Облік затрат періоду

Облік затрат зі збуту (продажу, реалізації) продукції, надання послуг. Відповідно до П(с)БО 3 (ст. 23) затрати на збут (продаж, реалізацію) продукції, послуг, товарів формують окрему статтю звітності про фінансові результати, а це означає, що в бух­галтерському обліку має бути передбачено відокремлене формування цих затрат.

До затрат зі збуту продукції (товарів, послуг) належать такі, що пов’язані з її відвантаженням і реалізацією, тобто позавиробничі затрати, а саме:

— затрати на тару та упаковку продукції на складах готової продукції;

— затрати на ремонт тари;

— транспортні затрати на доставку продукції від станції відправлення (пристані) до станції (пристані) призначення;

— затрати на завантаження у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;

— комісійні збори, що сплачуються різним організаціям відповідно до договорів;

— комісійні винагороди, що сплачуються торговим, постачаль­ним або збутовим організаціям за продаж ними продукції, яка не може бути реалізована підприємством і тому передається для реалізації на комісійних засадах;

— затрати на спеціальні аналізи, що виконуються під час відвантаження;

— затрати на утримання приміщень для зберігання продукції у місцях її реалізації;

— оплата праці і комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо;

— затрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

— затрати на відрядження;

— оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторговельних організацій;

— оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утри­мання основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів тощо;

— фрахт та інші виплати, пов’язані з транспортуванням продукції;

— надання знижок (дисконту) покупцям;

— гарантійне обслуговування покупців.

До цієї групи належать також затрати на відшкодування затрат за участь у виставках, ярмарках, на безоплатно передані зразки і моделі, представницькі затрати (на організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів), включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу в розмірі до 2 % обсягів реалізації продукції.

До затрат зі збуту продукції не належать:

— вартість тари, що відшкодовується понад ціну товару;

— затрати на тару та упаковку, якщо прейскурантом (або за умовами договору) передбачається відпуск продукції без тарування;

— затрати на тару, якщо тарування продукції провадиться у цінах до здачі її на склад готової продукції. Вартість такої тари включається до виробничої собівартості продукції;

— затрати з упакування і транспортування продукції, відшкодовувані покупцями;

— знижки цін, надані торговельним організаціям для відшкодування їхніх транспортних витрат.

Облік затрат зі збуту ведуть на рахунку «Витрати на збут».

Загальна методика обліку затрат на збут (реалізацію) за елементами аналогічна методиці обліку затрат виробничої діяльності. Тобто на першому етапі формуються елементи затрат, на другому — проводиться їх списування на фінансові результати.

У внутрішньогосподарському обліку визначається можливість прямого або непрямого віднесення затрат на відповідний вид продукту. Непрямі затрати розподіляються між окремими видами продукції.

За контрактом із покупцем окремі затрати зі збуту можуть бути відшкодовані продавцеві.

Залежно від того, за чий рахунок здійснюються затрати, до рахунка «Витрати на збут» доцільно відкрити два субрахунки: за рахунок продавця та за рахунок покупця.

Загальна сума затрат зі збуту повністю списується і включається до рахунка «Фінансові результати».

У внутрішньогосподарському обліку затрати зі збуту є частиною собівартості реалізованої продукції й впливають на фінансовий результат. Тому доцільно провадити розподіл цих затрат поза фінансовим обліком.

У такому разі затрати щомісяця розподіляються так:

а) затрати загального характеру — за видами реалізованої продукції пропорційно до її виробничої собівартості;

б) транспортні витрати (якщо їх питома вага значна) — за видами реалізованої продукції, їх списують наприкінці місяця.

Для розподілу затрат зі збуту в бухгалтерії складають довідку-розрахунок або відомість розподілу, де вказують види реалізованої продукції, її виробничу собівартість.

Облік адміністративних затрат виробничої діяльності. За чинною методикою формування затрат адміністративні затрати виділено у самостійну групу.

Згідно з П(с)БО адміністративні затрати — це загальногосподарські затрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

До них належать:

— затрати на утримання адміністративно-господарського персоналу (оплата праці, соціальне та пенсійне страхування, додаткові виплати, підготовка та перепідготовка);

— затрати на утримання основних засобів адміністративного призначення (амортизація, ремонт, комунальні послуги, охорона, оренда, податки, страхування майна);

— гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна, медичні тощо);

— затрати на дослідження і розробки;

— організаційні затрати;

— затрати на зв’язок (поштовий, телеграфний, телефонний, телекс, факс тощо);

— затрати на амортизацію нематеріальних активів;

— затрати на створення резерву сумнівних боргів;

— затрати на реєстрацію акцій;

— затрати на проведення річних зборів;

— затрати на винагороду директорам;

— представницькі затрати;

— інші адміністративні затрати;

— непродуктивні затрати (втрати від простоїв, проценти за прострочені кредити, втрати і нестачі матеріальних цінностей, коли винуватці не встановлені, штрафи, інші санкції за господарськими договорами).

Загальна методика побудови обліку адміністративних затрат за елементами аналогічна методиці побудови обліку затрат вироб­ничої діяльності або затрат зі збуту. Тобто на першому етапі фор­муються елементи затрат — матеріальні та інші затрати, на другому — проводиться їх списування на фінансові результати.

У внутрішньогосподарському обліку визначається можливість побудови обліку затрат за ознаками прямого або непрямого віднесення до відповідного виду продукції або іншої ознаки.

Облік адміністративних затрат ведуть на рахунку аналогічної назви.

Загальна сума затрат, нагромаджена на дебеті рахунка «Адміністративні затрати», повністю списується в дебет рахунка «Фінансові результати» при їх визначенні.

В аналітичному обліку адміністративні затрати доцільно облікувати за статтями кошторису (плану).

Облік інших операційних затрат. За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (ст. 24) інші операційні затрати також є самостійною обліковою одиницею в системі затрат діяльності. До затрат, які формують облікову одиницю «Інші опера­ційні затрати», належать:

— собівартість реалізованих виробничих запасів;

— сумнівні (безнадійні) борги;

— втрати від знецінення запасів;

— втрати від операційних курсових різниць;

— визнані екологічні санкції;

— відрахування для забезпечення наступних операційних витрат;

— інші затрати, які виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім втрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

Загальна методика побудови обліку інших операційних затрат за елементами аналогічна методиці побудови обліку затрат виробничої діяльності, або затрат зі збуту, або адміністративних затрат. Тобто на першому етапі формуються елементи затрат — матеріальні затрати, затрати на оплату праці тощо, на другому — проводиться списування їх на фінансові результати. Це у фінансовому обліку.

У внутрішньогосподарському обліку визначається можливість прямого або непрямого віднесення до відповідного виду, наприклад, проданого товару або проданого виробничого запасу.

Облік інших операційних затрат ведуть на рахунку аналогічної назви.

Загальна сума затрат, нагромаджена на дебеті рахунка «Інші операційні затрати», повністю списується в дебет рахунка «Фінансові результати» при їх визначенні.

Побудова аналітичного обліку має відповідати об’єкту затрат. Наприклад, «Виробничі запаси», «Втрати від операційних курсових різниць» тощо.