Регулювання доходів

У фінансовій та дивідендній політиці корпорації важливе місце належить розподілу й використанню прибутку як основного джере­ла фінансування інвестицій та задоволення економічних інтересів власників.

Прибуток, що залишився після оподаткування, надходить у пов­не розпорядження підприємств й використовується згідно з його статутом і рішенням власників.

Відповідно до головних напрямів використання цей прибуток можна поділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді ви­
плат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства
за результатами роботи, на соціальну підтримку тощо;

2) прибуток, що залишається на підприємстві і спрямовується на
створення резервного та інвестиційного фондів.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінан­совою проблемою, яка неоднозначне впливає на фінансовий стан і пер­спективи розвитку підприємств. Спрямування значної частини прибут­ку на виплату дивідендів зумовлює зростання попиту на акції та підви­щення їхнього ринкового курсу. Водночас обмежується власне джере­ло фінансування, що стримує перспективний розвиток підприємства.

Низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслід­ків. Основними варіантами дивідендної політики можуть бути такі:

1) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

2) виплата дивідендів з певним щорічним зростанням;

3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки
чистого прибутку;

4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.
Розподіляючи прибуток, величину дивідендів у відсотках (d) визначають за формулою:

(6.1)

де Пд - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів;

К_ст — статутний капітал підприємства.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (Д) від­повідно становитиме:

Д = Пд/Nа (6.2)

де N_а — кількість акцій, що формують величину статутного капіталу.

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до обраного варіанта дивідендної політики й положень про порядок розподілу прибутку.

Щоб регулювати розподіл прибутків, розробляється положення «Про порядок розподілу прибутку», яке можуть конкретизувати до­кументи «Про участь персоналу в прибутках», «Про дивіденди», «Про оплату праці».

Сплата дивідендів є формою розподілу прибутку, яку регулює окреме положення. Це положення включає такі блоки:

• загальні положення;

• джерела виплати дивідендів;

• особливості розрахунків дивідендів;

• розподіл фонду дивідендів;

• особливості нарахування та розподілу дивідендів по привілейованих акціях;

• особливості сплати дивідендів фізичним та юридичним особам;

• розмір дивідендів у відсотках до номінальної вартості привілейованих акцій.

Дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року в поряд­ку, передбаченому статутом, за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні після сплати податків державі та відсотків за банків­ський кредит.

Особливу увагу у внутрішніх документах приділяють дивіден­дам по привілейованих акціях. Привілейовані акції дають власнико­ві переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна корпорації у разі її ліквідації.

У внутрішніх документах відображається законодавча норма, за якою власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Для стимулювання праці найманих працівників часто форму­ється фонд участі персоналу в прибутках відповідно до умов колек­тивного договору й правил, передбачених чинним законодавством та внутрішніми корпоративними документами.

Такий фонд формується за рахунок чистого прибутку, і його ко­шти обліковуються на особистих рахунках, що відкриваються для кожного найманого працівника.

Сума акумульованих коштів розподіляється між персоналом пропорційно до заробітної плати кожного з працівників. Часто пе­редбачається можливість отримати кошти через тривалий період, наприклад, через два-три роки з моменту їх нарахування.

Кошти такого фонду можуть вкладатися в акції, облігації, опціони самого акціонерного товариства; у різноманітні цінні папери ін­ших товариств, а також у державні облігації. У процесі їх акумулю­вання виникає прибуток, який повинен виплачуватися персоналу як дивіденди пропорційно розміру трудової участі. При цьому може бути визначено розмір або співвідношення мінімального й макси­мального дивіденду в цілому по акціонерному товариству.