Поширеність аґресії та її види

Поширеність аґресії. У ХХ ст. людство пережило надзвичайні катаклізми пов’язані з різними проявами аґресії. Це війни, геноцид окремих народів, зокрема штучно створений голод, тероризм, радикалізм окремих суспільних рухів та угруповань, зростання злочинності та злочинів проти людини.

Щодня людство витрачає на озброєння і на зміст армій $2 мільярди доларів; цих грошей цілком вистачило б для того, щоб нагодувати мільйони людей, що живуть за межею бідності, дати їм освіту і поліпшити екологічну ситуацію на планеті. У 250 війнах, розв'язаних в XX в., загинули 110 мільйонів осіб, що перевищує за чисельністю населення Франції, Бельгії, Нідерландів, Данії, Фінляндії, Норвегії і Швеції разом узятих. (Рис.1). Жертвами геноциду, штучно створеного голоду і «масових озброєних конфліктів» стали 182 мільйони осіб.

Рис.1. Кількість загиблих у війнах людей впродовж сторіч

Кількість загиблих людей у XX ст. в результаті війн та політики геноциду є найвищою. Це вказує на те, що проблема агресії в соціальній поведінці людства є надзвичайно актуальною. Які обставини провокують спалахи ворожості? Чи здатні люди контролювати власну агресивність? Перш, ніж розглянути ці питання визначимо поняття аґресії.

Поняття аґресії та її види. Аґресія – це фізична або вербальна поведінка, метою якої є спричинення шкоди (фізичної, психологічної) іншим людям. Існують різновиди аґресії: фізична (нанесення тілесних ушкоджень) та вербальна (словесні образи, імперативні та іронічні висловлювання у чиюсь адресу).

Слід диференціювати «ворожу» та «інструментальну» аґресію. Джерелом ворожої аґресіїє гнів, її остаточна мета – заподіяти шкоду. Якщо спричинення шкоди не є самоціль, а лише засіб досягнення якої-небудь іншої мети, то така аґресія називається інструментальною.

Більшість вбивств є результатом ворожості. Приблизно половина — наслідки сварок, інші – наслідки любовних трикутників або бійок, затіяних людьми, очманілими алкоголем або наркотиками. Подібні вбивства імпульсивні, вони відбуваються в результаті емоційних вибухів – тому навіть покарання аґресора смертною карою (за даними 110 країн) не зменшує загальної кількості таких злочинів.

Розрізняють також аґресію контактну (рукоприкладство, насильство, використання холодної зброї тощо) та дистантну (переважно за допомогою вогнепальної зброї). Крім цього аґресія поділяється на зовнішню (автоаґресію), скеровану на середовище та внутрішню (аутаґресію), скеровану людиною на саму себе (рис.2).

Рис. 2. Види аґресії

У сучасному західному світі щораз більше злочинів за допомогою вогнепальної зброї, ніж холодної (3:1) (див. рис.3). Вогнепальна зброя проходить нелегальними каналами та опиняється в руках радикально налаштованих груп, зокрема терористичних. Події, які трапились у ХХІ ст. в Росії – в культурному центрі на Дубровці (Москва) чи в середній школі м. Беслана вражають загибеллю безневинних жертв інструментальної аґресії, серед яких багато дітей.

Рис. 2. Знаряддя вбивств, скоєних у США в 1999 році

(Джерело: FBI Uniform Crime Reports, 1999).

В останні десятиріччя ХХ ст. за кордоном спостерігався певний бум придбання громадянами вогнепальної зброї. Нерідко вона може опинитися у руках соціально небезпечних осіб. Застосування соціопатичними особами вогнепальної зброї проти цілком невинних людей на вулицях, в супермаркетах, школах є прикметною ознакою нашого часу. Не так давно (2007) світ був вражений виявом аґресивної поведінки, яку скоїв студент одного з американських університетів, розстрілявши десяток своїх одногрупників та співробітників університету.

Можна навести чимало прикладів дистантної аґресії (бомбардувань, ракетних обстрілів, пікетувань літаків тощо) під час військових та терористичних операцій, яка забрала багато життів серед мирного населення в Ірані, США, Ізраїлі, Палестині, Лівані тощо. Все це вказує на сучасну соціокультурну вкоріненість аґресії та необхідність її соціального реґулювання й подолання.