Зображення експериментальних результатів на графіках

Для графіків слід використовувати міліметровий папір. Перед тим, як будувати графік слід визначити яку фізичну величину треба відкладати по осі абсцис і яку по осі ординат. По осі абсцис відкладають незалежну змінну (час, температуру, напругу і т.ін.), а по осі ординат величину, яка є функцією незалежної змінної (шлях, поверхневий натяг, сила струму і т.ін.).

На другому етапі побудови графіка треба оцінити інтервал, в якому знаходяться значення цих величин.

Є ряд загальних правил, яких потрібно дотримуватися при побудові графіка:

1) масштаби для величин, що відкладаються по різних осях незалежні;

2) кожна вісь може починатися з нуля, або з будь-якого цілого значення;

3) масштаби слід обирати таким чином, щоб крива, що відображає шукану залежність, розташовувалася поблизу бісектриси координатного кута;

4) бажано, щоб результати вимірів на графіку були показані з тією ж точністю, з якою вони вимірювалися на досліді;

5) графік не повинен мати вигляд ламаної лінії (рис. 1.4,а) інакше це означало б, що при зміні однієї величини інша змінюється стрибкоподібно. Більш імовірно, що залежність має бути подібна до тієї, яка показана на рис. 1.4,б;

6) масштаб по осях треба обирати так, щоб залежність була чіткою (рис.1.5,б). При невдалому виборі масштабів наочність втрачається (рис.1.5,а);

7) символ величини, множник, що визначає порядок числа та одиниця виміру записуються в кінці координатної осі на вільному від експериментальних точок місці.

ВИВЧЕННЯ ЗАКОНІВ ДИНАМІКИ ОБЕРТАЛЬНОГО РУХУ