Культура інформаційної діяльності.

Культурає продуктом трудової діяльності людини в матеріальній і духовній сферах життя, результати якої відображаються в суспільних відносинах, у тому числі й інформаційних. З точки зору об’єкта інформаційного права, інформаційна культура розглядається у нерозривному зв’язку з інформацією, багатоаспектне визначення якої впливає на формування складових елементів інформаційної культури. Такими елементами є духовні, матеріальні, практичні надбання суспільства в інформаційній сфері, що втілюються в інформаційну діяльність. Ці надбання охоплюють інформаційну грамотність суб’єктів інформаційних правовідносин, якість підготовки фахівців, які займаються інформаційною діяльністю, рівень інформаційної безпеки, досконалістю інформаційно-правових норм тощо. Комплекс цих та інших елементів загальної культури формує належний рівень інформаційної культури, орієнтованої на якісне інформаційне забезпечення людської діяльності, організації інформаційних процесів щодо створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації.

З огляду на багатоаспектність змісту інформаційної культури по різному дається її визначення. З одного боку під інформаційною культурою розуміють сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивну взаємодію етнічних і національних культур, їх з'єднання у загальний досвід людства.У більш широкому аспекті інформаційна культура охоплює:

Ø оптимальні способи поводження з інформацією та представлення її зацікавленому споживачеві для вирішення теоретичних і практичних завдань;

Ø механізми вдосконалення технічних засобів виробництва, зберігання та передачі інформації;

Ø розвиток системи навчання, підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів й інформації.

У будь-якому випадку інформаційна культура є інформаційним компонентом людської культури в цілому, що об'єктивно характеризує рівень всіх здійснюваних у суспільстві інформаційних процесів та існуючих інформаційних стосунків. Вона є гранню загальної культури, пов’язана з інформаційним аспектом життя людини, відображає характер, рівень та результат її практичної інформаційної діяльності з використанням об’єктів культури. З огляду на багатогранність інформаційної культури її в узагальненому вигляді можна визначити як комплекс знань, умінь, принципів та механізмів, що використовуються в інформаційній діяльності для досягнення її мети та задоволення інформаційних потреб суспільства.

Знання законів поширення інформації, уміння ефективно використовувати можливості новітніх досягнень в інформаційній сфері формує інформаційну грамотність, під якою розуміється уміння формулювати інформаційні потреби, запити, збирати, аналізувати та оцінювати інформацію, ефективно використовувати її в професійній діяльності суб’єкта інформаційних відносин.Уміння проявляється у здатності належно виконувати певні дії, засновані на доцільному використанні людиною набутих знань, навиків і досвіду в інформаційній сфері, працювати з інформацією з використанням новітніх технологій, засобів і методів. Критеріями інформаційної культури людини є не тільки уміння формулювати потребу в інформації, а й ефективно проводити пошук необхідної інформації у базі інформаційних ресурсів з використанням індивідуальних пошукових систем, здібність до інформаційного спілкування, уміння опрацьовувати та диференціювати отриману інформацію та на її основі створювати якісно нову інформацію.

В цілому ж інформаційна культура включає оптимальні способи поводження з будь-якою інформацією та її представлення у вигляді, зручному у подальшому використанні для вирішення теоретичних і практичних задач, удосконалення технології виробництва, збереження, аналізу, пошуку та передачі інформації, розвиток системи навчання і підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації у професійній діяльності та побуті. Інформаційна культура є теоретичною основою перебудови свідомості особи, суспільства, світового співтовариства в умовах формування сучасного інформаційного суспільства.

Сучасна інформаційна культура виступає в різноманітних формах: науковій, промисловій, політичній, художній, освітній тощо. Такі форми інформаційної культури у свою чергу поділяються на певні види, в залежності від сфери обігу інформації. У той же час за способом використання, поведінкою суб’єктів, напрямом діяльності сучасна інформаційна культура поділяється на, культуру взаємодії, культуру дослідження, культуру відкритості, функціональну культуру тощо.

Функціональна інформаційна культура передбачає використання інформації її розпорядником для управлінської діяльності, здійснення контрольних функцій тощо. Культура взаємодії суб’єктів інформаційних відносинпередбачає паритетні відносини розпорядників інформації, вільний обмін нею для удосконалення виробничих процесів, зростання ефективності будь-якої діяльності, задоволення загальносуспільних інтересів. Культура дослідженняпередбачає прагненнядо розуміння майбутніх тенденцій розвитку інформаційних відносин, пошуках нових форм збору інформації, напрацювання шляхів удосконалення інформаційної діяльності з урахуванням новітніх тенденцій в інформаційній сфері. Культура відкритостібудується на конституційних принципах вільного доступу до інформації, розвиток партнерських відносин зі споживачами та постачальниками інформації в приватноправових відносинах.

Особливість інформаційної культури визначається тим, що всі соціальні процеси – економічні, психологічні, інформаційні, технологічні й інші, що виникають, відбуваються й припиняються в суспільстві, перебувають у сфері правового регулювання. Культура суспільних відносин проявляється і в правових відносинах, зокрема, в інформаційно-правових, оскільки право завжди було і є відображенням культури суспільних відносин. Інформаційно-правова культура визначається як історично сформована й закріплена в нормах приватного й публічного права сукупність знань, які відображуються в інформації, правомірній діяльності або поведінці суб’єкта інформаційних правовідносин.

Інформаційно-правова культура, як елемент загальної правової культури та складова інформаційної культури ґрунтується на правосвідомості суб’єкта правовідносин і включає у свою структуру її компоненти. Правова культура в інформаційних відносинах проявляється у відповідних діях учасників цих відносин, тобто конкретно взятої особистості. Правова культура особистості – це лише позитивні, суспільно корисні погляди, ідеї, оцінки, позиції, установки і мотиви, що лежать в основі правомірної і соціально активної поведінки особи. Змістом правової культури особистості є сукупність правових знань, вмінь і навичок, емоцій, почуттів, вольових компонентів, які проявляються в правомірній діяльності та поведінці особи.Такі аспекти правової культури в цілому є складовою інформаційної культури людини, групи людей, суспільства. Основним аргументом на користь такого положення виступає поєднання інформаційної та правової культури в умовах формування інформаційного суспільства, заснованого на відповідних правових нормах.

Інформаційно-правова культура особистості умовно поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня сторона інформаційно-правової культуриособистості охоплює позитивні психічні стани і процеси, які проявляються в інтелектуальній діяльності людини, у процесі її правового мислення, пошуку правової інформації для розв'язання юридичних казусів тощо. Зовнішня сторона правової культури особистості знаходить вираз у правомірнійфізичній чи інформаційній діяльності, поведінцісуб’єкта інформаційних відносин. Прояв зовнішньої сторони інформаційно-правової культуриможе бути в різних формах. Разом із тим, внутрішня і зовнішня сторони інформаційно-правової культури дуже тісно взаємопов'язані, тобто об'єктивно становлять єдине ціле і не можуть існувати одна без одної.

За структурою інформаційно-правова культура особистості поділяється на культуру спілкування, культуру правового навчання, культуру правомірної діяльності у сфері інформаційних правовідносин, емоційну, інтелектуальну культуру тощо. Залежно від історично визначених загальнолюдських, доктринальних, наукових стандартіврівні інформаційно-правової культури можна класифікувати на низький, середній і високий. Залежно від суб'єктів відносин визнаєтьсяінформаційно-правова культура особи, соціальної групи, трудового колективу, культура юриста, посадової особи (керівника), усього суспільства тощо. Інформаційно-правова культура суспільствапов'язана із суспільною правосвідомістю, з формами реалізації і застосування правових норм, із станом законності та правопорядку, з правотворчою діяльністю, її інформаційним забезпеченням, з демократією, суспільною ментальністю тощо. На суспільному рівні до структури інформаційно-правової культури входять усі позитивні правові явища, що знаходять прояв у правовій інформації, у тому числі знання основ теорії права, системи права і системи законодавства, теорії правотворення тощо.