Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

1. У разі закрепів підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або оливкової олії і ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до виділення чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження.

2. Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї кліз­ми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обсте­ження.

Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьо­ве: хворий стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а лікті чи плечі упиралися в стіл. Друге мож­ливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи під­нятим тазом.

Дезінфекція ректороманоскопа (див. "Методичні рекомендації щодо дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стериліза­ції гнучких ендоскопів та інструментів до них").

ПУНКЦІЯ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (ЛАПАРОЦЕНТЕЗ)

Навчальна мета: уміти підготувати хворого до процедури; під­готувати інструменти та перев'язувальний матеріал для виконан­ня процедури; допомогти лікареві під час проведення процедури; спостерігати за хворим після процедури.

Виховна мета: усвідомити значення комплексу заходів для профілактики колапсу та пошкодження кишечнику під час вико­нання процедури.

Початковий обсяг знань: знати, з якою метою проводиться ла-пароцентез; методику його виконання та можливі ускладнення.

Оснащення:

1) перев'язувальний стерильний матеріал;

2) стерильний троакар зі стилетом;

3) дренажна гумова трубка завдовжки до 1 м;

4) стерильний шприц ємкістю 5 — 10 мл з голкою;

5) 0,5 % розчин новокаїну;

6) стерильний пінцет, ножиці, затискувач, металевий зонд;

7) стерильний скальпель, голка, шовк, голкоутримувач;

8) стерильна пробірка;

9) клеол або лейкопластир;

10) стерильні гумові рукавички;

11) 70 % розчин етилового спирту;

12) йодонат, 0,5 % розчин хлоргексидину біглюконату;

13) клейонка або клейончастий фартух;

14) ємкість для збирання асцитичної рідини;

15) простирадло;

16) крісло;

17) стерильні гумові рукавички.

Мета лапароцентезу. Пункцію черевної порожнини здійсню­ють для отримання асцитичної рідини з метою діагностики та лі­кування.

Методика виконання лапароцентезу. Хворий сидить у кріслі, опираючись на його спинку. Шкіру передньої черевної стінки знезаражують і пошарово знеболюють. Прокол передньої черев­ної стінки при асциті здійснюють по середній лінії між пупком та лобковим підвищенням або по краю лівого прямого м'яза живота. У місці пункції, щоб краще просувався троакар, скальпелем роб­лять розтин шкіри завдовжки 0,5 — 1 см. Троакаром зі стилетом, докладаючи невеликого зусилля, проколюють передню черевну стінку. Потім видаляють з троакара стилет і через трубку витікає цівкою асцитична рідина. Рідину випускають повільно з перерва­ми (1 л протягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу.

Після видалення рідини троакар виймають, на місце пункції накладають шви й асептичну пов'язку.

Можливі ускладнення

1. Кровотеча в черевну порожнину внаслідок пошкодження судин брижі.

2. Пошкодження органів черевної порожнини.

3. Флегмона черевної стінки при порушенні правил асептики.

4. Підшкірна емфізема.

5. Виділення рідини через пункційний отвір.