Основні правила користування картою і орієнтування на ній

З метою економії часу і забезпечення кращого взаєморозуміння, при доповідях, формулюванні завдань і складанні бойових документів необхідно керуватися єдиними правилами користування картою.

На місцевості карту завжди тримати зорієнтованою.

Цілеуказання проводити за квадратами координатної сітки, від орієнтира (наближене орієнтування) або координатами.

Власні назви вказувати точно за картою і не відмінювати їх. Наприклад, в н.п. Вугринівка, вздовж н.п. Вугринівка,через н.п. Вугринівка.

Береги річок, узлісся, околиці населених пунктів, боліт називати за сторонами горизонту . Береги річок можна називати правим і лівим.

Рубежі позначати не менше, ніж двома, райони - не менше, ніж трьома, смуги і ділянки - не менше, ніж чотирма пунктами Для своїх військ перерахування пунктів (орієнтирів) здійснювати проти ходу годинникової стрілки, починаючи з його правого флангу, для противника - за ходом годинникової стрілки, починаючи з його лівого флангу. Напрямок наступу вказувати кількома пунктами від переднього краю на всю глибину бойового завдання.

Указувати, входить чи ні орієнтир до району (мал. 10.5). Дужки, які вказують положення відносно розмежувальної лінії мостів невеликих населених пунктів, позначок висот наносяться радіусом 4-5 мм; великих міст, ліс них масивів та інших площинних орієнтирів - до 10 мм.

При вказуванні розмежувальних ліній називати поворотні пункти з тилу до фронту. Першою називати розмежувальну лінію праворуч. При відступі пункти вказувати від фронту в сторону відступу, в обороні - на максимальну досяжність засобів ураження штатних або підтримуючих вогневих засобів.

Маршрути руху вказувати по населених пунктах або орієнтирах: перший пункт - звідки виступають, останній - у районі зосередження або на рубежі розгортання.

Мал. 10.5. Нанесення на карту дужок і розмежувальних ліній

10.7. Основні правила ведення робочої карти

Кожний офіцер особисто веде свою робочу карту так, щоб в ній міг розібратися будь-який інший офіцер. Дані обстановки наносяться встановленими умовними знаками тонкими лініями так, щоб якомога менше затемнювалася топографічна основа карти і добре читалися орієнтири, назви об'єктів, їх кількісні та якісні характеристики.

Положення своїх військ, їх завдання і дії позначаються червоним кольором, крім ракетних військ, артилерії і спеціальних військ, які позначаються чорним кольором. Положення і дії військ противника позначають синім кольором такими ж умовними знаками, як і свої війська.

Нумерація і найменування частин і підрозділів, пояснювальні написи надписуються: своїх військ - чорним, противника - синім кольором.

Умовні знаки військ, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносяться на карту згідно з їх дійсним місцезнаходженням на місцевості і розташовуються за напрямком дії або ведення вогню; у середині або поруч з умовними знаками вогневих засобів, бойової та іншої техніки, при потребі, вказуються тип і кількість цих засобів.

Джерела даних про противника позначаються чорним кольором, як правило, початковими літерами найменування джерела (Сп - спостереження, П - свідчення полоненого, А - повітряна розвідка, ДП - документи противника). Дата і час, до яких відносяться дані про противника, підписуються під позначенням джерела отримання даних або в рядку. Свідчення, які потребують перевірки, позначаються знаком питання. ( Другорядні дані на карту не наносяться, а записуються на полях карти або в робочому зошиті. Фактичні дії військ і їх розташування наносяться встановленими умовними знаками суцільною лінією. Наміри командира і дії, що передбачаються виконати підрозділом, а також дороги, аеродроми та інші об'єкти, що будуються, позначаються переривистою лінією (пунктиром). Запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривистою лінією (пунктиром), але з літерою «З» у середині знаку або поруч з ним; хибні райони розташування військ, хибні споруди і об'єкти позначаються переривистою лінією, але з літерою «X» у середині знаку або поруч з ним.

При нанесенні на карту кількох положень підрозділу (частини) за даними на різний час, або для більшої наочності нанесеної на карту обстановки, умовні знаки дозволяється доповнювати штрихами, пунктирами, крапками (мал. 10.6) чи підтушовувати кольорами. При цьому рекомендується найближче завдання підмальовувати (підтушовувати) оранжевим, а подальше - зеленим кольором. Час, до якого відноситься те чи інше розташування військ, указується під найменуванням підрозділу (частини) або в рядок. Ці підписи в окремих випадках можуть бути зроблені на вільному місці карти зі стрілкою від напису до умовного знака.

Мал. 10.6. Нанесення на карту положення підрозділу

на визначений час

Контури ліній умовних знаків узгоджуються за накресленням із рельєфом і контурами об'єктів місцевості (мал. 10.7), а підписи, які відносяться до тактичної обстановки, розташовуються паралельно до північної (південної) сторони рамки карти або координатної сітки. Умовні знаки похідних колон необхідно наносити поруч з умовними знаками доріг (мал. 10.8).

Мал. 10.8. Нанесення на карту похідних колон