ПРИБУТОК, НОРМА ПРИБУТКУ І ФАКТОРИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

При певному рівні ціни зменшення витрат веде до збільшення доходів, тобто зворотною стороною витрат виробництва є прибуток. Чим менше витрати, тим більший прибуток і навпаки.

Кількісно прибуток є різницею між доходом від реалізації продукції і сукупними витратами на її виробництво.

А. Сміт розглядав прибуток, з одного боку, як результат праці працівника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розпадається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця. З іншого боку, А. Сміт розглядав прибуток як результат функціонування капіталу.

Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної плати: прибуток збільшується, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка зростаючи веде до зниження вартості робочої сили.

За К. Марксом, прибуток - це перетворена форма додаткової вартості, т. Е. Прибуток - це функція авансованого капіталу.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів виробництва Ж. Б. Сея, згідно з якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал. Прибуток це дохід від використання засобів виробництва (капіталу) і як плату за працю підприємця з управління та організації виробництва і, таким чином, розрізняли дохід на капітал і підприємницький дохід.

Критикуючи теорію факторів виробництва К. Маркс обґрунтував положення, що нову вартість створює жива праця. Однак продуктивність праці залежить від технологічної оснащеності виробництва, родючості, місцеположення земельних ділянок і т.д. Отже, капітал і земля сприяють створенню більшої вартості.

Оскільки в колишньому СРСР не існувало дійсно ринкових відносин, то відповідним було і ставлення до прибутку. Вважалося, що його можна встановлювати, коректуючи ціни і тарифи. Так як ціна фактично розглядалася як адміністративний норматив, то і прибуток був продуктом нормування. До початку 60-х років ХХ ст. панувала думка, що в ціну досить закладати рентабельність, як відношення прибутку до собівартості на рівні 4-5%, відповідно здійснювалося ціноутворення на практиці. У 60-і роки в централізовану ціну почали закладати рентабельність до 15%.

В умовах сучасної ринкової економіки прибуток і норма прибутку є головним орієнтиром і одночасно показником стану виробництва, критерієм його ефективності. Норма прибутку показує ефективність використання всього капіталу, ступінь його зростання. У сучасних умовах щорічна норма прибутку промислових корпорацій в США становить 11-13%, у Західній Європі - 8-10%.