Стаття 182 КК України. Порушення недоторканності приватного життя

Безпосереднім об’єктом злочину є право громадянина на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю. Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без й згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Предметомзлочину є конфіденційна інформація про особу. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. конфіденційною інформацією закон визнає відомості, які є у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Потерпілим від злочину може бути будь яка особа, без згоди якої збиралася або розповсюджувалася вказана конфіденційна інформація.

З об’єктивної сторони порушення приватного життя полягає у неправомірному втручанні в особисте чи сімейне життя особи, порушенні таємниці особистого чи сімейного життя, які можуть проявитись у таких формах: 1) незаконне збирання конфіденційної інформації про особу; 2) незаконне зберігання такої інформації; 3) незаконне її використання; 4) незаконне поширення конфіденційної інформації про особу; 5) поширення її у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації.

Під незаконним збиранням конфіденційної інформації про особу слід розуміти отримання не уповноваженим на це суб’єктом конфіденційної інформації про приватне життя іншої особи без її згоди. Незаконне зберігання такої інформації – це будь-які умисні дії, пов’язані з перебуванням конфіденційної інформації у володінні винного, незалежно від тривалості зберігання. Незаконне використання конфіденційної інформації – це застосування цих відомостей без згоди потерпілого. Незаконне поширення конфіденційної інформації – це повідомлення (розповсюдження) такої інформації хоча б одній третій особі. Публічний виступ – це виступ на заходах публічного характеру (зборах, конференціях, з’їздах, мітингах, симпозіумах, круглих столах тощо). Поширення інформації у творі, що публічно демонструється, означає повідомлення конфіденційної інформації про особу у плакатах, гаслах, картинах, фотографіях тощо, які виставлені (вивішені) для публічного ознайомлення, демонстрація відеокасети та ін. Оприлюднення конфіденційної інформації у засобах масової інформації передбачає використання суб’єктом з цією метою преси, радіомовлення чи телебачення.

Склад злочину – формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у цій статті дій.

Суб’єкт злочину – загальний. У разі коли недоторканість приватного життя було порушено службовою особою в результаті службової недбалості, то за наявності підстав для того вчинене можна кваліфікувати за ст. 367 (425) КК України.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.