ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ: РЕГУЛЮВАННЯ

1. Цілі та основні напрями зовнішньоторговельної політики.

2. Методи регулювання торгово-економічних відносин.

3. Регулювання міжнародної торгівлі на міжнародному рівні.

1. Цілі та основні напрями зовнішньоторговельної політики

МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ (МТ) – це сфера товарно-грошових відносин, що представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ – це обмін товарами і послугами між державно оформленими національними господарствами .

Термін «зовнішня торгівля» застосується тільки до окремо узятої країни.

МТ як обмін товарами та послугами між виробниками та споживачами різних країн об’єктивно не повинна мати жодних обмежень, але реально обсяги, структура, регіональні напрями та динаміка експорту та імпорту залежать від:

v політичної орієнтації країни;

v належності до військових блоків або інтеграційних угрупувань;

v зовнішньоторговельної політики власної та приймаючої країни (найвпливовіший чинник);

v відносин із відповідними міжнародними організаціями.

Існують такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

v ОДНОСТОРОННЄ;

v ДВОСТОРОННЄ;

v БАГАТОСТОРОННЄ.

ОДНОСТОРОННЄ РЕГУЛЮВАННЯ полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.

ДВОСТОРОННЄ РЕГУЛЮВАННЯ передбачає, що заходи торгової політики попередньо узгоджуються країнами – торговими партнерами. Кожна зі сторін попереджує свого торгового партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм.

БАГАТОСТОРОННЄ РЕГУЛЮВАННЯ передбачає узгодження і регулювання торгової політики багатосторонніми угодами.

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА - цілеспрямований вплив держави на торговельні відносини з іншими країнами.

ОСНОВНІ ЦІЛІ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ:

§ зміна ступеня і способу включення даної країни в МПП;

§ зміна обсягу експорту й імпорту;

§ зміна структури зовнішньої торгівлі;

§ забезпечення країни необхідними ресурсами (сировиною, енергією тощо);

§ зміна співвідношення експортних і імпортних цін.

ЗА КРИТЕРІЄМ РЕГУЛЮВАННЯ:

1. ЗВИЧАЙНА МТ – здійснення регулювання в повному обсязі відповідно до національного законодавства;

2. ДИСКРИМІНАЦІЙНА МТ – введення обмежень державою на експортно-імпортні операції;

3. ПРЕФЕРЕНЦІЙНА ТОРГІВЛЯ – торгівля, при здійсненні якої застосовуються пільги (податкові, митні).

ДВА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ зовнішньоторговельної політики залежно від масштабів втручання в МТ – ПОЛІТИКА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ (ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ) І ПРОТЕКЦІОНІЗМ.

ПОЛІТИКА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ в чистому виді означає, що держава утримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю, залишаючи за ринком роль основного регулятора.

Однак, це не означає, що держава взагалі усувається від впливу на цей напрямок господарської діяльності Вона укладає договори з іншими країнами, щоб надати максимальної свободи своїм суб'єктам господарювання.

Вільна торгівля (free trade) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ – політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції.

На відміну від політики вільної торгівлі при протекціонізмі виключається дія ринкових сил, оскільки передбачається, що економічний потенціал і конкурентоспроможність на світовому ринку окремих країн різні і тому вільна дія ринкових сил може бути невигідною для менш розвинутих країн

Необмежена конкуренція з боку більш сильних держав може призвести в менш розвинутих країнах до економічного застою і до формування неефективної для даної країни економічної структури.

ФОРМИ ПРОТЕКЦІОНІЗМУ:

СЕЛЕКТИВНИЙ – спрямований проти окремих країн або товарів;

ГАЛУЗЕВИЙ – захищає визначені галузі, насамперед сільське господарство;

КОЛЕКТИВНИЙ – проводиться об'єднаннями країн відносно країн, що до них не входять;

ПРИХОВАНИЙ – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ – державна політика захисту внутрішнього ринкувід іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Міжнародні торговельні відносини регулюються за допомогою двох груп інструментів:

v тарифне регулювання;

v нетарифне регулювання.