Стаття 178 КК України. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

Безпосереднім об’єктом злочину є конституційне право людини щодо суспільних відносин, які забезпечують свободу совісті і віросповідання. Обов'язковим додатковим об'єктом виступає право власності. Предметом злочину є релігійні споруди чи культові будинки.

Релігійні споруди та культові будинки – це приміщення для проведення або забезпечення богослужінь і виконання релігійних обрядів (церкви, собори, костьоли, синагоги, мечеті, пагоди, каплиці, дзвіниці, мінарети, молитовні тощо), кожна їх складова (архітектура, живопис та ін.) суворо регламентована канонами певної церкви.

З об’єктивної сторони злочин може виражатися у формі пошкодженняабо зруйнування (юридичний синонім до поняття знищення – це приведення у повну непридатність для використання за цільовим призначенням). Про поняття пошкодження див коментар до ст. 194 КК України.

На відміну від ст. 194 КК України, ст. 178 КК України не обумовлює кримінальну відповідальність за пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку розміром заподіяної в результаті таких дій шкоди. Таким чином, кримінальне караним є будь-яке пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству. Виняток становлять випадки малозначного пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке в силу ч. 2 ст. 11 КК України не може бути визнано злочином. Умисне пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або якщо воно заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України.

За своєю конструкцією цей склад злочину матеріальний. Він вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляд, пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.