Тема 5. Світовий ринок товарів і послуг.

Основні питання для вивчення

5.1. Світовий ринок: його сутність та структура.

5.2. Види міжнародної торгівлі. Показники міжнародної торгівлі.

5.3. Основні види посередницьких операцій.

5.4. Географічна і товарна структура світового ринку.

5.5. Зовнішня торгівля України: географічна та товарна структура.

Література

1. Міжнародна економіка: підручник / За ред. В.М.Тарасевича. –К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 63 – 67.

2. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 181-186.

3. Ломакин В. К. Мировая экономика. Учебник для Вузов. –М.: "Юиити-Даиа", 2007. – С. 60-64.

4.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 121‑127.

Світовий ринок – система обмінів товарами і послугами, що склалася на основі міжнародного поділу праці й міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Функціонально світовий ринок є полем та результатом прикладення праці, капіталу, природних та інших ресурсів. Організаційно цей ринок є сукупністю прямих взаємовигідних договорів (між рівноправними партнерами), спрямованих на задоволення потреб у товарах та послугах, забезпечення необхідними ресурсами та отримання доходу.

Світовий ринок утворився наприкінці XVIII ст. в результаті активізації торгівлі між країнами. Етапи еволюції світового ринку: місцевий ринок (форма господарського спілкування, за якою виробник самостійно продає товари усередині країни), регіональний ринок (по суті внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців), регіонально-світовий ринок (частина національних ринків, що безпосередньо пов’язана із закордонними ринками).

Основи світового ринку: матеріально-технічна (міжнародний поділ праці); соціально-економічна (економічне відособлення суб’єктів у особливій національно-господарській формі, що обумовлює товарно-грошо­вий характер зв’язків між ними).

Суб’єктами світового ринку є державні органи різних рівнів (центральні, регіональні, муніципальні), а також підприємства й організації, міжнародні організації (при наданні фінансово-кредитної допомоги та інвестиційних коштів), транснаціональні корпорації та міжнародні об’єднання, окремі особи.

Об’єктами світового ринку є товари й послуги, що обертаються в міжнародній торгівлі, фактори виробництва.

У структурі світового ринку виділяються різноманітні сегменти (рис. 5.1). В цій темі основну увагу буде приділено ринку товарів і послуг.

Рис.5.1. Структура світового ринку

Інфраструктура світового ринку представлена міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами і організаціями як загальносвітового (СОТ, Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд тощо), так і регіонального значення (Європейський банк реконструкції та розвитку тощо).

5.2. Види міжнародної торгівлі. Показники міжнародної торгівлі

Видами міжнародної торгівлі є: експорт (реалізація товарів і послуг за кордон) та імпорт (придбання товарів і послуг за кордоном).

Форми міжнародної торгівлі представлені: обміном споживчими вартостями (засоби виробництва й предмети споживання); обміном технологіями (ліцензії, патенти, ноу-хау); торгівлею послугами (інжиніринг, консалтинг, обробка та передача інформації, експертиза проектів); безвалютним товарообігом (компенсаційні угоди, бартер кліринговий і паралельний).

Кількісна оцінка міжнародної торгівлі надається за допомогою відповідних показників. Наприклад, сума експорту та імпорту є зовнішньоторговим оборотом країни. Зовнішньоторгова квота: відношення зовнішньоторгового обороту до обсягу валового внутрішнього продукту країни:

Ft_q = (Ex + Im) / GDP * 100%, (5.1)

де Ft_q – зовнішньоторгова квота; Ex – величина сукупного експорту за рік; Im – величина сукупного імпорту за рік; GDP – величина валового внутрішнього продукту.

Показник"умови торгівлі"(Т) визначається співвідношенням індексів експортних та імпортних цін країни:

Т=Px/Pm=∑Xi*Pi/∑Mi*Pi, (5.2)

де Рх– індекс експортних цін; Pm– індекс імпортних цін;Хі– частка товару і у вартості експорту базисного року; Mi– частка товару і у вартості імпорту базисного року; Рі– індекс ціни товару і.

5.3. Основні види посередницьких операцій

Продаж машин і обладнання відбувається у зібраному й розібраному вигляді; у формі комплектного обладнання (обладнання промислового підприємства, що являє закінчений технологічний процес); через міжнародні торги (тендери бувають відкриті /для усіх бажаючих/ та закриті /для обмеженого кола фірм/).

Міжнародна торгівлясировинними товарами може бути: внутрішньокорпоративною (між материнськими й дочірніми фірмами ТНК); через компенсаційні угоди; через асоціації експортерів сировини; на міжнародних товарних біржах.

Міжнародна торгівля послугами відбувається у формах: фрахтування, міжнародного туризму, ліцензійної торгівлі (патентні й безпатентні передачі винаходів, технологічного досвіду, промислових секретів і комерційних знань тощо за винагороду /роялті або паушальні платежі/), інжинірингу (комплекс послуг комерційного характеру з підготовки й забезпечення процесу виробництва й реалізації продукції, обслуговування будівництва та експлуатації виробничих, інфраструктурних, сільськогосподарських та ін. об’єктів).

Характерною особливістю сучасної світової торгівлі є широке розповсюдження так званої зустрічної торгівлі, на яку, по деяких оцінках, припадає від 20 до 30% міжнародної торгівлі. До операцій зустрічної торгівлі відносять зовнішньоторговельні операції, при яких покупець фінансує частину своєї закупівлі виручкою від реалізації на зовнішньому ринку конкретного набору товарів і /або послуг за допомогою продавця. Найбільш поширені в практиці зустрічної торгівлі бартерні операції (безвалютний, але оцінений обмін товарами), зустрічні закупівлі експортерами на частину вартості товарів, що постачаються країні-імпортеру, компенсаційні угоди (погашення фінансового або товарного кредиту виробленими товарами), офсетні операції (включення в матеріал, що експортується, елементів, вироблених в країні-імпортері).

5.4. Географічна і товарна структура світового ринку

Головні тенденції еволюції світового ринку в умовах глобалізації:
– в умовах інтернаціоналізації господарського життя обсяги міжнародної торгівлі зростають швидше світового ВВП /наприклад, за другу половину ХХ ст. світовий ВВП у постійних цінах зріс в 6 р., промислова продукція – в 7,4 р., а товарний експорт – в 12,8 р./;
– головну роль в міжнародній торгівлі відіграють індустріальні держави Заходу, на які в кінці ХХ ст. припадало більше 2/3 світового експорту, з якого понад 70% – це взаємний товарообіг;
– найбільш інтенсивними є товарні потоки усередині Західної Європи (особливо між країнами ЄС), між Західною Європою і США, між США і Канадою, між Японією і США, Японією і Західною Європою;
– частка країн (включаючи КНР), що розвиваються, в світовому експорті наприкінці ХХ ст. сягнула 27%, з яких на взаємну торгівлю припадало приблизно 35%, а решта орієнтувалася на розвинені країни;
– країни Східної Європи не відіграють істотної ролі в світовій торгівлі, і після розпаду в 1991 р. Ради Економічної Взаємодопомоги вони переорієнтувалися на ринки розвинених країн, насамперед ЄС.

Основні ознаки географічноїструктури сучасного світового ринку:
‑ у торгівлі між розвиненими країнами найбільшим експортером та провідним імпортером є США. Найважливішими зовнішньоторговельними партнерами США є: у експорті – Канада, Мексика, Японія, а в імпорті – Канада, Японія, Китай. Однак питома вага США в світовій торгівлі поступово знижується – 12,7% світового експорту наприкінці ХХ ст. проти 31,0% в його середині. Сумарний експорт країн Європейського союзу (ЄС) в кінці ХХ ст. більш, ніж в три рази перевищив експорт США. Зняття торгових бар'єрів між країнами-членами Союзу стимулювало взаємну торгівлю, яка сягає більше 2/3 їх зовнішньоторговельного обороту. Питома вага Японії в світовому експорті збільшилася з 1,3% (середина ХХ ст.) до 8,4% (кінець ХХ ст.). Зараз ця країна має найбільше в світі активне сальдо торгового балансу, і навіть США в торгівлі з нею утримують дефіцитне сальдо (з кінця ХХ ст.);
‑ торгівля між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, характеризується зменшенням питомої ваги торгових трансатлантичних відносин США із Західною Європою та зростанням ролі тихоокеанської торгівлі між США, Японією і країнами Східної й Південно-східної Азії, а також європейсько-тихоокеанських зв'язків;
‑ в торгівлі між країнами, що розвиваються, стрімко зростає експорт (перш за все промислової продукції) з азіатських "нових індустріальних країн" (НІС), а також з Китаю. За сумарним обсягом світового експорту Китай, Тайвань, Південна Корея, Малайзія, Сінгапур і Таїланд вже зрівнялися із США;
‑ частка країн з перехідною економікою у кінці ХХ ст. в світовому експорті не перевищувала 5%. Головними зовнішньоторговельними партнерами цих країн були країни ЄС (в першу чергу Німеччина) і США.

Основні ознаки товарноїструктури сучасного світового ринку:
– в експорті промислово розвинених країн вирішальну роль відіграють машини і устаткування, інформаційно-комунікаційні послуги;
– у більшості країн, що розвиваються, основна роль у вивозі належить сировині, паливу і продовольству. Багато з цих країн взагалі залежать від експорту одного виду сировинної продукції (наприклад, майже 60% експортних доходів Гани приносять какао-боби, 89% експорту Замбії складає мідь, 60% експорту Колумбії – кава). Виняток становить група НІС, що спеціалізуються на експорті трудомістких, а останнім часом вже і наукоємних промислових товарів;
– близькі за структурою експорту до країн, що розвиваються, і країни з перехідною економікою. У найрозвиненішої з них – Російської Федерації,– на кінець ХХ ст. майже 1/2 експорту складали мінеральна сировина і паливо, приблизно 2/5 – чорні і кольорові метали, тоді як частка машин і устаткування – лише 1/10. На світовий ринок постачається понад 40% нафти, що добувається в країні, більше 30% природного газу, більше 70% вироблюваних мінеральних добрив, майже 85% целюлози. Проте у імпорті переважають машини і устаткування (близько 35%) та продовольство (близько 15%).

Серед загальних тенденцій динаміки світового товарообігу виділяються зміни частки: продовольства, сировини і палива (з приблизно 2/3 в середині ХХ ст. до 1/5 – в кінці ХХ ст.); продукції обробної промисловості (зросла відповідно з 1/3 до 3/5); машин і устаткування (з 1/10 до приблизно 1/5); хімічної продукції (збільшення на половину з першої третини ХХ ст. до кінця ХХ ст.).

5.5. Зовнішня торгівля України: географічна та товарна структура

Основні ознаки регіональної структури зовнішньої торгівлі України:

1. Україна проводить зовнішньоторговельні операції з близько 160 країнами.

2. Усі регіони України приймають участь у експорті-імпорті товарів, при цьому найбільша питома вага припадає на Дніпропетровську, Донецьку, Київську області.

3. Серед країн світу найвагомішими зовнішньоторговельними партнерами є Російська Федерація (РФ), ЄС, США. На них припадає близько 2/3 обсягу зовнішньої торгівлі України.

4. Україна посідає перше місце серед зовнішньоекономічних партнерів РФ, але стабільність взаємного співробітництва істотно звужується зростаючим від'ємним сальдо платіжного балансу України, зменшенням поставок енергоносіїв та інших товарів "критичного імпорту" Росії.

5. Співробітництво між ЄС та Україною здійснюється у рамках "Угоди про партнерство і співробітництво" (1992 р.). Позитивами розширення торгівлі з ЄС є ефект від скасування протекціоністських заходів щодо продукції сільського господарства, текстильної галузі, чорної металургії. Актуальним завданням торговельної політики є спрямування процесу експансії європейських компаній на український ринок на позитивний ефект, наприклад, у вигляді розповсюдження високих технологій.

6. Частка товарообігу України із США не перевищує 4% від загального. Україна перебуває на 68 місці серед близько двохсот торгівельних партнерів США. Розширення українського експорту до США наштовхується на нетарифну практику захисту цього ринку.

Основні ознаки товарної структури зовнішньої торгівлі України:

1) товарна структура зовнішньої торгівлі України охоплює понад двадцять номенклатурних груп, серед яких домінують: недорогоцінні метали та вироби з них (45%), мінеральні продукти (10%), механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини, пристрої для записування або відтворення зображення та звуку (9%), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості (8%);

2) у експорті до РФ з України домінують продовольчі, сировинні товари, текстиль, продукція машинобудування. Україна імпортує сільськогосподарську сировину, мінеральні продукти, продукцію хімічної промисловості, каучук, кожні вироби й сировину, целюлозо-паперові вироби, текстиль, метали, обладнання, транспорт;

3) в українському експорті до ЄС домінують сировина й продовольство: чорні та кольорові метали, добрива, бавовна та волокно, масло й жири, хімічна продукція. З ЄС Україна імпортує продовольчі товари, машини та обладнання;

4) у структурі експорту з України до США зростає частка чавуну і скорочується частка сталі; експортуються нафта і нафтопродукти, бітумні суміші, озокерит. Український імпорт із США характеризується домінуванням: ядерні реакторів, котлів, обладнання, їх складових та продовольчих товарів.

Загальними обмеженнями розвитку географічної (табл.5.1) і товарної (табл.5.2, 5.3) структур торговельної діяльності України є незавершеність структурних реформ на мікрорівні (відсутність потужних компаній у різних галузях економіки, здатних до ефективної міжнародної конкуренції). Перспективними напрямками торговельної діяльності України є розвиток наукомістких галузей, а саме: літакобудування, суднобудування, виробництво космічної техніки, машинобудування.

Таблиця 5.1. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України за 2008 р.

Джерело: Держкомстат України

Таблиця 5.2.Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2008 р.

Джерело: Держкомстат України

Таблиця 5.3 Товарна структура світового експорту та імпорту за регіонами, 2007 р.

Джерело: СОТ

Основні терміни і поняття

Світовий ринок, місцевий ринок, регіональний ринок, основи світового ринку, структура світового ринку, об’єкти світового ринку, суб’єкти світового ринку, сегменти світового ринку, інфраструктура світового ринку, тенденції розвитку світового ринку, міжнародна торгівля, види міжнародної торгівлі, форми міжнародної торгівлі, показник зовнішньоторговельної квоти, показник умов торгівлі, торгівля зібраним й розібраним обладнанням, комплектна торгівля, внутрішньокорпоративна торгівля, операції на міжнародних товарних біржах, зустрічна торгівля, бартерні операції, зустрічні закупівлі, компенсаційні угоди, офсетні операції.

Контрольні та дискусійні питання

1. Обґрунтуйте етапи еволюції світового ринку.

2. Охарактеризуйте об’єкти й суб’єкти світового ринку.

3. Поясніть відмінності між структурою й інфраструктурою світового ринку.

4. Які з тенденцій розвитку світового ринку є найвпливовішими?

5. Які види посередницьких операцій використовуються при торгівлі машинами й обладнанням?

6. Яки види операцій є найбільш розповсюдженими у сучасній міжнародній торгівлі?

7. Як відбувається міжнародна торгівля сировинними товарами?

8. Охарактеризуйте особливості міжнародної торгівлі послугами.

9. Проаналізуйте наслідки міжнародної торгівлі на прикладі імпорту енергоносіїв.

10. Які перспективи взаємовигідного співробітництва України з державами ЄС?

Вправи

Вправа 1. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідне йому поняття.

1. Система обмінів товарами і послугами, що склалася на основі міжнародного поділу праці і міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин.

2. Міжнародний поділ праці, який передбачає певну міру зв’язку між виробництвом та/або споживанням окремих країн.

3. Економічне відособлення суб’єктів у особливій формі національно-господарського відокремлення, що обумовлює товарно-грошовий характер зв’язків між ними.

4. Взаємодія попиту і пропозиції країн імпортерів та експортерів.

5. Вигоди від зовнішньої торгівлі розподіляються прямо пропорційно змінам цін у обох сторін.

6. Спеціальні інститути, представлені міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами і організаціями як загальносвітового, так і регіонального значення.

7. Безвалютний, але оцінений обмін товарами.

8. Погашення фінансового або товарного кредиту постачанням товарів, випущених на купленому в рахунок кредиту устаткуванні.

9. Включення в матеріал, що експортується, елементів, вироблених в країні-імпортері.

Поняття: