Природа та різновиди упереджень

Поняття та природа упередження. Упередження – це невиправдано неґативна оцінка якої-небудь групи, або її представників. Термін «упередження» використовується для позначення негативних тенденцій, того, що Ґордон Олпорт у своїй класичній праці «Природа упереджень»(1958) назвав антипатією, заснованою на помилковому і негнучкому узагальненні. Підґрунтям упереджень є установки та стереотипи. Відтак упередження є поєднанням установок (емоцій, почуттів та готовності до дій) та стереотипів ( переконань).

Стереотипи як складова упередження. Термін «стереотип» вперше був запропонований до вжитку журналістом В.Ліппманом. Стереотип(з гр.stereos– твердий; typos– відбиток) – це ефект соціальної перцепції, який використовується як штамп для інтерпретації поведінки інших. Він підтримує ідентифікацію особи і групи, а також полегшує адаптацію. Оцінкові стереотипи – це думки про особисті якості людей певної групи, надмірно узагальненні, неточні та нечутливі до нової інформації.

Результати опитувань громадської думки В.Кооменом і М.Бехлером (1996) дозволяють говорити про те, що європейці мають певну думку про інших європейців. За німцями закріпилася репутація «трудоголіків», за французами — любителів задоволень, за англійцями — педантичних і незворушних людей, за італійцями — емоційних, а за голландцями — надійних. Інші дослідження вказують на те, що мешканці країн Північної Європи вважають «південних» європейців емоційнішими і менш кваліфікованими, ніж вони самі

Подібні узагальнення можуть бути більш-менш виправданими, які певною мірою відображають соціальну реальність та не завжди неґативними. Стереотипи можуть бути позитивними або неґативними, вірними або помилковими. Вірний стереотип ще називають «чутливістю до різноманіття» або «культурним усвідомлюванням у мультикультурному світі. Деколи стереотипи відображають реальність. Представники народів, предки яких жили в Африці, складають не більше 12% населення Землі, але в 2000 р. саме їм належали 15 світових рекордів в бігу на різні дистанції — від стометрівки до марафону. Проте, навіть якщо стереотипи відносно точно описують дійсність, причинно-наслідкових зв'язків вони не пояснюють. Проблеми зі стереотипами виникають тоді, коду вони або відображають надмірне узагальнення, або абсолютно невірні.

Упередження та дискримінація. Дискримінація – це невиправдано негативна поведінка у ставленні до групи чи її членів. Нерідко джерелом дискримінаційної поведінки є установки, які містять упередження. Звичайно, не всі установки, що містять упередження, обов'язково приводять до здійснення ворожих дій, подібно не можна стверджувати, що будь-яке пригноблення є наслідком упереджень. Расизм і сексизм —це не лише упередженні установки та дискримінаційна поведінка у ставленні до людей певної раси чи статі. Расизм і сексизм можуть бути інституційною практикою ( навіть, коли вона не пов'язана із упередженнями), яка означає нав’язування підпорядкованого становища представникам певних груп. Коли практика прийому на роботу перекриває доступ до праці працівникам з числа національних меншин, її можна назвати расистською навіть в тому випадку, якщо сам працедавець і не думає про дискримінацію.

Расові упередження та їх поширеність. У світовому масштабі кожна раса є меншиною. Наприклад, люди з білою шкірою неіспанського походження зараз складають не більше однієї п'ятої всього населення, а через півстоліття їх чисельність зменшиться і складе не більше однієї восьмої. Завдяки мобільності людей і міграційним процесам, якими були відмічені два останні сторіччя, раси, що населяють мир, перемішалися, їх взаємостосунки бувають як дружніми, так і ворожими.

Пересічні люди вбачають упередження досить закоріненими в мисленні інших людей. Так, за наслідками опитування громадської думки, проведеної Інститутом Геллапа в 1997 р., 44% американців вважають, що упередження надзвичайно властиві їх найближчому оточенню («5» або вище за 10- бальною шкалою). Самі ж оцінюють себе практично не схильними до упереджень (лише 14%). Це означає, що історично країни (зокрема США) поволі зживають расові упередження. У Канаді за останні десятиліття теж помітно покращалося ставлення до представників різних етнічних груп та до еміґрантів (зокрема українців) з різних країн[62].

У сучасному світі представники різних рас, що живуть у межах одного суспільства мають багато спільних устремлінь: якість життя, прагнення соціального порядку та миру. За даними американського опитування 1999 р. більше 90% „білих” і „чорношкірих” виборців ствердно відповіли на питання: «Могли б ви проголосувати за чорношкірого кандидата в президенти?» Більше 80% представників обох груп населення згодні з тим, що «умовою отримання атестата про середню освіту повинне бути знання молодою людиною загальної історії і ідей, об'єднуючих всіх американців», і з тим, що «зниження молодіжної злочинності і незаконного споживання наркотиків — надзвичайно важлива стаття витрати податкових надходжень». Від 80 до 90% опитаних в обох групах висловлюються «за рівні права і можливості для всіх, без упереджень і дискримінації». А від 20 до 30% респондентів в обох групах визнають факт зниження моральних і етичних стандартів[63]. Завдяки цій ідейній спільності, США і більшість західних демократій уникнули етнічних конфліктів, від яких постраждали жителі африканських країн та екс-Югославії[64].

Це не означає, що в таких країнах, як США і Канада, остаточно відсутні расові упередження. Вони існують завуальовано, або виявляються у злочинах, скоєних на ґрунті расової нетерпимості. Однак є позитивна динаміка зниження расових упереджень, яку демонструють дослідження Інститутом Геллапа та інших дослідників (рис.1). Дослідження узагальнили результати опитувань людей європейської зовнішності з 1960 по 1998 рр. Їм задавали два запитання : « Чи змінили б вони місце проживання, якщо б поруч поселилися афроамериканські сім’ї? »; « Чи є право забороняти афроамериканцям мешкати по-сусідству?»

Мал. 9.1. Расові установки американців (1963-1997 рр.).(Джерела: Інститут Геллапа і Schuman et al., 1998).

Як видно з рис.1, 12-20% респондентів не бажали мешкати поруч з афроамериканцями. Наявність упереджених індивідів допомагає пояснити, чому під час проведення чергового опитування Інститутом Геллапа половина респондентів-афроамериканців ствердно відповіли на запитання чи «Зустрічалися ви впродовж останніх 30 днів з дискримінацією?», причому у 30% це відбулося в магазинах, коли вони робили покупки, а у 20% — або в ресторанах або в кафе, або на роботі (Gallup, 1997).

Багато людей, що цілком прихильно відносяться до «національної різноманітності» на роботі або в учбовому закладі, проте проводять вільний час в товаристві людей своєї раси, серед них вибирають собі коханих і супутників життя[65]. Це допомагає зрозуміти, чому, за даними опитувань студентів сотень коледжів і університетів, більша половина афроамериканців відчувають себе виключеними із «соціальних контактів».Про це повідомили також 24% американців азіатського походження, 16% американців мексиканського походження і 6% американців європейського походження.

Приховані форми упереджень. Психологічні експерименти виявляють чимало прихованих упереджень, наприклад в дослідженні конформізму студенти, думаючи, що їх контролює детектор брехні, признавалися в тому, що не позбавлені упереджень. Доволі ілюстративним є також експеримент Б.Дункана (1976) з використанням відеофільму, на якому була зафіксована суперечка двох чоловіків з різним кольором шкіри, які почергово штовхали один одного Студентам європейської зовнішності пропонувалося оцінити їх поведінку. Коли чоловік з білою шкірою штовхав чорношкірого, лише 13% досліджуваних назвали його поведінку «проявом насильства», інші визнали його вчинок «грою» або «жартом». Проте, якщо чорношкірий чоловік штовхав свого партнера, то оцінка була абсолютно іншою: 73% досліджуваних вважали його дії «насильницькими».

Отже, упередження та дискримінаційна поведінка можуть бути не тільки відкритими, а й прихованими з певних мотивів. У Великій Британії, Німеччині, Франції, Австралії на зміну вульгарному расизму приходять замасковані расові упередження у вигляді перебільшення етнічних відмінностей, менш доброзичливого ставлення до еміґрантів – представників національних меншин. Деякі дослідники називають цей прихований расизм «сучасним расизмом», або «культурним расизмом».

Сучасні упередження виявляються навіть у формі якоїсь «расової чутливості», яка приводить до неадекватних реакцій на дії окремих представників меншин – як у формі невиправданих вихвалянь їх досягнень, так і у формі надмірної критики їх помилок. Расова чутливість виявляється і у формі заступництва. Наприклад, якщо студенти оцінюючи певне есе думали, що його автор – особа з темною шкірою, вони ставили йому вищуоцінку, ніж коли думали, що він людина з білим кольором шкіри. Студенти, можливо, не бажали бути звинуваченими в упередженості, тому демонстрували протекційне ставлення. Подібна необґрунтована похвала в поєднанні з невимогливістю здатна перешкодити представникам меншин повновартісно реалізувати свої можливості. Все це ілюструє подвійність системи людських установок, їх очевидність та прихованість (автоматизм). Хоча очевидні установки можуть кардинально змінюватися під впливом освіти, приховані установки здатні зберігатися, і змінюються тільки тоді, коли молодій особі прищеплювати через освіту позитивні установки.

Про необхідність консолідованої роботи в межах окремих держав та на рівні міжнародної політики зауважувалося на численних конференціях останніх років : на Європейській конференції проти расизму у Страсбурзі (11-13 жовтня 2000); на конференції у Варшаві з підготовки WCAR (15-18листопада); під час неформальних консультацій підготовчого комітету в Женеві (15-16 січня 2001) тощо. Допомогою жертвам расової дискримінаці займаються також міжнародні правозахисні організації: Action Coalition (Коаліція дій), Amnesty International On-line (міжнародна амністія), Amnesty International (Міжнародна амністія),Amnesty International Information Base at Freeport (База даних Фріпорт), Artists Against Racism (діячі мистецтва проти расизму), Attorneys without Borders (Адвокати без кордонів) тощо.

Ґендерні упередження. У сучасному західному світі ґендерні ролі переживають інверсію, репертуар чоловічих та жіночих ролей взаємодоповнюється. Не дивлячись на це існують ґендерні стереотипи, які є підґрунтям упереджень та сексизму. На підставі багатьох результатів дослідження психологи дійшли висновку про те, що окремі ґендерні стереотипи не менш сильні, ніж расові.

Група дослідників провела експеримент, який зокрема демонструє живучість ґендерного стереотипу, який стосується інтелекту жінок. Психологи Н. Портер, Ф.Гейс і Дж. Волстедт показували студентам фотографії «аспірантів, що спільно працюють над дослідницьким проектом» (рис.2), і цікавилися їх першим враженням. Вони запитували студентів, хто, на їх думку, зробив найбільший інтелектуальний внесок у проект.

Рис.2. Стимульна фотокартка експерименту Н. Портер, Ф.Гейс і Дж. Волстед (1983) з дослідження ґендерних стереотипів. (Джерело: Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.443)

Студенти коледжу, подивившись на цю фотографію, зазвичай відповідали: «Це один з двох чоловіків». Кожний з двох чоловіків на рис. 2. оголошувався лідером значно частіше, ніж всі три жінки, разом узяті. Коли ж студентам показували фотографію, на якій були зображені або група лише чоловіків, або група лише жінок, вони визнавали лідером людини, що займала чільне місце за столом. Стереотипне уявлення про те, що інтелектуальний лідер — це завжди чоловік, було притаманне рівною мірою як для студентів, так для студенток (навіть у прихильниць фемінізму).

Живучість і поширеність гендерних стереотипів наштовхнули еволюційних психологів на думку про те, що вони сягають своїми коренями в глибини групової пам’яті про історично ранній розподіл праці між статями. У проведеному нами дослідженні 170 студентів Львівського університету імені Івана Франка також були виявлені стереотипи стосовно поведінки, професійної заанґажованості[66]. Опитувальник складався із трьох серій запитань: поведінкові уявлення (досліджуваним пропонувалось 10 прикладів поведінки, і завданням було визначити, для якої статі є більш властива така поведінка); професійні уявлення, щодо предмету викладання (досліджуваних просили визначити, які саме предмети вони б хотіли, щоб викладали чоловіки, а які жінки); професійні уявлення щодо вибору професії (досліджуваних просили зазначити характерні для чоловіків і жінок професії). Таким чином, з’ясовувалося, які поведінкові реакції, навчальні предмети та професії будуть обиратися студентами з переважанням фемінних (жіночих), маскулінних (чоловічих) та андрогінних (поєднання, збалансованість маскулінності та фемінності) особистісних установок.

Ґендерні особливості досліджуваних студентів. В результаті опитування виявилося, що 40% студентів мали високі показники маскулінності, а 45% студенток мали високі проказники фемінності. Ці високі показники можуть свідчити про тенденцію до жорсткої статевої ідентифікації з традиційними чоловічими та жіночими ролями досліджуваних студентів. Стосовно андрогінії, то у студенток показник був на 10% більшим, ніж у студентів. Зокрема у 35% досліджуваних студенток виявився високий рівень андрогінії, тобто здатність більш пластично реаґувати на життєві обставини.

Уявлення студентської молоді стосовно ґендерних характеристик викладачів. В процесі дослідження не було виявлено відмінності між ґендерними уявленнями студентів та студенток. Загалом студенти сприймають викладача як сильного, серйозного, цілескерованого, більш розумного та логічного, а також твердішого емоційно та чіткішого. Викладачку сприймають як наполегливу, приємну, спостережливу, більш м’яку, гнучку, емоційну, лагіднішу та менш вимогливу. В процесі традиційного виховання та освіти від студентів очікується більший вияв “маскулінної” поведінки, а студентки мають демонструвати “фемінну” поведінку. Ця тенденція переноситься також і на викладачів. Загалом студенти прагнуть, щоб такі предмети як політологія, фізкультура, інформатика та правознавство викладали чоловіки, а такі предмети як українська мова, філософія, етика, іноземна мова та психологія викладали жінки. Хімія, фізика, філософія – предмети, які на думку студентів, можуть викладати як чоловіки так і жінки .

Поведінкові уявлення. Юнаки та дівчата з високим рівнем фемінності оцінюють як більш властиву чоловікам таку поведінку – “читає газету, дивиться телевізор та керує автомобілем”, а жінкам – “доглядає за дітьми, готує їсти, прибирає, купує продукти, витрачає гроші”. Студенти (юнаки та дівчата) з високим рівнем андрогінності пишуть, що догляд за дитиною, приготування їжі, керування автомобілем, праця за комп’ютером, закупівля продуктів є однаково властиві для чоловіків та жінок.

Професійні уявлення. Відмінності в уявленнях серед досліджуваних різних ґендерних властивостей виявилися несуттєвими. Загалом студенти як винятково чоловічі сприймають професії політика та юриста, і як суто жіночі – психолога та вчителя.

Аналізуючи одержані результати досліджень можна зробити висновок, що ґендерні установки та уявлення української молоді все ще залишаються досить стереотипними. Тому особливо важливим є врахування ґендерного аспекту в освіті та формування “навчання без ґендерних стереотипів”. Науковці зауважують тенденцію зміни ґендерних установок та уявлень у контексті трансформацій соціокультурного мислення, також помітнішою є зміна соціальних ролей у суспільстві. Можна припустити, що рівень сформованості андрогінії (гармонійного поєднання фемінного та маскулінного в особі) буде зростати. Важливим є, щоби під час змін та перетворень у системі ґендерних ролей, установок та уявлень особистість молодої людини зберегла ґендерну ідентичність, самоповагу, гідність та самоприйняття.

Стереотипи підкріплюються існуванням середньостатистичних образів чоловіка і жінки, які дійсно дещо відрізняються один від одного за такими параметрами як товариськість, емпатія, соціальний вплив, аґресивність і сексуальна ініціатива, але не за інтелектом. Чи означає це, що слід визнати ґендерні стереотипи вірними? У 1994 р. Ж. Свім виявила, що стереотипні уявлення студентів університету штату Пенсільванія про нетерплячість, чутливості до невербального спілкування, аґресивності та інших якостей чоловіків і жінок вельми близькі до реально існуючих ґендерних відмінностей. Більш того, ці стереотипи вельми живучі і властиві різним епохам і різним культурам.

Узагальнивши дані, одержані в 27 країнах, Дж. Вільямс і його колеги (2000) дійшли висновку про те, що жінки всюди сприймаються як осілі істоти, а чоловіки — як більш схильні «до зміни місць». Проте ступінь відповідності окремих індивідів цим стереотипам варіюється в дуже широких межах, і нерідкі випадки, коли стереотипи взагалі не відображають реальної поведінки чоловіків та жінок. Ґендерні стереотипи нерідко перебільшують відмінності, які насправді незначні (цього висновку дійшла К.Мартін (1987) з Університету Британської Колумбії). Виявилось, що чоловіки дійсно дещо більше, ніж жінки, схильні приписувати собі впевненість у власних силах і прагнення домінувати; одночасно з'ясувалося, що вони менше, ніж жінки, схильні характеризувати себе як людей м'яких і співчутливих. Зрозуміло, що уявлення неостаточно співпадають з реальністю, тому є стереотипними.

Ґендерні установки. Стереотипи (уявлення, переконання) здатні підсилювати упередження, але значно сильніше впливають на упереджену поведінку неґативні установки (готовність до певних дій). Опитування західної громадської думки свідчать, що неґативні щодо жінок змінюються доволі швидко. За останні 60 років досить відчутно змінилося ставлення до політичної та професійної заанґажованості жінок. Посилились сприятливі стереотипи (ефект «чудових жінок» – матерів, бабусь, сестер) стосовно незвідної жіночої доброти, схильності надавати допомогу.

Проте ґендерні установки нерідко є амбівалентними. До такого висновку пришли П.Глік і С.Фіскe з колегами(1996-2000)після того, як опитали 15 000 чоловік в 19 країнах. Ґендерні установки людей доволі часто є сумішшю прихильного сексизму («Жінки етичніші») з ворожим («Жінки підлі»)[67]. Ситуація з ґендерними упередженнями аналогічна ситуації з расовими: вульгарне жінконенависництво вимирає, а латентна упередженість все ще дається взнаки. Відтак латентний («сучасний») сексизм, що йде рука в руку з латентним («сучасним») расизмом. І той і інший виявляються як у вигляді заперечення дискримінації, так і у вигляді неприйняття зусиль, скерованих на досягнення рівноправ'я [68].

У сучасному світі за межами країн західної демократії дискримінація жінок виявляється у значних масштабах. Наприклад, у світі дві третини дітей, що ніколи не вчилися в школі, – дівчатка. У Саудівській Аравії, Судані жінки не мають багатьох цивільних прав (вільно пересуватися, водити машину).В Афганістані наприкінці 90-х рр. XX в. жінки стали жертвами жорстоких порядків з боку правлячого режиму. В деяких країнах Азії, Індонезії та Індокитаю вагітні жінки після перевірки плоду на стать, погоджуються на подальше вбивання ненароджених (або новонароджених) дівчаток.

Ґендерна і расова дискримінація в сучасному світі, особливо західному не таке поширене явище, яким вона була ще півстоліття тому. Сьогодні дослідники продовжують неухильно виявляти приховані форми упередженості, застосовуючи чутливі методики. Психологи постійно демонструють уважне ставлення до проблеми упереджень, шукають причини та можливі шляхи їх подолання.

Отже, стереотипи — це результат надмірного узагальнення певних уявлень про іншу групу, які можуть частково містити «раціональне зерно», або бути цілковито невірними. Окремі стереотипи є підсилювачами упереджень (неґативних установок) стосовно представників певної групи. Дискримінацією називається невиправдано неґативна поведінка. Термінами расизм і сексизм позначаються прояви упереджених установок індивіда, упередженої поведінки або репресивної інституційної практики.