Нанесення на карту цілей, орієнтирів та елементів бойового порядку

Під час виконання бойового завдання командирам підрозділів (екіпажів, обслуги), які у сучасному бою можуть діяти у відриві від основних сил, необхідно вміти наносити на карту (схему) цілі, орієнтири, елементи бойових порядків та інші об'єкти, які не позначені на ній. Такі об'єкти наносять на карту наступними способами: окомірно за найближчими орієнтирами, за напрямом і відстанню до об'єкта, за перпендикуляром і створом, прямою засічкою, за прямокутними координатами, прокладкою компасного ходу. Вибір способу залежить від бойової обстановки, місцевості, характеру об'єкта, погодних умов, наявності в машині віддалеміра і кутомірного пристрою.

Окомірно за найближчими орієнтирами. На зорієнтованій карті (схемі) розпізнають найближчі до об'єкта орієнтири, оцінюють відстань до об'єкта і кути на нього від орієнтирів, і відповідно до масштабу карти (схеми) наносять об'єкт на карту. За певних навичок цей спосіб дозволяє наносити об'єкти на карту з необхідною точністю.

За напрямом і відстанню об'єкти наносять на карту з точки стояння, яка точно визначена за картою. На зорієнтованій карті за допомогою лінійки прокреслюють напрями на об'єкти, які необхідно нанести. Потім за допомогою приладів спостереження або яким-небудь іншим способом визначають відстані до об'єктів, відкладають їх на прокреслених лініях у масштабі карти і отримують місцезнаходження об'єкта на карті.

Якщо за умов обстановки картою користуватися неможливо (дощ, сніг, підвищені вимоги щодо умов маскування), напрями на об'єкти визначають за допомогою баштового кутоміра або компаса відносно віддаленого орієнтира, який є на карті і на місцевості, тобто спочатку визначають полярні координати об'єктів, а потім наносять їх на карту. Полюсом служить точка стояння, а полярною віссю - напрям на віддалений орієнтир або напрям магнітного меридіана. Точність нанесення на карту об'єктів цим способом залежить від помилок у визначенні кутів напрямів і відстаней до об'єктів.

За перпендикуляром і створом. Цей спосіб використовується під час руху поздовж якого-небудь лінійного орієнтира. Визначають об'єкт, який необхідно нанести на карту, продовжують рух до тих пір^поки об'єкт не опиниться в напрямку, перпендикулярному до лінійного орієнтира. Потім визначають на карті точку стояння, відстань до об'єкта, яку відкладають у масштабі карти на перпендикулярі, і наносять об'єкт на карту. Під час руху вздовж лінійного орієнтира в бойовій машині перпендикуляр на об'єкт можна легко визначити за допомогою кутомірного пристрою, якщо встановити відлік на його 15-00 або 45-00.

Спосіб прямої засічки полягає у візуванні і кресленні напряму з двох-трьох точок стояння, позначених на карті, на потрібну ціль

або орієнтир (мал. 12.11). Для цього в кожній точці стояння орієнтують карту способом за напрямом на орієнтир. Потім під час прямого візування креслять напрям на ціль. Перетин двох напрямів і буде місцем знаходження цілі. Вірність засічки завжди необхідно перевіряти проведенням третього напряму. Якщо трикутник помилок має сторони, не більші за 2 мм, то ціль, яку шукають, буде в центрі. Якщо сторони трикутника більші, ніж 2 мм, необхідно провести напрям і з четвертої точки стояння. Найточніше визначити ціль можна, якщо на точці, з якої її визначають, будуть кути від 30° до 150°. Необхідні напрями можна визначити за допомогою компасу. За умов поганої погоди на точках стояння визначають магнітні азимути напрямів на об'єкт, переводять їх у дирекційні кути і наносять за ними на карту (прокреслюють на карті напрями) об'єкт. Така засічка називається компасною засічкою.

Мал. 12.11. Нанесення цілі на карту прямою засічкою

За прямокутними координатами. Цей спосіб застосовується під час роботи з навігаційною апаратурою, яка має координатор цілі цілі. Кутомірним пристроєм визначають кут візування на ціль віддалеміром - віддаль до неї (див. підрозд. 13.6). Визначені дані (полярні координати) встановлюють на шкалах координатора, який автоматично перераховує полярні координати в прямокутні, які зчитують зі шкал X та У координатора і наносять ціль на карту.

Прокладання компасного ходу. Цей спосіб застосовується на на закритій місцевості або за умов обмеженої видимості. Вихідною

точкою ходу повинен бути місцевий предмет (перехрестя до ріг, просік тощо), який впевнено впізнається на місцевості і на карті.

На вихідній точці визначають за компасом азимут напряму руху, переводять його у дирекційний кут і прокреслюють на карті лінію напрямку руху. Рухаючись у цьому напрямку до першої поворотної точки, визначають відстань, рахуючи пари кроків, і відкладають її в масштабі карти на прокресленій лінії. Такі ж самі дії виконують під час руху до наступного повороту.

Якщо за погодних умов (дощ, сніговій, сильний вітер) картою користуватися неможливо, визначені магнітні азимути і відстані записують ублокнот. Потім за цими даними переводять матітні азимути в дирекційні кути, наносять хід на карту і визначають на ній місцезнаходження об'єктів Цей спосіб застосовується також, якщо ціль виявлена в лісі або за інших умов, коли визначити своє місцезнаходження одразу неможливо. В цих випадках компасний хід прокладають у зворотній послідовності (мал. 12.12).

Мал. 12.12. Нанесення на карту (схему) цілей прокладенням компасного ходу

Спочатку з точки спостереження N1 визначають азимут і відстань до об'єкта (цілі), а потім від точки N1 прокладають хід до точки N4, яку можна впевнено визначити на карті. В цьому випадку азимути на поворотних точках ходу переводять на зворотні, а зворотні азимути і у дирекційні кути і за ними викреслюють на карті компасний хід від точки N4 на карті до об'єкта (цілі).

Середня помилка нанесення на карту об'єкта (цілі) цим способом складає приблизно 5% довжини компасного ходу.

Спосіб компасного ходу часто застосовують для на карту нанесення (схему) позицій свого підрозділу і переднього краю оборони противника. Хід прокладають від об'єкта, який надійно розпізнаний на карті і на місцевості, рухаючись поздовж переднього краю Правильність ходу контролюють за контурними точками місцевості і зворотними засічками. Під час прокладання ходу елементи бойових порядків свого підрозділу і військ противника наносять на карту (схему) також і способами, розглянутими вище.