Конспект лекції. 7.1. Торгова політика: сутність, напрямки, інструменти

7.1. Торгова політика: сутність, напрямки, інструменти

Зовнішньоторгова політика держави – це система загальнодержавних заходів, спрямованих на оптимізацію торговельного та платіжного балансів країни.

Головні напрямки зовнішньоторгової політики держави:

протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання інструментів тарифного і нетарифного регулювання;

фритредерство – звільнення торгівлі та обмеження втручання держави в зовнішньоторговельну діяльність.

Інструменти торгової політики:

 митні тарифи – систематизований перелік митних ставок, що нараховуються при експорті або імпорті товару;

 імпортні квоти– кількісне обмеження обсягів імпорту на певний період;

 ліцензування – регулювання зовнішньої торгівлі за рахунок надання державними установами дозволу на експорт або імпорт товару у певному обсязі;

 «дозвільне» обмеження експорту – кількісне обмеження експорту, визначене обов’язками одного з партнерів у обмеженні експорту, встановленого міжурядовими угодами про впровадження квот на експорт товару;

 дискримінація імпорту в межах митного союзу – диференціація торговельних обмежень для країн-учасниць митного союзу та інших країн;

 експортні субсидії – державні виплати, спрямовані на підтримку національних експортерів;

 антидемпінгове регулювання – заборона необґрунтованого зменшення цін нижче від рівня світової (табл. 7.1).

7.2. Тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Мито, його види та функції

Класичним інструментом регулювання зовнішньоторгової політики є митні тарифи, які нараховуються при імпорті або експорті товару (табл. 7.1).

Митний тариф - це систематизований перелік митних ставок, які нараховуються при імпорті або експорті товару на його вартість.

Тарифні методи спрямовані на здешевлення експорту, подорожчення імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Таблиця 7.1. Інструменти зовнішньоторгової політики

Розглянемо наслідки впровадження митного тарифу на прикладі українського ринку зерна (рис. 7.1).

Рис.7.1. Наслідки впровадження митного тарифу

Після впровадження митного тарифу на ринку зерна України ціна 1 т зерна становитиме 550 грн.

Р₁=Р₂+МТ(7.1)

де Р₁ — ринкова ціна до впровадження митного тарифу;

Р₂— ринкова ціна після впровадження митного тарифу;

МТ — величина митного тарифу.

Рента українських споживачів від впровадження митного тарифу зменшується з області m+a+b+c+d до області m, тобто, їх чистий програш – область a+d+c+d. Рента виробників у цьому випадку зростає з області е до області е+а, тобто чистий виграш українських виробників зерна становить область а. При впровадженні митного тарифу на зерно зростають i національні бюджетні надходження, приріст яких визначається областю с.

С=МТ*М_{2 ,} (7.2)

де С — зміна бюджетних надходжень при впровадженні митного тарифу;

МТ — величина митного тарифу;

М₂— обсяг українського імпорту зерна після введення митного тарифу.

Митні тарифи виконують три основні функції:

- фіскальну – забезпечують поповнення доходної частини державного бюджету та поліпшують стан платіжного балансу;

- протекціоністську – захищають національного виробника від іноземної конкуренції;

- балансуючу – запобігають небажаному експорту товарів, внутрішні ціни яких нижчі від світових.

Види митних тарифів (табл. 7.2):

Залежно від способу стягнення:

- адвалорні – встановлюють у відсотках до митної вартості товару;

- специфічні – нараховують у визначеному розмірі до одиниці вимірювання товару;

- комбіновані – об’єднують специфічні та адвалорні мита.

За об’єктом оподаткування:

- імпортні – обкладаються товари, що ввозяться до країни;

- експортні – нараховуються на експортні товари;

- транзитні – збори, які стягують з товарів, що перевозяться транзитом через територію країни.

За характером дії:

- сезонні – застосовуються для оперативного регулювання торгівлі сезонною продукцією;

- антидемпінгові – вводяться з метою захисту від демпінгу;

- компенсаційні – нараховуються під час імпорту товарів, у виробництві яких використано субсидії, і їх ввезення завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів.

Таблиця 7.2 Види митних тарифів

За походженням:

- автономні – вводяться на підставі односторонніх рішень уряду;

- конвенційні – визначаються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод;

- преференційні – встановлюються на основі багатосторонніх угод за ставками, нижчими, ніж діючі.

За типами ставок:

- постійні – встановлюються урядом і не змінюються залежно від обставин;

- змінні – змінюються залежно від обставин, визначених урядом.

За способом нарахування:

- номінальні – визначаються в самому тарифі;

- ефективні – встановлюють рівень митних зборів із врахуванням мита на комплектуючі вироби.

7.3. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Нетарифне регулювання — це комплекс заходів обмежувально-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

Доінструментів нетарифного регулювання належать:

1. Імпортні квоти – це кількісні обмеження обсягів імпортованої продукції.

Впровадження імпортної квоти призводить до зростання національного виробництва з S₀ до S₁ та граничних витрат з 200 до 220 $, виграш виробників дорівнює області а. Програш споживачів стано­вить область (а+b+с+d+е). Якщо ліцензії на імпорт продаються державою на аукціоні, то виграш держави становить область (с+d). Чистий національний програш від впровадження імпортної квоти дорівнює області (b+е) (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Наслідки від впровадження імпортних квот

2."Добровільне" обмеження експорту - кількісне обмеження експорту, визначене обов’язками одного з партнерів, встановленого міжурядовими угодами про впровадження квот на експорт товару.

Припустимо, що внутрішня пропозиція товару в країні складає S_d, а попит - D_d. Пропозиція того ж товару з-за кордону необмежена і складає з першої країни обсяг S₁ за ціною Р₁, а з другої країни - S₂ за ціною Р₂. У цій ситуації внутрішнє виробництво товару складе Q₁, споживання – Q₇, імпорт товару – Q ₇ Q₁. В результаті скорочення зовнішньої пропозиції внутрішні ціни на товар піднімаються до рівня Р₃, внутрішнє виробництво збільшиться до Q₃, внутрішній обсяг попиту скоротиться до Q₅, імпорт стиснеться до розмірів квоти, тобто Q₅ Q₃. Як і у разі імпортної квоти, надлишок споживання скоротиться на a+b+c+d+e+f+g+h+i+j+k+l. При цьому ефект виробника складе a+h, ефект захисту b+c+i, ефект доходу d+e+j+k, ефект споживання f+g+l.

Для імпортуючих країн «добровільне» обмеження експорту країною, що ввозить товар, означає втрату не тільки ефектів захисту і споживання, які неминучі у будь-якому випадку, а і ефекту доходу, тобто всього сегменту b+c+d+e+f+g+i+j+k+l (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Економічнийефект «добровільного» обмеження експорту

3. Антидемпінгове регулювання – заборона необґрунтованого зменшення ціни нижче від рівня світової.

4. Технічні бар'єри – це перешкоди для імпорту інозем­них товарів, що зумовлені їх невідповідністю національним стандартам систем виміру та інспекції якості, вимогам техніки безпеки, санітарно-ветеринарним нормам, правилам пакування, маркірування та іншим вимогам.

5. Експортний податок –оподаткування експорту, що зменшує його прибутковість, сприяє поверненню частини товару на внутрішній ринок.

Застосування експортного податку деякими країнами (перш за все країнами, що розвиваються) зумовлюється, як правило, міркуваннями фіскального характеру, оскільки інші форми мобілізації коштів до державного бюджету (податки на прибуток, на нерухоме майно тощо) не забезпечують необхідних надходжень. По-друге, якщо ціни на імпортні товари залишаються без змін, то збільшення ціни експортних товарів дозволяє поліпшити певною мірою умови торгівлі країни. По-третє, експортний податок може використовуватися з метою боротьби з інфляцією, перерозподілу доходів у межах країни.

Розглянемо застосування експортного податку на прикладі експорту зерна з Канади (за умови, що її торгова політика не впливає на рівень світових цін на зерно) (рис. 7.4.). Впровадження експортного податку у розмірі 1$ за буш. зерна знизить рівень цін з 5$ (рівень світових цін) до 4$ за буш. У цих умовах виробники переміщають частину ресурсів в іншу сферу, у той же час обсяг попиту на зерно у вітчизняних споживачів зростає з D₀ до D₁.

Через зменшення ціни, виробники зазнають збитку, що складає об­ласть а+b+с+d. Споживачі одержують виграш, який дорівнює області а.

Розмір витрат, що збираються і розподіляються державою, дорів­нює області с. У цілому країна втрачає області b і d — втрати експортерів, які не компенсуються виграшем.

Рис 7.4. Наслідки впровадження експортного податку

7.4. Ліцензування, види ліцензій. Квотування, види квот

Ліцензування –це надання державними установами дозволу на експорт або імпорт товарів у певному обсязі.

Види ліцензій:

 генеральна ліцензія— це відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції щодо певного товару або з певною країною (групою країн) упродовж періоду дії режиму ліцензування цього товару;

 разова ліцензія (індивідуальна)— це разовий дозвіл, якиймає іменний характер. Його видають для виконання кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоторгової діяльності на період, потрібний для виконання цієї операції;

 відкрита ліцензія (індивідуальна) –це дозвіл на експорт (імпорт) товару впродовж певного періоду часу (однак не менше одного місяця) із зазначенням його загального обсягу.

Механізми розподілу ліцензій різноманітні, зокрема:
- аукціон - продаж ліцензій на конкурсній основі. Вважається самим економічно ефективним способом розподілу ліцензій, здатним принести доходи державній скарбниці;
- система явних переваг - закріплення урядом ліцензій за певними фірмами пропорційно розмірам їхнього імпорту за попередній період чи пропорційно структурі попиту з боку національних імпортерів;

- розподіл ліцензій на позаціновій основі - видача урядом ліцензій тим фірмам, що продемонстрували свою здатність здійснити імпорт чи експорт найбільш ефективним образом.

Квотування (контингентування) –це кількісне чи вартісне обмеження експорту або імпорту, що вводиться на певний термін на окремі товари і послуги, у відношенні окремих країн і їх груп.

Види квот:

а) за напрямом дії:

- імпортні – кількісні обмеження імпортованої продукції;

- експортні – частка кожної країни в сукупному експорті товару;

б) за масштабом дії:

- глобальні – частка товару в обсязі світової торгівлі незалежно від того, яка країна його імпортує або експортує:

- індивідуальні – визначаються в межах глобальної квоти для кожної країни, що імпортує або експортує товар.

7.5. Демпінг. Види демпінгу. Експортні субсидії

Демпінг є поширеною формою конкурентної боротьби на світовому ринку.

Демпінг – ввіз на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту, що завдає шкоди національному виробнику; необґрунтоване зменшення ціни нижче від рівня світової.

Види демпіну:

- ціновий демпінг - продаж на експортному ринку товару, за ціною, що нижча його ціни на національному ринку;

- вартісний демпінг - продаж товару на експортному ринку за ціною, що нижча його вартості.

Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, що прагнуть заволодіти зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам.

У комерційній практиці демпінг може приймати одну з наступних форм:

- спорадичний демпінг - епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами;

- навмисний демпінг –тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витиснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін;

- постійний демпінг –постійний експорт товарів за ціною нижче справедливої;

- зворотний демпінг –завищення цін на експорт у порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку;
- взаємний демпінг –зустрічна торгівля двох країн тим самим товаром за заниженими цінами.

Для захисту від демпінгу держава-імпортер може впроваджувати антидемпінгове мито, що сприяє підвищенню внутрішніх цін на товар.

Для захисту національних виробників держава може не тільки обмежувати імпорт, але і стимулювати експорт. Однією з форм стимулювання вітчизняних експортних галузей є експортні субсидії (рис. 7.5), тобто пільги фінансового характеру (безоплатні дотації, експортні премії), що надаються державою експортерам для розширення вивезення товарів за кордон.

При введенні експортної субсидії ціна наближається до рівня Р_d, обсяг експорту зростає з S₀D₀ до S₁D₁. Споживачі програють область a+b, виробники виграють область a+b+c+d+e. Видатки держави складають область b+c+d+e+f. В підсумку країна програє область b+f.

Рис. 7.5. Наслідки впровадження експортної субсидії.

7.6. СОТ та її роль у регулюванні міжнародних торговельних відносин

Світова організація торгівлі – СОТ (World Trade Organization) – головний міжнародний регулятор світової торгівлі.

Головна мета СОТ: лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення міжнародної економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв`язків, підвищення рівня зайнятості і доходів в усьому світі.

Функції СОТ:

-нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань її регулювання;

-забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

-розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

-нагляд за торговою політикою країн;

-обговорення загальних проблем міжнародної торгівлі.

Сфера діяльності СОТ охоплює: митно-тарифне регулювання; антидемпінгове регулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності та інвестиційних заходів тощо.

7.7. Сучасна міжнародна торговельна політика

Вступ України до СОТ вимагає:

 лібералізації міжнародної торгівлі;

 відмови від протекціонізму як засобу торговельної політики.

Шляхи побудови національної експортоорієнтованої економіки:

 розширення українського експорту за рахунок підвищення конкурентоспроможності національної продукції;

 зменшення в експорті частки продукції з низьким та стимулювання збільшення обсягів продукції з високим ступенем обробки;

 посилення впливу держави на формування експортних потоків на основі геоекономічної диверсифікації експорту;

 попередження спроб експорту і реекспорту імпортованої продукції на умовах демпінгу;

 обмеження вивезення товарів, обсяги виробництва яких недостатні для задоволення потреб внутрішнього ринку;

 здійснення стандартизації та сертифікації продукції згідно до вимог країн-імпортерів;

 формування механізму кредитної, інформаційної підтримки експортерів;

 удосконалення механізму податкової системи та митно-тарифного регулювання вивезення дефіцитних видів продукції та сировини.

Основні терміни та поняття

Тарифне регулювання, нетарифне регулювання, митний тариф, імпортна квота, експортна субсидія, ліцензування, «добровільне» обмеження експорту, експортний податок, дискримінація імпорту в межах митного союзу, антидемпінгове регулювання.

Контрольні та дискусійні питання

1. Обгрунтуйте наслідки впровадження митного тарифу на імпорт автомобілів в Україну.

2. Які інструменти прихованого протекціонізму застосовуються в Україні?

3. У чому полягають відмінності впливу митного тарифу та експортної субсидії?

4. Які аргументи застосовують прихильники та супротивники митних тарифів?

Вправи

Вправа 1. Для кожного положення, що наводяться далі, знайдіть відповідний термін або поняття.

1. Кількісне обмеження імпортованої продукції.

2. Інструмент ЗЕД, що вводиться для окремих країн з метою стимулювання імпорту.

3. Кількісне обмеження обсягів іноземної продукції, дозволеної щорічно до ввозу в країну.

4. Державні грошові збори, що стягуються через митні установи з товарів, що перетинають державний кордон.

5. Державне стимулювання експорту за рахунок бюджету.

6. Продаж на експортному ринку товару, за ціною, що нижча від ціни на національному ринку.

7. Продаж товару на експортному ринку за ціною, що нижча за його вартість.

8. Ввіз на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняльної ціни на товар у країні експорту, що завдає шкоди національному виробнику.

Поняття: