Прибуток - це різниця між сумою продажів (валовою виручкою) від реалізації продукції і повною собівартістю продукції.

П_Б = Ц - С / С

Прибуток підприємства - це різниця між грошовою виручкою (оптовою ціною підприємства) від реалізації продукції (робіт, послуг) (Ц) і повною їх собівартістю (С / С).

Прибуток підприємства, отриманий від реалізації продукції (робіт, послуг) та відкоригований залежно від інших доходів (+) і збитків (-) називається балансовим прибутком.

З 1 січня 1991 р. як розрахунковий показник застосовується не товарна продукція, а реалізована. Тому маса прибутку від реалізації визначається як різниця між обсягом реалізованої продукції (без податку з обороту) і повною собівартістю реалізованої продукції (витрати на виробництво і реалізацію).

З 1993 р замість податку з обороту використовується показник податку на додану вартість, акцизи.

Частина балансового прибутку, яка залишається після сплати податків та інших платежів називається чистим прибутком.

П_Ч = П_Б - податки, обов'язкові платежі

Основні шляхи збільшення прибутку підприємства:

1. Збільшення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) на основі збільшення виробництва товарної продукції, підвищення її якості та ціни реалізації.

2. Зниження собівартості продукції.

Балансовий і чистий прибуток підприємства в загальному вигляді відображає кінцеві результати господарювання, є головними показниками господарської та фінансової діяльності підприємства.

Валовий дохід підприємства - різниця між виручкою від реалізації продукції (В) і фондом відшкодування витрачених засобів виробництва (ФВ):

ВДП = В - ФВ, або сума фонду заробітної плати та балансового прибутку підприємства:

ВДП = ФЗП + ПБ

Сукупність фонду заробітної плати та чистого прибутку підприємства утворює комерційний дохід підприємства, який знаходиться в повному його розпорядженні.

З погляду фінансових можливостей підприємства у розширеному відтворенні необхідно враховувати відтворювальну ефективність підприємства. В якості пального відтворювального ефекту виступає показник валового доходу підприємства (ВДП), в якості кінцевого відтворювального ефекту - показник чистого продукту (П_Ч).

Таким чином, валовий дохід і чистий прибуток є джерелами формування фондів нагромадження і споживання та їх величина, динаміка, структура розподілу і використання обумовлюють темпи і ефективність розширеного відтворення підприємства.

Тому для підприємства (фірми) важливим є питання розміру прибутку, проте слід розрізняти абсолютний і відносний показники прибутку.

Відносним показником прибутку є норма прибутку (рентабельності), яка показує ступінь віддачі виробничих факторів, що застосовуються у виробництві.

Для визначення ефективності (окупність прибутком) поточних витрат підприємства на виробництво продукції (робіт, послуг) застосовують показник норми прибутку ( ), тобто ставлення балансового прибутку до повної собівартості реалізованої продукції у відсотках. Її формула має наступний вигляд:

П_Б - маса прибутку від реалізації продукції (балансовий прибуток),

С / С - повна собівартість.

Однак про ефективність виробництва, тільки за масою і нормі прибутку судити не можна.

На рух прибутку також впливають інтенсивні фактори:

- Зростання продуктивності праці як результат економії живої і уречевленої праці;

- Зниження собівартості;

- Якість продукції (роботи, послуг);

- Фондовіддача, тобто ефективність використання виробничих фондів.

Тому ефективність роботи підприємства у більшій мірі характеризує узагальнюючий показник - рівень рентабельності, який є одним з базових показників ефективності виробництва на макро- і мікрорівні.

Рентабельність - це кількісне визначення відносини балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів у відсотках. У практиці господарської діяльності підприємства норма (рівень) рентабельності визначається за формулою:

- Норма рентабельності,

- Балансовий прибуток,

- Середньорічна вартість основних виробничих фондів,

- вартість оборотних нормованих фондів.

Отже, норма рентабельності показує ступінь ефективності (окупності прибутком) використовуваних виробничих ресурсів. Рентабельність характеризує рівень віддачі і ступінь використання коштів у процесі виробництва і реалізації продукції (робіт і послуг).

Основні шляхи підвищення рентабельності:

- Здешевлення елементів авансованого капіталу;

- Зниження поточних витрат на виробництво продукції.

Зрештою умовою і того, і іншого є широке застосування у виробництві результатів НТП, що веде до зростання продуктивності суспільної праці та зниження на цій основі вартості одиниці ресурсів, використовуваних у виробництві.

У ринковій економіці прибуток - основа розвитку підприємницької фірми. У західній економічній літературі пропонується кілька теорій оптимізації діяльності фірми, але в їх основу принцип максимізації прибутку не закладений. Так, згідно з однією з теорій, метою фірми повинна бути не максимізація прибутку, а обсяг продажів. Перед фірмою ставиться завдання досягнення та утримання на можливо більшому часовому інтервалі певного рівня прибутку. У цьому випадку фірма буде орієнтуватися на середньогалузеву норму прибутку, що є результатом внутрішньогалузевої конкуренції.