Інвестиційний проект: сутність, види, етапи підготовки

З початком переходу від планової до ринкової економіки поняття інвестиційного проекту постійно використовується у всіх секторах економіки та пов’язаних з нею сферах діяльності. Проект – це спеціально оформлена пропозиція про зміну діяльності підприємства, що має визначену мету із системою пов'язаних між собою елементів. Зв'язки між елементами проекту, виникаючи й розвиваючись у часі, формують процес його реалізації. Інакше кажучи, процес здійснення проекту є процес реалізації визначених зв'язків між усіма його елементами.

Проекти поділяються на:

· тактичні – пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, підвищенням якості продукції, модернізацією устаткування;

· стратегічні – передбачають зміни форми власності, зміну характеру виробництва.

Інвестиційний проект у тому його вигляді, що прийнятий у світовій практиці, являє собою комплекс взаємозалежних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети в умовах обмежених фінансових, часових і інших ресурсів.

Основою реалізації інвестицій є інвестиційні проекти, запропоновані до розгляду й оцінки, які є реальними інвестиціями, спрямованими на розширення виробництва й зміну можливостей підприємства.

Інвестиційний проект нерозривно пов'язаний з таким поняттям як інвестиційний ризик, тому що повнота й достовірність поданої у ньому інформації про підприємство значною мірою знижує ризик для інвестора. У загальному вигляді під інвестиційним ризиком розуміється ймовірність виникнення непередбачуваних фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу тощо) у ситуації непевності умов інвестиційної діяльності.

Під інвестиційним проектом розуміють тимчасову дію, яка виконується для створення унікального продукту чи послуги [1]. Якщо проект пов’язаний із залученням інвестицій, він носить назву «інвестиційний проект». Як правило любий новий проект підприємства пов’язаний із залученням інвестицій. Інвестиційний проект– це, спеціальним чином, оформлена пропозиція про зміну діяльності підприємства, яка переслідує певну ціль.

Інвестиційний проект відрізняється від бізнес-плану трьома основними моментами:

1) метою інвестиційного проекту є не конкретна бізнесова ідея, яку необхідно обґрунтувати як при розробці бізнес-плану, а розгляд можливостей задоволення потреб, шляхом вибору найкращого з альтернативних варіантів рішень;

2) якщо в бізнес-плані проект розглядається тільки з точки зору інвесторів або кредиторів, то в інвестиційному проекті – з точки зору всіх учасників проекту;

3) інвестиційний проект дозволяє зробити висновок щодо ефективності проекту в інтересах суспільства в цілому.

Фактори оточення інвестиційного проекту

Оточення проекту – це чинники впливу на його підготовку та реалізацію.

Зовнішні чинники поділяються на:

- політичні;

- економічні;

- правові;

- науково-технічні.

До політичних належать:

- політична стабільність;

- підтримка проекту державними установами;

- міжнаціональні взаємини;

- міждержавні стосунки.

Економічні фактори:

- структура ВВП;

- податки;

- регулювання цін;

- інфляція;

- стабільність національної валюти;

- банківська система;

- ступінь свободи підприємства.

Правові фактори:

- стабільність законодавства (права власності, права підприємництва).

Науково-технічні:

- рівень розвитку фундаментальних та прикладних наук;

- розвиток енергетики, транспорту;

- розвиток інформаційних та промислових технологій.

До внутрішніх факторів належать такі, що пов’язані з організацією проекту.

Організація проекту включає: розподіл прав, відповідальності та обов’язків між учасниками проекту.

Головні учасники інвестиційного проекту

Серед головних учасників проекту виділяють:

- ініціаторів;

- замовників;

- інвесторів;

- керуючих;

- контракторів.

Ініціатор – це особа, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту.

Замовник – головна особа, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і буде користуватися його результатами. Він висуває основні вимоги до проекту, забезпечує його фінансування за власні кошти та за кошти інвесторів, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту.

До основних властивостей проектів можна віднести наступні характеристики [1]:

- вимірність – можливість кількісного опису діяльності чи очікуваних результатів (витрат і вигод);

- часовий обрій – характерний обмежений час розробки і реалізації проекту;

- чітко визначена послідовність подій, пов'язана з окремими видами діяльності (етапів і робіт в рамках проекту);

- цільова спрямованість – чітке виділення основної мети (місії) проекту, підлеглих задач, використовуваних ресурсів і спрямованість вигод, що отримуються.

Тимчасовість означає, що кожен проект має свій початок та свій кінець. Унікальність означає, що продукт або послуга в тій чи іншій мірі відрізняється від того, що створювала компанія до цього часу. Унікальність не означає, що в рамках проекту повинно створюватись щось небачене раніше. Будівництво нового офісного центру теж є проектом, хоча безліч таких центрів будується в різних країнах, але кожен новий центр є по своєму унікальним, особливо для компаній, які його проектують та будують.

Узагальнююче визначення інвестиційного проекту розглядає його, як пакет інвестицій і пов'язаних з ними видів діяльності, що обумовлені по-перше, визначеною метою досягнення певних результатів; по-друге, обмеженістю фінансових ресурсів і скінченністю періоду часу, виділеного для досягнення поставленої мети; по-третє, наявністю певних зовнішніх умов (інституціональних, економічних, правових і т.д.); і по-четверте, взаємозв'язком процесів вкладення ресурсів (грошових, фінансових, інтелектуальних) і одержання результатів. Іншими словами під проектом варто розглядати комплекс взаємозалежних заходів, призначених для досягнення поставленої мети протягом обмеженого періоду часу і при встановленому бюджеті на його реалізацію.

Фактично до інвестиційного проекту можна звести будь-яку діяльність з досягнення певної мети із застосуванням додаткового фінансування (інвестиційних ресурсів). Поняття інвестиційного проекту застосовувалось і в умовах планової економіки, але з тих часів принципові підходи до інвестиційного проектування суттєво змінились. До процесу підготовки та реалізації проектів став застосовуватись більш формалізований та структурований підхід.

Цікавою особливістю процесу визначення ефективності реалізації проекту в умовах функціонування конкретного підприємства є необхідність аналізу та порівняння ситуацій “з проектом” та “без проекту” [2]. Це порівняння дозволяє визначити приріст витрат і вигод, викликаних безпосередньо реалізованим проектом. Прирістний характер витрат і вигод проектного рішення дозволяють оцінити його результативність незалежно від типу самого проекту.

Застосування схеми "із проектом" і "без проекту" дозволяє коректно оцінювати результативність самого проекту і фінансовий стан підприємства в динаміці його розвитку без проекту і з проектом. Для всіх діючих фірм характерним є зміни потоків доходів і витрат, а отже і розміру прибутку.

У стандартній схемі інвестування проектів фінансовому аналізу піддаються: по-перше, безпосередньо проект без його прив'язки до конкретної компанії, і по-друге, стан компанії "без проекту" і ситуації "з проектом

При організації нового підприємства за рахунок реалізації інвестиційного проекту – загальні вигоди і витрати від організації фірми відносяться на проект, тому що до початку його реалізації вигод не існувало, тобто в ситуації "без проекту" вигоди і витрати дорівнювали нулю.

Великий досвід здійснення проектного аналізу дозволяє звести всю різноманітність інвестиційних проектів з точки зору компаній та бюджетних установ до наступних основних типів [3]:

1) проекти модернізації існуючого виробничого процесу як природній процес розвитку компанії, при цьому можливе зменшення рівня витрат виробництва або оптимізація технологічного процесу;

2) проекти нарощування обсягів виробництва або започаткування випуску нової продукції з виходом на нові ринки збуту;

3) проекти створення нової компанії з виходом на нові або існуючі ринки товарів чи послуг;

4) проекти ліквідації виробництва визначеного виду товару чи підприємства в цілому;

5) проекти соціального, екологічного та енергозберігаючого спрямування, які потребують додаткового врахування впливу проекту на вирішення певних соціальних або екологічних проблем.

Накладення грошових потоків проекту на існуючі грошові потоки підприємства переводять останнє в ситуацію "з проектом". Кожен проект привносить у грошові потоки підприємства як вигоди, так і витрати. При цьому технологія впровадження проекту припускає, що капітальні витрати передують результатам, які будуть впливати на фінансову ситуацію компанії тільки на стадії експлуатації проекту (нового обладнання, виробничої лінії, нового підрозділу чи нового підприємства).

Для спрощення розрахунків часто використовують поняття чистих вигод. Під чистими вигодами розуміють прибуток компанії або перевищення позитивних грошових потоків проекту (вигод) у порівнянні з негативними потоками витрат.

Прирістний характер потоків визначає, що на першому етапі проекту – інвестиційній фазі – грошові потоки проекту будуть мати негативне значення (капітальні витрати значні, а вигод немає). Після початку фази експлуатації чисті грошові потоки переходять у позитивну область значень – проект починає приносити доходи, а витрати цього періоду складають тільки поточні витрати виробництва.

Для збиткових підприємств схема проектних дій обумовлює на етапі реалізації проекту підвищення збитків, а з початку фази експлуатації – зниження збитків, їхню ліквідацію і перехід в область рентабельного функціонування.

Таким чином, реальні витрати по проекті викликають вигоди від його реалізації, що визначаються додатковими чистими вигодами – прибутком підприємства чи зниженням існуючих збитків. При цьому для кожного проекту незалежно від його масштабу і підприємства, що впроваджує, характерний наступний графік виникнення грошових потоків:

1) на стадії реалізації проекту – капітальні витрати;

2) на стадії експлуатації – вигоди й експлуатаційні витрати.

Реалізація проектів на діючому підприємстві іноді ускладнює виокремлення вигод і витрат, які відносяться саме до проекту. Це може бути пов'язаним з розширенням існуючого виробництва, коли важко визначити приріст експлуатаційних витрат і вигод, викликаних проектом.

Особливістю будь-якого інвестиційного проекту є необхідність залучення для його реалізації додаткового в порівнянні з фінансуванням поточної діяльності капіталу [4]. Джерелом такого капіталу можуть виступати як ресурси самого ініціатора проекту, так і зовнішні позикові кошти, надати які можуть іноземні або вітчизняні комерційні банки чи лізингові компанії, міжнародні фінансові організації, інвестиційні компанії або організації венчурного фінансування, виробники обладнання (через механізм товарного кредитування), держава (через спеціальні цільові програми). Компанія також може залучити додаткове фінансування за допомогою додаткової емісії своїх акцій або випуску облігацій.

Інвестори можуть здійснювати вкладення коштів у компанії у вигляді прямих чи портфельних інвестицій. Прямі (реальні) інвестиції - це вкладення засобів в основний капітал чи у приріст матеріально-виробничих запасів. Під фінансовими чи портфельними інвестиціями варто розуміти вкладення засобів у фінансові інструменти (акції, облігації й інші цінні папери), випущені приватними компаніями чи державою, а також банківські депозити й ощадні сертифікати. У світовій практиці прийнято розглядати портфельні інвестиції в акції компанії як прямі у випадку, коли інвестор здобуває чи володіє більш 10% загального числа простих акцій.

Весь процес підготовки та реалізації інвестиційних проектів (так званий проектний цикл) можна поділити на наступні етапи [1]:

1) Ідентифікація проекту. На цьому етапі відбувається визначення стратегічних цілей реалізації проекту, розробка його загальної концепції, принципів фінансування та основних учасників. На цьому етапі необхідно знайти відповіді на наступні два питання:

- чи є ідея проекту настільки перспективною та привабливою, що є сенс продовжити підготовку проекту, визначаючи його техніко-економічні та фінансові характеристики?

- які аспекти проекту є найбільш проблемними та потребуючими особливої уваги та найретельнішого аналізу?

2) Підготовка проекту. Завдання цього етапу – детальна проробка проекту, визначення схеми і графіку його реалізації, потреби у ресурсах (фінансових, людських та ін.), вивчення інституціональних, організаційно-правових, технічних аспектів його здійснення. Однією з найважливіших проблем, яка потребує вирішення на цій стадії є вивчення та аналіз ринку, на якому планується робота компанії, та визначення її маркетингової політики. Також необхідно зробити проноз грошових потоків, що генеруватиме проект, та розрахунок показників його ефективності. Важливо також описати можливі проектні ризики та заходи щодо їх мінімізації. Результатом цього етапу виступає детальний бізнес-план реалізації проекту, в якому зібрані та оцінені всі аспекти здійснення проекту.

3) В разі прийняття позитивного рішення щодо доцільності здійснення проекту переходять до етапу його безпосередньої реалізації. При цьому необхідно ретельно виконувати всі пункти розробленого плану здійснення проекту з дотриманням часових обмежень та графіка використання всіх необхідних ресурсів.

4) Моніторинг та оцінка результатів проекту. Завдання цього етапу полягає у відслідковуванні основних параметрів функціонування компанії/проекту та забезпечення, в разі необхідності, коригування діяльності в рамках проекту. Співставлення реально отриманих результатів з попередньо запланованими дозволить уникнути багатьох проблем при підготовці та реалізації наступних проектів.

Переваги такого поетапного підходу до розробки інвестиційних проектів полягають в тому, що він дозволяє поступово збільшувати зусилля та витрати на підготовку проекту. В разі виявлення значних перепон або негативних наслідків реалізації проекту компанія може зупинитися і уникнути збитків у вигляді даремно витрачених коштів та часу на підготовку проекту.

В процесі поетапного процесу підготовки проекту менеджери проекту регулярно повинні оцінювати отримані результати та порівнювати різні варіанти здійснення проекту/проектів з метою вибору найбільш ефективного. В подальшому саме ці найперспективніші варіанти стануть предметом детального вивчення та оцінювання.

Величину витрат, яких вдається таким чином уникнути, можна оцінити, виходячи з того, що вартість робіт з детальної оцінки та підготовки проекту може досягати 1-3% від загальної вартості для малих та середніх проектів і 0,2-1% для великих проектів [2].