Стаття 165 КК України. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

Безпосереднім об'єктом злочину є право непрацездатних батьків на утримання їхніми дітьми.

Конституцією України встановлено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є моральним та юридичним обов'язком їх повнолітніх дітей. Це положення базується на правовому принципі, згідно з яким батьки і діти зобов'язані надавати взаємну моральну підтримку і матеріальну допомогу один одному.

Предметом злочину є кошти, які за рішенням суду підлягають сплаті на утримання непрацездатних батьків. Поняттям "кошти" охоплюються аліменти, розмір яких встановлюється судом на підставі закону, а також інші витрати у грошовому вимірі, які викликані винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками тощо) і які за рішенням суду має покрити та чи інша дитина цих батьків.

Об'єктивна сторона злочину характеризується злісним ухиленням від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримування непрацездатних батьків. Під непрацездатними батьками слід розуміти батьків, які досягли пенсійного віку або є інвалідами І чи II групи.

Необхідною умовою притягнення особи до відповідальності за ст. 165 КК України є наявність судового рішення про стягнення коштів (аліментів) з повнолітніх дітей на користь непрацездатних батьків. Про поняття злісне ухилення див. коментар до ст. 164 КК України.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли зазначене у цій статті ухилення набуло злісного характеру.

Суб'єкт злочину – повнолітні діти, у тому числі усиновлені, які за рішенням суду зобов'язані сплачувати кошти на утримання непрацездатних батьків.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.