Вивчення місцевості в наступі та в обороні

У наступі. Порядок та зміст вивчення місцевості у наступі залежить від бойового завдання, обстановки, що склалася, типу місцевості, пори року та інших факторів. Місцевість вивчають та оцінюють стосовно своїх підрозділів і підрозділів противника, що дозволяє встановити її вплив на дії противника, розташування його підрозділів, вогневих засобів, захисних споруд та загороджень, і внаслідок цього виявити слабкі місця в розташуванні своїх підрозділів.

Вивчення та оцінка місцевості ведуться, як правило, за напрямками, ділянками і рубежами стосовно задач бою. При цьому спочатку вивчається та оцінюється місцевість у власному розташуванні, потім - у розташуванні противника.

При наступі з ходу на противника, що обороняється, рекомендується наступна послідовність вивчення місцевості: а) в районі зосередження (у вихідному районі);

на утриманні яких необхідно зосередити основні зусилля; райони, які вигідні для будування опорних пунктів, розташування вогневих позицій артилерії, резервів, командно-спостережних пунктів та підрозділів тилу; рубежі розгортання резерву та напрямки контратак; природні перешкоди, які необхідно прикрити вогнем; ділянки зосередженого та загороджувального вогню; захисні властивості місцевості, умови інженерного обладнання місцевості та шляхи підвозу і евакуації.

Висновки, зроблені внаслідок вивчення та оцінки місцевості, містять одну з основ задуму бою та наступного рішення командира.

Дії підрозділу у відриві від основних сил. При виконанні бойового завдання підрозділ може діяти самостійно і бути призначений у передовий або рейдовий загін для знищення або захвату в глибині оборони противника важливих об'єктів місцевості (переправ, командних пунктів, артилерійських і ракетних батарей, аеродромів). Командир підрозділу в цьому випадку ретельно вивчає маршрут руху, можливості використання відкритих флангів, проміжків та слабких місць в обороні противника, шляхи обходу його опорних пунктів і, особливо ретельно, деталі місцевості, які прилягають до об'єкта противника, що дозволить організувати потайний вихід і раптову атаку об'єкта з різних напрямків. Одночасно вивчається маршрут виходу підрозділу в район приєднання до основних сил.

Для оцінки маршруту командир підрозділу вивчає: напрямки і маршрути руху військ; вихідний район і можливі райони місцезнаходження противника; ділянки, які за умовами місцевості сприятливі для засад або мінування противником; можливі ділянки затоплення та завалів; можливість проведення обхідних маневрів з метою відсікання противника; найбільш важливі ділянки і райони, дороги, перевали і висоти, від утримання або захвату яких залежить успіх дій підрозділу; можливість використання бойової та спеціальної техніки для забезпечення поставленого бойового завдання.

Оцінюючи місцевість, необхідно також визначити середню швидкість руху і необхідний час для виходу до об'єкта, потайні підходи до нього, найбільш вигідні місця для вогневих позицій, місця блокування доріг з метою не допустити підходу резервів противника, райони привалів з надійними маскувальними і захисними властивостями.

Якщо маршрут дії підрозділу прокладено гірською або гористо-лісною місцевістю, особливу увагу необхідно звернути на вивчення характерних умов цієї місцевості для того, щоб виключити можливі раптові удари противника в ущелинах, долинах, тунелях, болотистих місцях, тобто там, де можливість для маневру своїх підрозділів значно обмежена.

Умови спостереження на такій місцевості обмежені, тому для вивчення маршруту за картою необхідно завчасно обрати місця для спостережних пунктів, визначити поля невидимості, призначити орієнтири і оформити графічно схеми орієнтирів, умови спостереження і маскування.