Процес розробки інвестиційного проекту

Життєвий цикл проекту – це час від першої затрати до останньої вигоди. Він відображає розвиток проекту, роботи , які впровадяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту.

Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій життєвого циклу проекту, є підхід Всесвітнього банку.

Життєвий цикл включає 6 стадій:

1) ідентифікація;

2) розробка;

3) експертиза;

4) переговори;

5) реалізація;

6) завершальна оцінка.

Ці стадії об’єднані в 2-ві фази:

- проектування ( включає перші три стадії);

- впровадження ( останні три стадії).

Надалі надана характеристика всіх стадій життєвого циклу проекту.

Ідентифікація як стадія життєвого циклу проекту

Ідея зародження проекту надходить із різних джерел.

Ідея може бути обумовлена наступним:

1. Прагнення виконати завдання, що стоять перед країною.

2. Незадоволеними потребами і пошуком можливих шляхів їх задоволення.

3. Конкуренцією.

4. Наявністю невикористаних матеріальних чи трудових ресурсів.

5. Необхідністю вкласти інвестиції в прибуткові проекти.

6. Прагненням створити сприятливі умови для формування інфраструктури виробництва і управління.

Ідеї щодо проекту можуть надходити також із-за кордону в результаті:

1) пропозицій про інвестиції іноземних громадян або фірм;

2) інвестиційних стратегій розроблених зарубіжними країнами за міжнародними договорами;

3) діяльності організацій по наданню двосторонньої допомоги по інвестиційним проектам.

Попередній аналіз здійснимості проекту

Щоб виявити кращий проект, треба розглянути широке коло можливих його варіантів. Дуже корисно внести всі можливі варіанти до початкового переліку обговорюваних ідей, а потім шляхом використання логічної схеми відбору відкинути ті варіанти, які очевидно гірші.

Початковий список альтернативних підходів може звузитися до кількох або одного варіанту, стосовно котрого збираються дані про всі його аспекти: вартість, переваги і імовірний ризик.

Причинами відхилення варіантів проекту можуть бути:

- недостатній попит на запропонований продукт проекту або відсутність порівняльних переваг перед існуючими продуктами;

- надмірні витрати проекту порівняно з очікуваними вигодами;

- відсутність політичної підтримки влади;

- не придатна для проекту технологія;

- великий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям;

- надмірний ризик.

Перш ніж схвалити ідею проекту необхідно вивчити:

1. Обсяг і характер попиту на продукцію населення або юридичних осіб.

2. Наявність альтернативних технічних рішень.

3. Наявність основних матеріальних і трудових ресурсів.

4. Величина початкових інвестицій.

Проект може вважатися готовим для передачі на стадію розробки за таких умов:

- проведено відбір альтернативних варіантів проекту;

- виявлено основні організаційні та політичні проблеми, які можуть вплинути на долю проекту і визначені шляхи їх розв’язання;

- визначено очікувані вигоди і витрати.

Стадія розробки інвестиційного проекту

Уточнення цілей проекту та засобів їх досягнення становить важливу частину діяльності по розробці проекту. Це може відбуватися по різному. Наприклад, завдання виробництва мають виражатися в конкретному поетапному збільшенні випуску певного асортименту продукції та послуг. Потрібно детально вивчити технічні труднощі в реалізації проекту.

В міру уточнення цілей проекту та скорочення кількості варіантів, проект набуває конкретності і детальніша його розробка проводиться на основі відібраних варіантів. Незалежно від того чи проводився попередній аналіз здійснимості проекту в обов’язковому порядку необхідно здійснити основний його аналіз ( скринінг).

Незалежно від ступеня складності і детальності, скринінг повинен надавати відповіді на такі запитання:

1. чи достатній попит на продукцію проекту?

2. чи використовує проект найпередовіші технології?

3. чи є проект екологічно прийнятним?

4. чи здійснимий проект з організаційного погляду?

5. чи є проект економічно виправданим і реальним з фінансового погляду?

6. чи відповідає завданням і пріоритетам розвитку національної економіки або регіону?

Експертиза інвестиційного проекту і її етапи

Експертиза забезпечує детальний аналіз усіх аспектів проекту та його наслідків. План проекту прийнятий на етапі експертизи є базою для оцінки успішності проекту. Експертизі можуть підлягати як проекти так і організації, що беруть участь у реалізації проекту.

Завданням експертизи проекту є визначення того на скільки позитивні результати проекту перевищать його негативні наслідки.

Комерційна експертиза вимагає проведення аналізу:

а) доступність і якість ресурсів та їх вартісна оцінка;

б) попит на продукцію, заходи з маркетингу та прогнозування цін;

в) витрати і прибутки для визначення комерційної життєздатності учасників проекту.

Технічна експертиза містить оцінку:

а) масштабу проекту;

б) процесів, матеріалів, обладнання та надійності техніки;

в) придатність технічного плану для місця розташування проекту;

г) рівень сервісу та надійності інфраструктури проекту.

д) строки і графік виконання технічних рішень для реалізації проекту.

Екологічна експертиза оцінює вплив проекту на довколишнє середовище у таких напрямах:

а) забруднення повітряного басейну, ґрунтів та водойм;

б) перевезення, використання або видалення небезпечних чи токсичних відходів.

Соціальна експертиза має відповісти на питання:

а) якою мірою населення отримає вигоду від проекту;

б) яким чином система землекористування може вплинути на ступінь зацікавленості у видах діяльності запропонованих проектом.

Інституційні аспекти експертизи містять:

- обґрунтування можливості реалізації проекту в існуючому політичному, економічному та правовому середовищі;

- оцінку потенціалу та структури організації, що здійснює проект.

Фінансова експертиза дає змогу перевірити фінансову життєздатність проекту і визначити заходи необхідні для обґрунтованого фінансового управління проектом.

Фінансова експертиза включає поточну і перспективну оцінку:

а) бухгалтерського балансу;

б) звіту про прибутки і збитки;

в) руху коштів;

г) можливості фінансування з різних джерел.

Економічна експертиза дозволяє оцінити:

а) чи є виправданим використання проектом національних ресурсів з огляду на наявність конкурентного попиту на ці ресурси.;

б) вигоди, які будуть одержані в результаті реалізації проекту для суспільства в цілому;

в) вигоди для всіх учасників проекту.

Стадія переговори з інвестиційного проекту

Проект складається з 4-х основних розділів:

1. Характеристика позичальника та кредитора;

2. Сума, строки і процентна ставка по кредиту;

3. Загальний опис інвестиційного проекту і видів товарів та послуг із зазначенням їх обсягу, на які можуть бути витрачені кредити;

4. інші умови кредитування ( штрафні санкції).

З свого боку кредитор повинен впевнитися, що передбачуваний позичальник має необхідні повноваження на здійснення проекту і повернення кредиту .

Стратегія кредитора полягає в одержанні додаткових гарантій того, що укладена угода передбачає надання кредиту організації, яка здійснює проект, і що строк та умови такого кредитування є обґрунтованими і доцільними.

Якщо переговори ведуться з інвестором то необхідно враховувати інші фактори:

- замовник і інвестор можуть домовитися про дії спрямовані на поліпшення роботи і зафіксувати цю домовленість у договорах;

- в договорах визначається, на що і в який строк будуть витрачені інвестиції;

- яка частина прибутку дістанеться інвестору;

- що треба зробити для зниження видатків, дебіторської заборгованості та оптимізації запасів;

- як реорганізувати управління підприємством.

Стадія реалізації інвестиційного проекту

При реалізації проекту найважливішою системою є система розподілу ролей, відповідальності і прав усіх учасників проекту. Наступним етапом реалізації є проведення переговорів із укладанням контрактів на постачання сировини і матеріалів, технологій, обладнання, а також договорів на виконання субконтрактних робіт. На цьому етапі може бути здійснено інженерно-технічне проектування, будівництво як самого об’єкта так і інфраструктури, проведення виробничого маркетингу та навчання.

Дуже важливим на цій стадії проекту є три напрямки контролю:

1. Інженерно-технічний – нагляд за технічною документацією. Його здійснюють технічні фахівці, які перевіряють на скільки виробничі потужності, продукція та послуги відповідають технічним вимогам.

2. Контроль замовником виконання проекту в цілому. В нього входить спостереження за реалізацією проекту і надаються пропозиції щодо змін у проекті.

3. Контроль інвесторами – має на меті забезпечити досягнення цілей проекту та погашення кредиту або одержання планового прибутку від інвестицій.

Представники кредиторів і інвесторів зацікавлені в тому, щоб забезпечити спрямування інвестицій і кредитів на здійснення проекту, обговорити досягнуті успіхи з відповідальними особами.

Завершальна оцінка інвестиційного проекту

Завершальна оцінка передбачає ретроспективний ( історичний) аналіз проекту. Вона здійснюється переважно тоді, коли проект перебував в експлуатації від 2-х до 3-х років.

Важливим моментом проведення такої завершальної оцінки є встановлення причин успіху або провалу проекту. Крім того необхідно з’ясувати такі особливості при реалізації проекту, які можуть з успіхом використовуватись в інших проектах.

Завершальна оцінка також надає менеджерам та зацікавленим користувачам інформацію, на скільки проект ефективно і повно досягає очікуваних результатів.

Таким чином завершальна оцінка виконує 2 функції:

1) навчального документу;

2) звітного матеріалу.

Завершальна оцінка має дати відповіді на такі питання:

- Чи були вихідні цілі проекту чітко визначеними і здійсненними?

- Чи правильним був вибір технічних рішень та способів матеріально-технічного постачання?

- Чи правильно було оцінено соціально-економічні та екологічні умови?

- Чи правильно було визначено групу користувачів результатами проекту?

- Чи мали місце значні перевитрати коштів і з якої причини?

- Чи було досягнуто запланованої норми прибутку і з якої причини?

Виходячи з означених в попередньому підрозділі етапів проектного циклу процес розробки інвестиційного проекту не є хаотичним, а підкоряється певній послідовності дій. Аналогічно існує певна структура проведення етапу підготовки проекту. Така структура стала результатом узагальнення та систематизації досвіду багатьох компаній щодо підготовки проектів. Найбільш явно вона проявляється у вимогах міжнародних фінансових організацій (Світовий банк, ЮНІДО, ЄБРР, МФК та інші) до проектів, які вони розглядають в якості таких, для реалізації яких вони готові розглянути можливість надати своє фінансування.

Як правило, основним документом, в якому міститься вся головна інформація стосовно інвестиційного проекту і який дає уявлення про механізм реалізації проекту та його привабливість, є бізнес-план. В бізнес-плані описуються всі аспекти підготовки та реалізації проекту, визначаються всі проблеми, які постануть під час його здійснення, та пропонуються шляхи вирішення таких проблем. Правильно підготовлений бізнес-план дозволяє отримати відповідь на питання: чи має сенс взагалі вкладати кошти в проект і чи дозволить він повернути з очікуваним прибутком всі витрати?

Цінність бізнес-плану полягає і тім, що він:

- дає можливість визначити життєздатність нового чи діючого підприємства в умовах конкуренції;

- містить орієнтир подальшого розвитку підприємства;

- служить інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

За допомогою бізнес-плану висновок щодо доцільності реалізації інвестиційного проекту будуть робити як керівництво та власники компанії, яка ініціює реалізацію проекту, так і зовнішні інвестори, до яких звернеться компанія з метою залучення їх коштів для фінансування проекту. Тобто бізнес-план складається як для внутрішнього, так і для зовнішнього використання і від його якості залежить успішність проекту та вирішення проблеми пошуку джерел його фінансування.

В загальному випадку структура підготовки інвестиційного проекту виглядає наступним чином [3]:

1) маркетинговий аналіз;

2) технічний аналіз;

3) фінансовий аналіз;

4) економічний аналіз;

5) інституціональний аналіз.

Розглянемо більш детально окремі етапи аналізу інвестиційного проекту.

Маркетинговий аналіз.Найчастіше дослідження привабливості інвестиційного проекту починається з аналізу стану ринку, на якому планується працювати в майбутньому, визначення тенденцій його подальшого розвитку та перспектив виходу на цей ринок з новим продуктом або послугою (або перспектив збільшення своєї присутності на цьому ринку).

Основним результатом такого аналізу повинна стати наявність відповіді на питання чи зможе проектний продукт або послуга знайти своїх споживачів на ринку та чи вистачить доходів від реалізації продуктів чи послуг для винагородження інвесторів (внутрішніх та зовнішніх по відношенню до компанії-ініціатора проекту).

За допомогою аналізу ринків, на яких буде діяти компанія, необхідно розробити маркетингову стратегію для компанії, яка буде спрямована на досягнення попередньо визначеної мети проекту – отримання прибутку для повернення інвестицій або вирішення певних соціальних або екологічних проблем.

По-перше, необхідно дослідити загальний стан ринків, на які планує виходити компанія, виявити тенденції їх подальшого розвитку та визначити, який вплив на ці ринки має держава, загальний стан економіки країни, зовнішньоекономічна ситуація та інші фактори.

По-друге, потрібно ретельно вивчити стан конкуренції на ринку, визначити сильні і слабкі сторони компаній-конкурентів та порівняти їх з характеристиками власної компанії. При проведенні аналізу мають бути визначені рівень витрат та існування бар’єрів для входження на ринок нової компанії та імовірність швидкої появи нових учасників ринку (нових потенційних конкурентів). Також потрібно дослідити наявність товарів або послуг замінників продукції, з якою планується здійснити вихід на ринок.

Третім вважливим завданням маркетингового аналізу є визначення потенційного кола споживачів товару або послуги, яка буде пропонуватись в рамках проекту. При цьому необхідно вивчити характеристики споживачів, які існують на ринку, їх запити та вимоги до товарів чи послуг, фактори, які стимулюють людей витрачати кошти для придбання товару або користування послугою. Після цього можна буде визначити цільовий сегмент ринку, на який будуть спрямовані зусилля компанії.

Також необхідно розробити ефективну політику ціноутворення на продукт в рамках проекту. Вона повинна базуватись на дослідженні питань ціноутворення на товари конкурентів та на попередньо визначеній маркетинговій політиці компанії. Тобто якщо в якості основного споживача продукту компанії розглядається люди похилого віку або особи з невеликим рівнем доходу, то відповідно і ціни повинні бути доступними. В разі коли увага споживача акцентується на надзвичайних якостях товару та його ексклюзивності, то ціна повинна бути достатньо високою, щоб підтвердити репутацію товару як елітного.

Розробка та визначення найбільш оптимальних каналів збуту проектного продукту теж є завданням маркетингового аналізу. Компанія повинна вирішити, яким чином її продукт буде приходити до споживача – шляхом прямого продажу, через низку торгових агентів та посередників, за допомогою засобів електронної торгівлі (наприклад через Інтернет) або іншим чином.

Ще одним надзвичайно важливим моментом, який повинен бути визначений на основі дослідження ринку, є прогноз потенційного обсягу ринку, на який може розраховувати компанія (загальна вартість продуктів, які споживачі обраного сегменту можуть придбати протягом року, кварталу або місяця). З використанням величини обсягу ринку можна визначити частку ринку на яку може розраховувати компанія в результаті реалізації проекту.

Ціль дослідження ринку – виявлення споживчих опитувань, визначення сегментів ринку й процесу покупки, поліпшення якості та прискорення процесу ухвалення рішення за маркетингом. При аналізі попиту і збуту повинні бути розглянуті ключові питання:

· Хто є потенційним покупцем?

· Які причини покупки продукту?

· Як буде відбуватися покупка?

· Яка інформація потрібна і як її можна зібрати?

Структурне дослідження ринку необхідно почати з визначення конкурентів, державних або приватних підприємств місцевих, національних або міжнародних компаній, продукційних або нових, маркірованих або немаркірованих продуктів. Варто також оцінити можливість і значення впровадження на ринок нових учасників (майбутніх конкурентів), конкуренцію з боку товарів-замінників (наприклад, синька для бавовни, безалкогольних напоїв для фруктових). Основні питання, що вимагають обов’язкової відповіді, зводяться до такого:

Таблиця 1. Визначення конкурентної спроможності на основі ключових чинників успіху.

· Яка існуюча структура ринку даного продукту?

· Яка база конкуренції в даній галузі?

· Як на конкурентне середовище впливають інституціональні обмеження?

Дуже важливо в процесі маркетингового аналізу використовувати кількісні оцінки. Вони, як правило, більш переконливі як для самого підприємства, так і для стратегічного інвестора. Нижче наводиться приклад аналізу конкурентного положення підприємства на основі кількісних критеріїв.

Виділяючи так звані ключові фактори успіху (КФУ), підприємство порівнює своє положення з усіма конкурентами, даючи відповідь в одному із трьох видів: "краще" (знак "+" у табл. 1), "гірше" (знак "–"), однаково (0) стосовно кожного конкурента.

Визначаючи значущий коефіцієнт для кожного КФУ, маркетинговий аналітик визначає узагальнений показник порівняльної конкурентної спроможності підприємства.

Маркетинговий план повинен бути складовою частиною проекту. При його розробці маркетолог повинен відповісти на наступні питання:

· Наскільки добре розроблений продукт?

· Чи була визначена правильна стратегія ціноутворення?

· Чи була визначена правильна стратегія просування товару на ринок?

· Чи забезпечує збутова система ефективний зв'язок продавця й покупця?

· Чи об'єднані елементи "маркетингової суміші" у єдиний працюючий маркетинговий план?

Маркетинговий відділ має визначальне значення при аналізі проектів, оскільки дозволяє одержати ринкову інформацію, необхідну для оцінки життєздатності проекту. Дуже часто трапляється, що фірма витрачає значні кошти й засоби на здійснення постачальницьких і збутових операцій, що розростаються, тільки заради того, щоб ніколи не одержати очікувану вигоду, втрачену через поганий маркетинговий аналіз.

Після цього потрібно скласти прогноз обсягів продажу компанії на певний період часу в майбутньому (інвестиційний горизонт проекту, як правило, 3-5 років).

Саме реалістичний прогноз продажу є основним результатом маркетингового аналізу, його кількісним виразом, на основі якого в подальшому будуть розраховуватись показники ефективності всього інвестиційного проекту.

Забезпечити виконання прогнозів продажу продукції повинна грамотна стратегія просування товару на ринок, ефективна рекламна компанія та програма стимулювання продажу. Основні напрями рекламної політики та обсяги рекламного бюджету повинні бути визначені на цій стадії підготовки проекту.

Всі ці елементи маркетингового аналізу повинні бути об’єднані в єдиний маркетинговий план чи стратегію маркетингу компанії, яка повинна забезпечити високий рівень конкурентоздатності проектного продукту. Також на цьому етапі необхідно передбачити реакцію конкурентів на появу нового гравця на ринку та розробити заходи щодо протидії їх опору.

Технічний аналіз.Основними завданням технічного аналізу інвестиційного проекту є:

- визначення та оцінка технологій, які будуть використовуватись для реалізації проекту;

- вивчення можливих постачальників необхідного для проекту обладнання та визначення найбільш прийнятного з них;

- визначення шляхів вирішення всіх виробничих питань в рамках проекту, в т.ч. забезпечення технологічного процесу сировиною, енергією, персоналом, іншими необхідними ресурсами;

- вирішення питання розміщення виробництва, вимоги до території, виробничих та складських приміщень тощо;

- приділення потрібної уваги екологічним питанням реалізації проекту.

При виборі технології, яка буде застосовуватись під час реалізації проекту, важливо зробити її порівняння з технологіями, які використовують основні конкуренти та пересвідчитись, що обрана компанією технологія забезпечить конкурентні переваги на ринку.

Крім того, обрана технологія повинна гарантувати високу якість проектного продукту. Слідкувати за такою якістю повинна також система управління якістю на виробництві, основні моменти створення якої повинні бути визначені під час проведення технічного аналізу проекту.

Важливою запорукою успіху проекту є правильний вибір підрядників, які забезпечуватимуть безперебійний та своєчасний процес функціонування виробництва. Потрібно визначити час протягом якого можна збільшити або зменшити в разі потреби обсяг постачання сировини та інших ресурсів, необхідних для виробничого процесу.

Також потрібно знати, який час потрібен для нарощування або скорочення загального обсягу виробництва продукції на певну величину.

Таким чином, після проведення технічного аналізу повинно бути зрозумілим, яким чином буде здійснюватись виробництво товару чи послуги в рамках проекту, яке потрібно обладнання для започаткування цього процесу, де буде здійснюватись реалізація проекту, повинен бути підготовлений графік робіт із запуску виробництва в рамках проекту.

Технічний аналіз звичайно проводиться групою власних експертів підприємства з можливим залученням вузьких фахівців. Стандартна процедура технічного аналізу починається з аналізу власних існуючих технологій. При цьому необхідно керуватися такими критеріями:

1) технологія повинна себе раніше добре зарекомендувати, тобто бути стандартною;

2) технологія не повинна бути орієнтована на імпортне устаткування й сировину.

· Якщо виявляється неможливим використовувати власну технологію, то проводиться аналіз можливості залучення закордонної технології й устаткування за однією з наведених схем:

· спільне підприємство з іноземною фірмою – часткове інвестування і повне забезпечення всіма технологіями;

· купівля устаткування, що реалізує технологічне "ноу-хау";

· "turn-key" — купівля устаткування, будівництво заводу, налагодження технологічного процесу:

· "product-in-hand" — "turn-key" плюс навчання персоналу до того часу, поки підприємство не виробить необхідний готовий продукт;

· купівля ліцензій на виробництво;

· технічна допомога з боку закордонного технолога. Правило вибору технології передбачає комплексний аналіз деяких альтернативних технологій і вибір найкращого варіанта на основі якогось агрегованого критерію.

Ключові фактори вибору серед альтернативних технологій зводяться до аналізу таких аспектів використання технологій:

1. Колишнє використання обраних технологій у подібних масштабах (масштаби можуть бути занадто великі для конкретного ринку).

2. Доступність сировини (кількість потенційних постачальників, які їхні виробничі потужності, якість сировини, яка кількість інших споживачів сировини, вартість сировини, метод і вартість доставки, ризик щодо навколишнього середовища).

3. Комунальні послуги й комунікації.

4. Потрібно бути впевненим, що організація, що продає технологію, має на неї патент або ліцензію.

5. Принаймні, початковий супровід виробництва продавцем технології.

6. Пристосованість технології до місцевих умов (температура, вологість і т.п.).

7. Завантажувальний фактор (у відсотках від номінальної потужності за умовами проекту) і час для виходу на стійкий стан, що відповідає повній продуктивності.

8. Безпека й екологія.

Фінансовий аналізПроведення фінансового аналізу є найбільш важливим та складним етапом підготовки інвестиційного проекту.

Об'єктом фінансового аналізу є потоки платежів, що характеризують обидва процеси у вигляді однієї сполученої послідовності.

Оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників або критеріїв ефективності інвестиційного проекту. Ці показники й методи їхнього розрахунку будуть розглянуті нижче. Усі вони мають одну важливу особливість. Витрати й прибутки, рознесені за часом, приводяться до одного (базового) моменту часу. Базовим моментом часу звичайно, є дата початку реалізації проекту або умовна дата, близька до часу проведення розрахунків ефективності проекту. Даний розділ інвестиційного проекту – найбільш об'ємний і трудомісткий. Розглянемо комплекс питань фінансового аналізу з їх взаємним ув’язуванням.

Загальна схема фінансового розділу інвестиційного проекту має просту послідовність:

1. Аналіз фінансового стану підприємства протягом 3-5 попередніх років роботи підприємства.

2. Аналіз фінансового стану підприємства в період підготовки інвестиційного проекту.

3. Аналіз беззбитковості виробництва основних видів продукції.

4. Прогноз прибутків і грошових потоків у процесі реалізації інвестиційного проекту.

5. Оцінка ефективності інвестиційного проекту.

Фінансовий аналіз попередньої роботи підприємства і його поточного стану звичайно зводиться до розрахунку й інтерпретації основних фінансових коефіцієнтів, що відбивають ліквідність, кредитоспроможність, прибутковість підприємства й ефективність його менеджменту. Звичайно це не викликає ускладнень. Важливо також уявити у фінансовому розділі основну фінансову звітність підприємства за попередні роки і порівняти основні показники. Якщо інвестиційний проект готується для залучення західного стратегічного інвестора, – усю фінансову звітність варто перетворити в західні формати тієї країни, з якої передбачається залучити інвестора.

Аналіз беззбитковості містить у собі систематичну роботу із аналізу структури собівартості виготовлення і продажу основних видів продукції і поділ усіх витрат на перемінні (які змінюються за зміною обсягу виробництва й продажів) і постійні (які залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва). Основна мета аналізу беззбитковості – визначити точку беззбитковості, тобто обсягу продажів товару, що відповідає нульовому значенню прибутку. Важливість аналізу беззбитковості полягає в зіставленні реального або планованого прибутку в процесі реалізації інвестиційного проекту з точкою беззбитковості.

Найбільш відповідальною частиною фінансового розділу проекту є інвестиційна частина:

· визначення інвестиційних потреб підприємства за проектом;

· встановлення (і наступний пошук) джерел фінансування інвестиційних потреб;

· оцінка вартості капіталу, притягнутого для реалізації інвестиційного проекту;

· прогноз прибутків і грошових потоків за рахунок реалізації проекту;

· оцінка показників ефективності проекту.

Методично найбільш складне питання оцінки окупності проекту протягом терміну його реалізації. Обсяг грошових потоків, що утворюються в результаті реалізації проекту, повинен покривати величину сумарної інвестиції з урахуванням принципу "вартості грошей у часі". Даний принцип говорить: "Долар зараз коштує більше, ніж долар, отриманий через рік", тобто кожен новий потік грошей, отриманий через рік, має меншу значущість, ніж однаковий за обсягом грошовий потік, отриманий на рік раніше. Характеристикою, що вимірює часову значущість грошових потоків, виступає норма прибутковості від інвестування отриманих у ході реалізації інвестиційного проекту грошових потоків.

Отже, проект приймається з погляду фінансових критеріїв, якщо сумарний грошовий потік, що генерується інвестицією, покриває її розмір з урахуванням описаного вище фінансового феномена.

Під час оцінки окупності проекту критичним є питання урахування інфляції.

Фінансовий аналіз повинен бути виконаний так, щоб всі зацікавлені у реалізації проекту сторони були впевнені, що:

1) обраний кращий з існуючих альтернативних варіантів проекту;

2) проект спрямований на максимальне збільшення вартості майна компанії і, відповідно, власників і акціонерів;

3) визначені основні ризики при реалізації проекту, проведена оцінка їхнього впливу на реалізацію проекту й існує стратегія керування і контролю за цими ризиками;

4) визначені обсяги ресурсів, необхідних для інвестиції, початку виробництва і роботи проекту;