РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ЗРОШЕННЯ ПОСІВНОГО ТА ШКІЛЬНОГО ВІДДІЛЕНЬ РОЗСАДНИКА

Під час вирощування садивного матеріалу в зонах недостатнього та нестійкого зволоження чинником, який суттєво впливає на життєздатність, ріст та розвиток декоративних рослин, є зрошення. Найчастіше в розсадниках застосовують наступні види зрошення: дощування та крапельне. Джерелами водозабору можуть бути розташовані поблизу розсадника водойми (річки, ставки, озера) або артезіанські свердловини, з яких вода подається в накопичувальні ємності відкритого або закритого типу, а звідти на поля. На півдні України, де існує розгалужена мережа зрошувальних систем, воду для зрошення беруть з відкритих каналів або закритих трубопроводів. Для дощування використовують як стаціонарні, так і пересувні дощувальні машини або агрегати. Застосування серійних дощувальних установок в розсадниках є досить проблематичним, адже саджанці дерев у шкільному відділенні внеможливлюють рух дощувальних машин та заважають рівномірному розподіленню води по площі зрошення, тому дощування зазвичай практикують в посівному відділенні та в першій шкілці деревних порід. У другій шкілці практикують поверхневе зрошення по борознах.

У шкільному відділенні розсадника, де рослини вирощуються і формуються упродовж 4-7 років, найбільш раціональним способом зрошення виявилося крапельне зрошення. За цього способу зрошення економно використовується вода, зменшуються витрати електроенергії, а завдяки тому, що система зрошення використовується протягом кількох років, експлуатаційні витрати також зменшуються. Точна подача вологи до коренів рослин обмежує ріст бур’янів та не викликає ерозії ґрунту, що часто буває під час зрошення дощуванням, За крапельного зрошення суттєво зменшується ймовірність вторинного засолення ґрунтів. Недоліком крапельного зрошення є високі вимоги до очищення води та значна вартість обладнання і складність його монтажу.

Під час визначення часу зрошення та необхідної дози поливу культур розсадника слід враховувати як прямі, так і непрямі критерії, а саме:

· водний баланс рослин (обводненість клітин рослин);

· мікрокліматичний баланс (дані щодо кількісті опадів та інтенсивності випаровування із поверхні ґрунту і транспірації рослин);

· фактична вологість ґрунту.

Інтервал часу впродовж якого здійснюється полив, називається поливним періодом, а інтервал часу від початку першого поливу до кінця останнього – періодом зрошування. Інтервал часу між суміжними поливами прийнято називати міжполивним періодом.

Під режимом зрошення розуміють науково обгрунтований розподіл загаль-ної кількості зрошувальної води упродовж вегетаційного періоду (кількість, норми та строки поливів), який повинен забезпечити оптимальний для певної культури водний режим.

Поливна норма,або кількість води, яку треба подати на 1 га за один полив, залежить від фенологічних періодів, механічного складу і вологості грунту та необхідної глибини зволоження. Її визначають за формулою:

П_н=100 х Н х О х (В-в),де:

П_н– поливна норма одного поливу, м³/га;

Н – глибина промочування ґрунту під час поливу (залежить від потужності активного шару ґрунту по періодах), м;

О– об’ємна маса грунту, т/м³;

В – максимальна польова вологоємність грунту, % (табл.1 додатку Д);

в– вологість ґрунту в % перед поливом, що відповідає вологоємності розриву капілярних зв'язків (приймається рівною 70% від максимальної польової вологоємності ґрунту).

Наприклад, глибина промочування ґрунту становить у посівному відділенні 0,1 м, об’ємна маса чорнозему складає 1,26 т/га, максимальна вологоємність цього ґрунту становить 77%, а вологість ґрунту перед поливом 60 % максимальної польової вологоємності.

П_н = 100 ×0,1 × 1,26 × (77 - 60) = 214,2 м³/га

Поливна витрата, або кількість води, яка подається на поле під час кожного поливу визначається за формулою:

,де:

W– поливна витрата кожного поливу, л/с;

П_н – поливна норма, м³/га;

S– площа поля зайнятого породою, га (в проекті кожна порода займає ціле поле);

t – тривалість поливу поля (поливний період), діб;

n– тривалість поливу поля, годин на добу;

3,6 – перевідний коефіцієнт.

Під час застосування зрошення в посівному відділенні розсадника виділяють три фенологічних періоди (фази) у розвитку сіянців. Перший період – фаза проростання насіння, триває від висіву насіння до масової появи сходів (залежно від породи) 7-25 днів. Товщина шару ґрунту, в якому знаходиться основна маса насіння та коренів, не перевищує 10 см. Другий період фаза укорінення сходів, під час якої спостерігається масова поява сходів та їх зміцнення, триває 25-30 днів. Активний шар ґрунту в цей період сягає 15-20 см. Протягом третього фенологічного періоду (червень-серпень) закінчується формування сіянців. Товщина активного шару – 30 см і більше.

Орієнтовані норми поливу дощуванням наведені у табл. 2 додатку Д

У разі використання поверхневого зрошування по борознах норму поливу збільшують на 30%. Під час крапельного зрошення поливна норма зменшується в два рази.

Під час вирощування сіянців у розсаднику породи за вимогливістю до вологи прийнято поділяти на три групи:

- породи найбільш вимогливі до вологи: береза, в’яз звичайний та дрібнолистий, шовковиця, модрина, сосна звичайна, жимолость татарська, бузина, смородина золотиста, липа, тополі;

- породи з помірною вимогливістю до вологи: ясени, клени, вишня, яблуня, груша, ліщина;

- породи з найменшою вимогливістю до вологи: дуб, акація біла і жовта, аморфа, гледичія, маслинка вузьколиста, абрикос.

Рекомендовані терміни і кількість зрошень посівів залежать від фенологічного періоду (фази розвитку сіянців) та вимогливості рослин до вологи і наведені в таблиці 3 додатку Д.

Мета роботи – навчитися розраховувати поливні норми та поливні витрати під час вирощування декоративних рослин. Планувати кількість зрошень і терміни їх проведення, розраховувати витрати води.

Завдання:1. Відповідно до індивідуального завдання розписати терміни та кількість зрошень.

2. Розрахувати поливні норми для кожної культури

3. Вирахувати поливні витрати.

4. Розрахувати об’єм басейну (ємності), достатні для забезпечення безперебійного зрошення вирощуваних культур.