв тощо).

Мотивацiї – це особливий комплекс збуджень, якi спонукають людину або тварину до пошуку специфiчних агентiв зовнiшнього середовища, що можуть задовольнити iснуючу потребу.

Коли параметри знаходяться в межах фiзiологiчної норми, виникає вiдчуття задоволення, яке зветься гедонiстичним станом (гр. hedone – приємне самопочуття, насолода). При вiдхиленнi параметрiв гомео- стазу або при порушеннi ультраструктур клiтин виникає неприємне самовiдчуття – вiдхилення вiд

гедонiстичного стану. Саме цi неприємнi вiдчуття складають початковий етап мотивацiї – актуалiзацiю потреб. Вони є безпосереднiм фiзiологiчним механiзмом, що запускає енграми рухових структур, здатних усунути порушення гомеостазу.

Мотивацiї можуть бути як усвiдомленими, так i неусвiдомленими. Неусвiдомленi мотиви звуться спо- нуканнями або потягами. Вони вiдбивають внутрiшнi змiни органiзму, пов'язанi з бiологiчними потреба- ми (голод, спрага, статевий потяг тощо). Складнi форми мотивацiї людини, якi проявляються на усвiдомленому рiвнi, є iнтересами.

Одночасно з появою потреби виникає особливий стан, який зветься емоцiями.