Вивчення умов спостереження

Умови спостереження можуть бути сприятливими для ведення розвідки, організації системи вогню і управління підрозділами або обмежувати їх. Вони характеризуються дальністю оптичної (радіолокаційної) видимості навколишньої місцевості та цілей з висот у визначеному секторі (смузі), а також розмірами полів невидимості.

Умови спостереження залежать від характеру рельєфу, наявності рослинності, населених пунктів та інших об'єктів місцевості. Суттєво впливають на умови спостереження пора року, час доби та погодні умови.

У результаті вивчення умов спостереження визначають:

Висоти та місцеві предмети, на яких доцільно розмістити командно-спостережні пункти і з яких найкраще проглядається місцевість, що зайнята противником.

Природні маски (ліси, сади, чагарники, населені пункти, форми рельєфу) для потайного розташування своїх підрозділів.

Віддалені межі спостереження.

Можливі перешкоди для спостереження (укриття), межі ділянок, які не проглядаються зі спостережних пунктів (поля невидимості).

Так само вивчають та оцінюють умови спостереження і за противника.

Для визначення умов спостереження за картою розраховують далекість видимості горизонту і об'єктів на місцевості, наносять на карту поля невидимості, визначають взаємовидимість точок.

Визначення дальності видимості об'єктів. Відстань від спостерігача до видимої лінії горизонту з урахуванням кривизни Землі і рефракції визначають за формулою

D = 4,1

де D - дальність видимого горизонту, км;

h - висота точки спостереження над місцевістю, м.

Наприклад, спостерігач, зріст якого 1,7 м, на рівнинній відкритій місцевості буде бачити лінію горизонту на відстані 5 км, а з вершини, висота якої ЗО м, на березі моря лінію горизонту буде видно на

відстані D = 4,1 30 + 1,7 = 23 км.

Для визначення висоти точки, з якої забезпечується завдана дальність огляду навколишньої місцевості, використовують

залежність h = 0,06D2.

Об'єкти, які підвищені над поверхнею землі (моря), видно за горизонтом. Дальність видимості таких об'єктів з урахуванням прозорості атмосфери розраховують за формулою

D = 4.1K( )

де К - коефіцієнт прозорості атмосфери (в ясну погоду = 1, невеликий серпанок - 0,85, середній серпанок - 0,7, слабкий туман - 0,3, густий туман - 0,1);

И - висота об'єкта (за яким спостерігають) над поверхнею землі (моря), км.

Наприклад, спостерігач з вершини висотою 30 м на березі моря буде бачити в ясну погоду рубку морського судна, висота якого 10 м над водою, на відстані

D=4.1*1.0( ) = 4,1х(5,6 + 3,2) = 36 км.

Визначення за картою полів невидимості. Поля невидимості - це ділянки місцевості, які не проглядаються зі спостережних пунктів. Якщо район (ділянка) місцевості невелика і на ній мало місцевих предметів, які обмежують видимість, поля невидимості визначають окомірно, показуючи їх штриховкою на карті з кожного спостережного пункту. На мал. 11.1 показано приклад нанесення полів невидимості з двох точок. Напрямки штриховки відносно спостережних пунктів показують, що район пасіки А проглядається з СП - 1 і не проглядається з СП - 2; район моста В проглядається лише з СП - 2, а район окремого дерева С не проглядається з обох точок.

Мал. 11.1 Нанесення полів невидимості з двох точок

Визначення полів невидимості цим способом потребує значного досвіду і постійних тренувань в об'ємному сприйнятті рельєфу та об'єктів місцевості і відображенні їх на карті. Якщо місцевість дуже пересічена елементами рельєфу і має багато масок, поля невидимості наносять на карту побудовою профілей місцевості. Сутність цього способу полягає у наступному. На карті позначають точку на висоті, і з неї прокреслюють лінії сектору, в якому необхідно вести спостереження. В секторі прокреслюють декілька напрямків профільних ліній і кожній з них надають номер. Потім по профільним лініям будують профіль місцевості (див. підрозд. 6.6). Після побудови профілей місцевості по кожній проведеній в секторі спостереження лінії (мал. 11.2), кількість яких залежить від характеру місцевості, на карті проводять олівцем межі полів невидимості. Для цього з'єднують плавними кривими всі отримані на профільних лініях межі окремих невидимих ділянок місцевості, враховуючи при цьому форми рельєфу.

Поля невидимості заштриховують олівцем паралельними тонкими лініями (мал.11.3). При необхідності штриховку полів невидимості в розташуванні противника наносять червоним олівцем, а в своєму розташуванні - синім.

Мал. 11.3. Визначення і нанесення полів невидимості на карту

11.6. Вивчення умов ведення вогню

Умови ведення вогню вивчають з метою вибору найбільш вигідних позицій для ведення вогню зі стрілецької зброї, танків, гармат, мінометів. Ці умови вивчають одночасно з вивченням умов спостереження і маскування спочатку за топографічною картою, а потім - на місцевості.

Для вивчення умов ведення вогню командир підрозділу оцінює характеристики природних укриттів, положення топографічних та бойових гребенів (мал. 11.4) і далекість видимості з них, можливості потайного підвозу боєприпасів, можливості виконання топогеодезичної прив'язки закритих вогневих позицій артилерії і стартових позицій ракет.

Мал. 11.4. Визначення на карті топографічного і бойового гребенів

Вогневі позиції для стрільби прямою наводкою вибирають на бойових гребенях передніх схилів аб'о на топографічних гребенях, які не проектуються на фоні неба. Позиції мінометів розташовують на зворотних схилах, у лощинах, за спорудами тощо.

При виборі закритих вогневих позицій визначають глибину і кут укриття, а при підготовці установок для стрільби - кути місць цілей.

Визначення глибини укриття. Глибина укриття Ь (мал. 11.5) - це відстань по висоті від гармати до променя зору, який направлений з можливого спостережного пункту противника через гребінь (укриття) У, який закриває вогневу позицію.

Мал. 11.5. Визначення глибини укриття

Величину укриття визначають побудовою профілю (див. підрозд. 6.6) або обчислюють за формулою

h=

де h - глибина укриття, м;

Hсп,Hy,Hr - абсолютні висоти спостережного пункту укриття і гармати, м;

λ - відстань на карті від СП до укриття, см;

L - відстань на карті від СП до гармати, см;

Приклад. Абсолютна висота СП Нсп= 170 м, укриття Нy = 130 м і гармати Нг = 100 м.

Відстань на карті від СП до укриття X = 6,4 см, від СП до гармати L = 8 см.

Визначити глибину укриття.

Розв'язання. Глибина укриття

h=170* *8-100=20м.

Для кожного виду і калібру гармати (міномета) глибина укриття повинна мати відповідну величину. Так, для 122-мм гаубиці вона повинна бути не менше 8 м, а для 120-мм міномета -6 м, щоб спалахи від пострілів не було видно з командних висот у розташуванні противника.

Кут укриття - це кут між горизонтом гармати і напрямком на вершину (гребінь) укриття, який приблизно можна визначити за формулою

α=1000

де В - висота укриття відносно горизонту гармати (перевищення), м;

Д - відстань від вогневої позиції ВП до укриття, м.

Приклад. Перевищення укриття над ВП=40 м, відстань від ВП до укриття = 800 м. Визначити кут укриття.

Розв'язання. Кут укриття

α=1000 =0-50

Кут місця цілі - це кут, утворений горизонтом гармати і напрямком на ціль. Якщо ціль вище горизонту гармати, кут місця цілі додатній, якщо нижче - від'ємний. Кут місця цілі визначають за формулою тисячних.

Приклад. Перевищення цілі над вогневою позицією дорівнює 60 м. Відстань від вогневої позиції до цілі дорівнює 3000 м. Визначити кут місця цілі.

Розв'язання. Кут місця цілі ε = 1000 х =0-20

Якщо отримані за формулою тисячних кути укриття і місця цілі перебільшують 20°, тоді їх значення зменшують на 10% при кутах від 20 до 30° і на 15%, якщо величина кутів від 30 до 40°.