Стаття 179 КК України. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь

Безпосереднім об'єктомданого злочину є суспільні відносини, що забезпечують свободу віросповідання і повагу почуттів віруючих.

Предмет злочину – релігійні святині.

Релігійні святині – це проголошені кожною релігією священні символи: Біблія, ікони, храми, поховання, місця паломництва, святі джерела тощо.

З об’єктивної сторони цей злочин може проявлятися у формі:

1) утримування;

2) осквернення;

3) знищення релігійних святинь.

Утримування релігійних святинь – це самоуправні дії щодо збереження під своїм контролем предметів або місць релігійного поклоніння, які винний відповідно до рішення відповідного державного органу зобов’язаний передати іншій релігійній організації чи звільнити на їх користь. Незаконний характер такого тримання полягає в тому, що, діючи у такий спосіб, винний безпідставно зберігає під своїм контролем релігійні святині, позбавляючи представників інших релігійних організацій передбаченої законом можливості реалізовувати за їх допомогою свої релігійні погреби.

Осквернення релігійних святинь – це вчинення будь-яких дій щодо релігійних святинь (непристойних написів, малюнків, пошкодження, інших дій, пов’язаних з глумом над святинями), які є образливими для релігійних почуттів віруючих, предметами чи місцями релігійного поклоніння яких є ці святині.

Про поняття знищення див. коментар до ст. 194 КК України. Якщо знищення релігійних святинь було вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або якщо воно заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, то воно потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України або за ст. 196 КК України — залежно від форми вини.

Викрадення релігійних святинь або заволодіння ними шляхом вимагання слід розглядати як відповідний злочин проти власності.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, пов’язаних з утриманням, оскверненням або знищенням релігійних святинь.

Суб’єктзлочину загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується переважно умисною формою вини. Незаконне знищення релігійних святинь може характеризуватися необережною формою вини.