Та погіршення поведінки

Негативні стереотипи заважають людям виявити свої здібності. Вони породжують тривогу, стосовно того, що стереотип (расовий, національний, ґендерний, віковий тощо) може ненароком справдитися. Це погіршує самоефективність людини та деідентифікує з джерелом стереотипу. Судячи з усього, позитивні стереотипи, навпаки, допомагають.

Соціальна ідентифікація. Я-концепція містить не лише індивідуальну ідентифікацію (відчуття власної тожсамості), а й соціальну ідентифікацію (відчуття причетності до групи). Відомий британський соціальний психолог Генрі Тешфел разом з колегами (1994) запропонував теорію соціальної ідентифікації, засновану на наступних припущеннях:

· Людина схильна до категоризації . Це диференціація інших людей, включно самої себе за категоріями. Назвати когось, німцем чи турком, інтелігентом чи торговцем означає скористатися якоюсь «стенографією» для опису специфічних особливостей окремих людей.

· Людина схильна до ідентифікації (вона асоціює себе з якимись певними групами (категорія «ми»), що підвищує її самоповагу та самооцінку.

· Людина схильна до порівняння, тобто до протиставляння власної групи іншим групам (категорія «вони»), при чому на користь власної. На цьому підґрунті виникає «ми-почуття», (гордості, комфорту від причетності до групи), яке підсилює Я-концепцію.

Люди, яким не вистачає власної позитивної ідентифікації, нерідко шукають привід для самооцінки в ототожненні себе з групою. Багато молодих людей знаходять гордість, владу і ідентичність в деструктивних суспільних рухах та організаціях. Чимало людей задля підтримки знаходять свою групу серед релігійних співтовариств, груп самопомочі тощо.

Внутрішньогруповий фаворитизм.Це схильність думати на користь своєї групи (расової, національної, статевої, конфесійної, професійної тощо).Це також міркування в категоріях порівняння та протиставлення «ми - вони», на користь «ми». Якщо обкреслити круг, то всередині опинимося тільки «ми», члени однієї групи, а всі інші, тобто «вони», члени іншої групи, залишаться за його межами. Подібний внутрішньогруповий фаворитизм може відображати: 1) любов до своєї групи; 2) нелюбов до «них»; 3) обидва відчуття. У останньому випадку лояльність до власної групи повинна приводити до знецінення іншої групи, тобто «їх». Схильність думати на користь своєї групи – ще один приклад прагнення людини до позитивної Я-концепції.

Виховані в традиціях колективістських культур ідентифікують себе не стільки з якоюсь конкретною групою, скільки зі всіма навколишніми людьми, рівними їм за статусом, а тому відносяться до ним приблизно однаково. Індивіди більш схильні до прояву внутрішньогрупової упередженості в тих випадках, коли «ми» — нечисленна група з нижчим статусом, ніж «вони». Якщо представник певної раси, статі. Віку опиняється на якому-небудь суспільному заході в меншості, він гостріше відчуває свою соціальну ідентичність і реагує відповідним чином.

Завдяки соціальній ідентифікації люди також виявляють конформізм у стосунку до норм власної групи. Подекуди люди жертвують заради команди, сім'ї або своєї країни. Чим важливіше для нас наша соціальна ідентифікація, і чим сильніше ми відчуваємо упереджене відношення до своєї групи, ми ще активніше починаємо дискредитувати «їх», тим виразнішими є реакції протесту

Схоже, що сильна прихильність до власної групи не обов'язково повинна мати своїм «дзеркальним віддзеркаленням» такі ж сильні неґативні відчуття до інших груп. Прихильність власній расі, конфесії і соціальній групі іноді дійсно створює у людини схильність до знецінення інших рас, конфесій і соціальних груп. Але це не неминуче. Особиста позиція, що ґрунтується на визнанні безлічі культур здатна запобігти загостреному сприйняттю групових відмінностей. Проте деякі стереотипи, вирощені мультикультуралізмом, є проявами фаворитизму у стосунку до «них». Вважається, що для психологічного і соціального здоров'я людина повинна одночасно усвідомлювати свою індивідуальність, винятковість, групову ідентичність і причетність до всього людства.

Інституційна підтримка стереотипів. Сеґрегація – це спосіб, за допомогою якого соціальні інститути (школи, уряд, засоби масової інформації) можуть підтримувати упередження. Наприклад, школа може мимоволі підсилювати переважаючі культурні установки. Йдеться про підручники та хрестоматії, де кількість чоловічих персоналій у 3 рази перевищує кількість жіночих. Інституційна підтримка, що надається упередженням, нерідко залишається непоміченою. Як правило, вона не є усвідомленою спробою дискримінувати яку-небудь групу. Частіша така підтримка – не більше, ніж віддзеркалення культурних традицій.

Подібним прикладом, інституційної упередженості, іноді незауважуваним є фейсизм (від англ. слова face – особа). Це переваги, які віддаються у ЗМІ зображенням чоловічих осіб і жіночих тіл. Це явище прикметне для багатьох країн світу. Фільми і телепрограми можуть відображати і підсилювати існуючі культурні установки

Отже, соціальна ситуація породжує і підтримує упередження різними способами. Група, яка одержує вигоду від свого вищого соціального і економічного статусу, нерідко виправдовує його, формуючи відповідні переконання. Люди виявляють уразливість до стереотипів стосовно них, це викликає тривогу та напруження, що погіршує поведінку. Відтак упередження ніби самосправджується. Джерелом забобонів може бути соціальна ідентифікація, яка викликає внутрішньогруповий фаворитизм (схильність думати на користь своєї групи та знецінювати інші групи). Сформувавшись, упередження існує частково завдяки інерції конформізму, або завдяки інституційній підтримці, зокрема з боку засобів масової інформації.