Тема 4. ТЕОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Основні питання для вивчення

4.1. Концепції меркантилізму, протекціонізму, фритредерства.

4.2. Теорія абсолютних переваг А. Сміта. Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо.

4.3. Теорія порівняльної наділеності факторами Хекшера–Оліна. Парадокс В.Леонтьєва.

4.4. Теорема Столпера-Самуельсона.

4.5. Теорія життєвого циклу товару.

4.6. Теорія конкурентних переваг М. Портера.

4.7. Нефакторні теорії міжнародної торгівлі.

4.8. Ціноутворення в міжнародній торгівлі. Міжнародна торгівля і розподіл доходів.

4.9. Міжнародна торгівля та економічне зростання.

Література

1. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. – 2-е. вид. – К.: Основи, 2000. – 241с.

2. Киреев А. П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч.І. – Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, – 1997. – С. 79-194

3. Міжнародна економіка: підручник /За ред. В.М. Тарасевича. – К.: ЦНЛ, 2006. – С. 55-79.

4. Рыбалкин В.Е. Международные экономические отношения: Уч.; 7-е изд., перераб. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2008. – 591 с.

6. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 187-212.

5. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник; 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА–М, 2001. – 446 с.

6. Трухачев В.И. Международная торговля: Уч. пос. – 2-е изд., перераб. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 416 с.

4.1. Концепції меркантилізму, протекціонізму, фритредерства

Меркантилізм – домінуючий напрям економічної думки та різновид економічної політики, властивий перехідній добі первісного нагромадження капіталу. Меркантилісти підкреслювали необхідність такої зовнішньоекономічної політики, яка б сприяла досягненню позитивного сальдо торговельного балансу. Джерелом багатства вважали гроші, а його джерелом – сферу обігу.

Протекціонізм(від лат. рrotectio – заступництво, захист) – економічна політика держави, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Спрямування:

- перевищення експорту товарів над імпортом;

- підтримка експансії торговельного капіталу, стимулювання створення монопольних торговельних об’єднань;

- захист та стимулювання розвитку національної промисловості, нарощування виробництва товарів на експорт, надання пільг експортерам (привілеїв, монопольних прав, експортних премій, субсидій тощо);

- обмеження імпорту готової продукції, особливо предметів розкоші шляхом встановлення високих ввізних митних зборів, квот, тарифів;

- заборона або обмеження вивезення сировини та стимулювання її ввезення;

- удосконалення флоту, розвиток мореплавства тощо.

Фритредерство(від англ. free - вільний, trade - торгівля) – напрям у економічній теорії, політиці та господарській практиці, орієнтований на вільну торгівлю та невтручання держави у приватнопідприємницьку діяльність. Представляє собою політику, у якій тарифи та інші бар’єри на шляху торгівлі між націями скасовуються.

4.2. Теорія абсолютних переваг А. Сміта.
Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо

Теорія абсолютних переваг А. Сміта: держави мають спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими країнами. Тобто кожній країні слід імпортувати такі товари, у виробництві яких такі переваги відсутні. А експортувати такі товари, виробництво яких абсолютно ефективніше, а саме на одиницю продукту витрачається менше праці порівняно з іншою країною – потенційним торговельним партнером. Розглянемо цю теорію на прикладі двох країн: Росії та України. Нехай у розрахунку на 1 трудодень у Росії збирають 1 т картоплі та 4 т цукрових буряків. А в Україні 800 кг картоплі та 4,5 т цукрових буряків. Тобто Росія має абсолютні переваги у виробництві картоплі, Україна – у виробництві буряків. У разі повної спеціалізації Україна спеціалізуватиметься на виробництві буряків, Росія – картоплі. Тоді за один день в Україні збиратимуть 9 т буряків, 4,5 т залишатимуть на внутрішньому ринку, а 4,5 т обмінюватимуть у росіян на 1 т картоплі. Таким чином, чистий виграш України складатиме 1000 кг – 800 кг = 200 кг картоплі. Відповідно чистий виграш Росії складатиме 4,5 т – 4 т = 0,5 т цукрових буряків.

Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо: кожна країна повинна спеціалізуватись на виробництві тієї продукції, у випуску якої вона має порівняльні переваги (менші порівняльні витрати).

Розглянемо спрощений приклад Д. Рікардо. Нехай виробництво 25 м тканини потребує 100 днів праці в Англії та 90 днів - в Португалії, а виробництво 50 л вина – 120 днів праці в Англії та 80 днів – у Португалії. Як бачимо, абсолютні витрати виробництва тканин і вина в Англії (відповідно, 100/25 і 120/50) вищі, ніж в Португалії (відповідно 90/25 і 80/50).

Порівняльні витрати виробництва тканин в Англії дорівнюють співвідношенню абсолютних витрат виробництва тканин і вина в Англії: (100/25):(120/50)=5/3. Порівняльні витрати виробництва вина в Англії дорівнюють 3/5.

Порівняльні витрати виробництва тканин в Португалії дорівнюють співвідношенню абсолютних витрат виробництва тканин і вина в Португалії: (90/25):(80/50)=9/4. Порівняльні витрати виробництва вина в Португалії дорівнюють 4/9.

Оскільки 4/9<3/5, то Португалія буде спеціалізуватися на виробництві вина і експортуватиме його в Англію. Переміщення праці та капіталу із виробництва тканин у виробництво вина дозволить Португалії завдяки обміну на вино отримати тканини з Англії, витративши лише 80 днів праці, а не 90, тобто зекономити 10 днів.

Оскільки 5/3<9/4, то Англія буде спеціалізуватися на виробництві тканин і експортуватиме їх в Португалію. Переміщення праці та капіталу із виробництва вина у виробництво тканин дозволить Англії завдяки обміну на тканини отримати вино з Португалії, витративши 100 днів праці, а не 120, тобто зекономити 20 днів.

Отже, в умовах вільної міжнародної торгівлі виграють не тільки країни, що мають абсолютні переваги (менші абсолютні витрати), але й країни, що мають порівняльні переваги (менші порівняльні витрати).

4.3. Теорія порівняльної наділеності факторами Хекшера-Оліна.
Парадокс В. Леонтьєва

Теорія порівняльної наділеності факторами Хекшера–Оліна (факторних переваг) – країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних факторів виробництва. Країни, що володіють великим капіталом, мають експортувати капіталомісткі товари та імпортувати трудомісткі.

Розглянемо теорію Хекшера-Оліна на прикладі США та Англії. Для США надлишковим фактором виробництва є земля, дефіцитним – праця, для Англії – надлишковим є праця, а дефіцитним – земля. Виробництво зернових потребує інтенсивного використання землі і незначного використання праці, а виробництво тканин – інтенсивного використання праці і незначного землі. Таким чином, відповідно до теорії Хекшера-Оліна, США будуть спеціалізуватися на виробництві зернових (у прихованому вигляді експортуватимуть землю, імпортуватимуть працю), Англія – на виробництві тканин (у прихованому вигляді експортуватимуть працю, а імпортуватимуть землю).

У середині 50-х рр. відомий американський економіст Василь Леонтьєв емпірично перевірив основні висновки теорії Хекшера-Оліна і прийшов до парадоксальних висновків. Використавши модель міжгалузевого балансу “витрати-випуск”, побудовану на основі даних про економіку США за 1947 р., В. Леонтьєв показав, що в американському експорті переважали відносно трудомісткі товари, а в імпорті – капіталомісткі. Враховуючи, що в перші повоєнні роки у США, на відміну від більшості їхніх торговельних партнерів, капітал був відносно надлишковим фактором виробництва, а рівень заробітної плати значно вищим, цей емпірично отриманий результат явно суперечив тому, що передбачала теорія Хекшера-Оліна, і тому отримав назву “парадокс Леонтьєва”. Подальші дослідження підтвердили наявність цього парадоксу у повоєнний період не лише для США, але й для інших країн (Японії, Індії тощо).

Парадокс В. Леонтьєва: трудомісткі країни експортують більш капіталомістку продукцію, а капіталомісткі – трудомістку.

Неодноразові спроби пояснити такий парадокс дали змогу розвинути та збагатити теорію Хекшера-Оліна завдяки врахуванню додаткових обставин, які впливають на міжнародну спеціалізацію, зокрема:

- неоднорідність факторів виробництва, перш за все робочої сили, яка суттєво відрізняється за рівнем кваліфікації. У зв'язку з цим в експорті промислово розвинених країн може відображатися відносна надлишковість висококваліфікованої робочої сили і спеціалістів, у той час як країни, що розвиваються, експортують продукцію, яка потребує значних затрат некваліфікованої праці;

- значною є роль природних ресурсів, що, як правило, використовуються у виробничому процесі тільки в поєднанні з великою кількістю капіталу (наприклад, у галузях добувної промисловості). Це певною мірою пояснює те, що експорт із багатьох країн, які розвиваються і мають великі запаси природних ресурсів, капіталомісткий, хоча капітал у цих країнах і не є відносно надлишковим фактором;

- вплив на міжнародну спеціалізацію зовнішньоторговельної політики, яку проводить уряд. Ця політика може обмежувати імпорт і стимулювати розвиток внутрішнього виробництва та експорт продукції тих галузей, де інтенсивно використовуються відносно дефіцитні фактори виробництва.

4.4. Теорема Столпера-Самуельсона

Передумови: модель “2×2×2” (2 фактори виробництва, 2 товари, 2 країни); існує абсолютна конкуренція; фактори виробництва можуть рухатись між секторами у межах країни; встановлення торговельних відносин призводить до зростання відносної ціни на зерно.

Формулювання: при виконанні зазначених передумов встановлення вільних торговельних відносин призводить до зростання винагороди фактора, що інтенсивно використовується у виробництві товару, ціна якого збільшується, та зменшення винагороди фактора, що інтенсивно використовується у виробництві товару, ціна якого падає, незалежно від того, яка структура споживання цих товарів власниками факторів виробництва.

Визначальне положення теореми можна сформулювати так: якщо відсутнє спільне виробництво, а економіка характеризується досконалою конкуренцією (тобто ціна кінцевого продукту дорівнює сумі цін факторів виробництва), то ціна продукту змінюється настільки, наскільки в середньому змінюється ціна факторів виробництва.

Під впливом зовнішньої торгівлі (рис. 4.1) екзогенні зміни в темпах приросту цін товарів призводять до непропорційно більших змін в цінах на фактори виробництва. Так, виробництво трудомісткого товару призведе до зростання попиту на працю до рівня D₁L і ціни праці до W₁, відповідно, попит на капітал зменшиться до рівня D₁K, а його ціна (ставка відсотку) до рівня R₁. Тому винагорода надлишкового фактору-праці зросте, а капіталу, відповідно, зменшиться. За умов вільної торгівлі відносна ціна праці W₁/R₁ зросте порівняно з умовами автаркії.

4.5. Теорія життєвого циклу товару

За теорією «циклу життя товару» Ч. Киндельберга, Р. Вернона, Л. Уелса, у міру стандартизації технології виробництва випуск технологічно складних товарів, через виникнення порівняльних переваг (низька заробітна плата), переміщується в країни з нижчим рівнем доходів.

Рис. 4.1. Вплив міжнародної торгівлі на попит на фактори виробництва в праценадлишковій країні.

Виділяють чотири етапи в життєвому циклі товару:

1) створення технологічно складних товарів у країнах з більшим рівнем доходів і подальший їх експорт за кордон;

2) уповільнення експорту, розвиток виробництва цих товарів у країнах з низьким рівнем доходу, що отримують порівняльні переваги через низьку заробітну плату;

3) зростає виробництво цих товарів у країнах з нижчим рівнем доходу, вони отримують статус чистих експортерів;

4) країни з більшим рівнем доходу стають чистими імпортерами зазначених товарів (переваги в розвитку технологій нижчі від переваг більш низької заробітної плати) і одночасно починають виробляти якісно новий продукт.

4.6. Теорія конкурентних переваг М. Портера

Теорія конкурентних переваг М. Портера показує залежність конкурентоспроможності країни на світовому ринку від певних параметрів. На конкурентоспроможність нації впливають:

1) факторні умови – конкурентні переваги країни залежать від рівня забезпеченості факторами виробництва певної кількості та якості;

2) умови попиту на внутрішньому ринку - його стан у взаємозв’язку з потенціальними можливостями зовнішнього ринку вирішальним чином впливає на підприємницьку ситуацію. Тут важливо відзначити й національні особливості (економічні, культурні, освітні, етнічні, традиції й звички), які впливають на вихід фірми за кордони країни. Підхід М. Портера передбачає пріоритетне значення вимог внутрішнього ринку для діяльності окремих компаній;

3) рівень розвитку обслуговуючих галузей та близьких галузей і виробництв – забезпеченість відповідним обладнанням, наявність тісних контактів з постачальниками, комерційними та фінансовими структурами сприяє підвищенню конкурентоспроможності;

4) стратегії фірми та конкурентна ситуація – ринкова стратегія та організаційна структура фірм, які передбачають необхідну гнучкість, і достатня конкуренція на внутрішньому ринку є серйозними стимулами для успішного включення в міжнародну торгівлю;

5) роль уряду - державна підтримка експортних галузей, надання їм пільгового кредитування та оподаткування, розвиток конкурентного середовища в країні тощо.

6) випадкові обставини - зміни умов інвестування, інновації, природо-кліматичні умови, що призводять до коливань витрат виробництва національної продукції відносно світового рівня.

4.7. Нефакторні теорії міжнародної торгівлі

Нові явища у структурі міжнародної торгівлі після II світової війни, динамічний НТП та виявлення “Парадоксу Леонтьєва” обумовили розвиток теорії міжнародної торгівлі двома шляхами, що характеризувалися появою так званих нефакторних моделей та моделей неотехнологічного напряму.

Нефакторний підхід в цілому зберігає методологію неокласичної торгової моделі. До нефакторних моделей відносяться:

 модель з урахуванням різної інтенсивності факторів: на відміну від Леонтьєва, який робив розрахунки по продукції, що заміщувала імпорт, а не за фактичними витратами зарубіжних виробників, розробники цієї моделі спиралися на розрахунки не по імпортозаміщенню, а по реальному імпорту;

 модель з урахуванням особливостей попиту: надлишок капіталу, наприклад, у США, обумовлюючи капіталомістке споживання, спричиняє його нестачу для експорту і, таким чином, формує велику трудомісткість товарів, що експортуються;

 модель з урахуванням неоднорідності факторів: виділення “фізичного” і “людського” капіталу; обґрунтування переважаючої значущості кваліфікованої праці тощо;

 модель з урахуванням нових факторів: поряд з трудом і капіталом врахування також природних ресурсів.

Основними моделями неотехнологічного напрямку є:

1. Модель наукомісткої спеціалізації обґрунтовує спеціалізацію розвинутих країн на виробництві та експорті наукомістких та високотехнологічних товарів, які імпортують країни, що розвиваються в обмін на експорт сировини та матеріалів.

2. «Модель технологічного розриву» пов’язує торгівлю між країнами із існуванням відмінностей у рівнях їх технологічного розвитку. Саме прогресивні технології дають країні переваги у боротьбі за ринки. У цій моделі розглядається імітаційний лаг, що складається з лага попиту і лага реагування. Лаг попиту являє собою час, необхідний для розвитку попиту на новий експортний продукт. Лаг реагування пов’язаний із часом, що необхідний виробникам країни-імпортера для реагування на конкуренцію із-за кордону, розпочавши місцеве виробництво. Різниця між цими двома лагами і обумовлює міжнародну торгівлю (експорт в іншу країну можливий, коли лаг попиту коротший від лага реагування). Технологічний розрив можна подолати через копіювання нововведень, але “потік” нововведень забезпечує умови стабільної технологічної переваги і відповідної спеціалізації країни.

3. Модель «економії на масштабах виробництва» доводить, що країни з містким внутрішнім ринком повинні розвивати виробництво, яке забезпечує зростання економічного ефекту при збільшенні масштабу виробництва. Основним у цій моделі є припущення, що розвинуті країни наділені факторами виробництва приблизно в однакових пропорціях, а тому торгівля між ними доцільна в тому разі, якщо вони спеціалізуються на виробництві товарів різних галузей, що дозволяє знижувати витрати за рахунок масового виробництва.

4. Моделі внутрішньогалузевої торгівлі відображають міжнародну торговельну практику, коли країни торгують між собою товарами однієї галузі, які виробляються практично при однаковій фактороінтенсивності, а дуже часто і факторонаділеності. Іншими словами, мотивація міжнародної торгівлі обумовлена не умовами виробництва, а умовами попиту.

Виділяють 5 головних факторів розвитку цієї торгівлі: 1) близькість рівнів ВВП на душу населення та ідентичність кривих попиту у двох країнах; 2) близькість цін факторів і витрат виробництва диференційованих продуктів; 3) близькість величин тарифних і нетарифних бар`єрів або їх відсутність; 4) порівняно однаковий ступінь диференціації конкуруючих товарів; 5) номінальна величина транспортних витрат.

4.8. Ціноутворення в міжнародній торгівлі.
Міжнародна торгівля і розподіл доходів

При аналізі ціноутворення на світовому ринку враховується пропозиція та динаміка попиту. Якщо криві попиту об’єднати з кривими пропозиції, то можна продемонструвати вплив міжнародної торгівлі на виробництво, споживання і ціни (рис. 4.2).

Надлишковий попит визначається виникненням дефіциту американських тканин на американському ринку і характеризує обсяг можливого імпорту за даною ціною. Ринкова кон’юнктура, що характеризується надлишковою пропозицією на англійському ринку, визначає умови можливого експорту. Таким чином, світова ціна визначається точкою перетину кривих надлишкового попиту Dm та надлишкової пропозиції Sx (рис. 4.2,б)

Dm = Dus - Sus (4.1)

де Dus – попит на ринку США;

Sus – пропозиція на ринку США.

Sx = S_f -D_f ,(4.2)

де S_f - пропозиція на ринку Англії;

D_f - попит на ринку Англії.

Світова ціна - це грошове вираження інтернаціональної вартості товарів і послуг, що реалізуються на зовнішньому ринку. Ключовою особливістю міжнародної ціни на відміну від внутрішньої є множинність, коли по одному й тому ж товару можуть встановлюватися різні ціни.

Рис. 4.2. Ціноутворення в міжнародній торгівлі.

В умовах відсутності торгівлі на ринку США ринкова рівновага встановлюється у точці А при ціні 2$ за метр. Після встановлення вільних зовнішньоторговельних відносин ціна зменшується до рівня 1$, виникає дефіцит(рис. 4.2, а).

Споживчий надлишок зростає на площу (a+b+d), a втрати виробників складуть область (а). Чистий виграш США дорівнюватиме області (b+d).

Класифікація світових цін:

1. За напрямком товарних потоків:

 Експортна ціна – ціна, за якою товар реалізується зарубіжному контрагенту.

 Імпортна ціна – ціна, по якій товар купується у зарубіжного контрагента.

2. За умовами розрахунків:

 Ціна комерційних угод – відображає інтернаціональну ціну виробництва при звичайному порядку здійснення угоди купівлі-продажу.

 Ціна клірингових розрахунків – ціна товару, в якій враховані умови і особливості клірингу. (кліринг – це система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог та обов’язків).

 Ціна програм допомоги – ціна товару, в якій враховані умови і особливості реалізації програм допомоги.

 Трансфертна ціна – ціна товару, по якій здійснюються внутрішньокорпораційні операції.

3. За повнотою врахування витрат:

 Ціна нетто – чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу.

 Ціна споживання – сума витрат покупця, включаючи витрати на придбання та використання товару в нормативний строк.

4. За мірою фіксації:

 Контрактна ціна – ціна, яка встановлюється в контракті і виражається у валюті країни експортера, імпортера або третьої країни.

 Тверда ціна – встановлюється в момент підписання контракту та не підлягає ніякому коригуванню впродовж терміну його дії.

 Рухома ціна – фіксується в момент укладання контракту і може бути переглянута в подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться.

 Змінна – ціна, що встановлюється в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної ціни з урахуванням змін у виробництві, в період виконання тривалого термінового контракту.

 З наступною фіксацією – ціна, за якою в контракті обговорюються умови фіксації та принципи визначення її рівня.

 Ціна, яка публікується, – ціна, яка повідомляється в спеціальних та фірмових джерелах інформації. Вона, як правило, відображає рівень світових цін.

Проілюструємо на прикладі вплив міжнародної торгівлі на розподіл доходів власників економічних ресурсів (табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Вплив міжнародної торгівлі на розподіл доходів.

Розвиток зовнішньої торгівлі означає, що в експортних галузях ви­робництво розширюється, а ціна експортної продукції зростає до рівня світової. Попит на фактори виробництва, які використовують­ся у цих галузях, а також ціни на ці фактори зростають. І навпаки, у галузях, які конкурують з імпортом, відбуваються протилежні про­цеси.

Ця закономірність полягає в тому, що чим більше той чи інший фактор спеціалізований на експортному виробництві, тим більше він виграє від вільної зовнішньої торгівлі.

Для порівняння експортної та імпортної спеціалізації факторів використовують показник ступеня експортної спеціалізації фактора:

(4.3),

де Q_ix - частка доходу і-того фактора в загальній вартості експорту;

Q_im - частка доходу і-того фактора в загальній вартості конкуруючої з імпортом продукції, рівної за обсягом імпорту;

Q_i - частка доходу і-того фактора в сумарному національ­ному доході.

4.9. Міжнародна торгівля та економічне зростання

Виділяють три типи економічного зростання залежно від того, в якій галузі збільшення використання якісних ресурсів призводить до зростання обсягів виробництва.

1. Експорторозширююче зростання має місце в тих галу­зях, де зростає обсяг виробництва експортної продукції. Це призводить до розвитку світової торгівлі і зменшення віднос­ної ціни експортної продукції.

2.Імпортозаміщуюче зростання характерне для зростан­ня обсягу виробництва в галузях, що конкурують з імпортом. Це сприяє зменшенню попиту і цін на імпортовані товари, ско­роченню міжнародної торгівлі.

3.Розорююче зростання виникає у випадку, коли підсум­кове погіршення умов торгівлі ставить економіку в менш вигідне положення не тільки порівняно з варіантом інвесту­вання в імпортозаміщуючі галузі, а й з вихідним варіантом до початку зростання факторів:

Добробут країни при цьому стане меншим, ніж до економічного зростання. Його характерні риси:

 економічне зростання пов'язане з розвитком експортних галузей;

 зовнішній попит на експорт країни є нееластичним за ціною, а розширення пропозиції веде до значного падіння цін;

 негативні наслідки погіршення умов торгівлі перебільшують виграш від експорту.

Основні терміни та поняття

Протекціонізм, фритредерство, абсолютні переваги, порівняльні переваги, факторні переваги, меркантилізм, конкурентні переваги, імпортозаміщуюче зростання, експорторозширююче зростання, розорююче зростання, парадокс Леонтьєва, теорема Столпера-Самуельсона, теорія життєвого циклу товару, надлишковий попит, надлишкова пропозиція.

Контрольні та дискусійні питання

1. Дайте порівняльну характеристику класичних та неокласичних теорій міжнародної торгівлі.

2. Які головні параметри визначають конкурентні переваги в теорії М. Портера? Наведіть приклади. Визначте вплив міжнародної торгівлі на економічне зростання.

3. Проаналізуйте наслідки міжнародної торгівлі на прикладі імпорту енергоносіїв в Україну з Росії.

4. Як впливає міжнародна торгівля на розподіл доходів?

Вправи

Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний термін або поняття.

1. Напрям у економічній теорії, політиці та господарській практиці, що проголошує вільну торгівлю та невтручання держави у приватнопідприємницьку діяльність.

2. Джерелом багатства, що ототожнюється з грошовим капіталом, є сфера обігу; добробут держави залежить від грошового накопичення, домінування експорту товарів над імпортом товарів.

3. Держави повинні спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими суб’єктами міжнародного економічного співробітництва.

4. Країни, що володіють великим капіталом, мають експортувати капіталомісткі товари та імпортувати трудомісткі.

5. Теорія, яка стверджує, що у міру стандартизації технології виробництва випуск технологічно складних товарів переміщується в країни з нижчим рівнем доходів.

6. Теорія, яка показує залежність конкурентоспроможності країни на світовому ринку від певних параметрів.

7. Визначальне положення цієї теореми: якщо відсутнє спільне виробництво, а економіка характеризується досконалою конкуренцією, то ціна продукту змінюється настільки, наскільки в середньому змінюється ціна факторів виробництва.

8. Розвиток торгівлі, що може знизити відносну ціну експортного товару.

9. Підсумкове погіршення умов торгівлі, яке ставить економіку в менш вигідне становище порівняно не тільки з варіантом інвестування в імпортозаміщуючи галузі, а й з вихідним варіантом до початку зростання.

10. Збільшення факторів, що інтенсивно використовуються в конкуруючих з імпортом виробництвах.

11. Міжнародна торгівля обґрунтовується спеціалізацією розвинутих країн на виробництві і експорті наукомістких та високотехнологічних товарів, а спеціалізація країн, що розвиваються, - на виробництві і експорті ресурсомістких товарів.

12. Грошове вираження інтернаціональної вартості товарів і послуг, що реалізуються на зовнішньому ринку.

Поняття: