Поняття стратегічного аналізу

Стратегічний аналіз посідає важливе місце в процесі підготовки і прийняття управлінських рішень top-менеджерами, а також менеджерами нижче розташованих рівнів управління; є невід’ємною складовою частиною процесу стратегічного планування виробничо-господарської діяльності підприємств будівельного комплексу регіону Донбас усіх форм власності та напрямків господарювання.

Відомо, що стратегія — це сукупність управлінських дій, спрямованих на підвищення ефективності тактичної та оперативної; операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності підприємства (з точки зору календарного планування та функціональних сфер його роботи) [1].

Сьогодні не існує єдиного підходу щодо трактування сутності стратегічного аналізу, його завдань, об’єктів та етапів, також однозначно не визначено його предмет та інструментарій. Перші праці, в яких згадується стратегічний аналіз, трактують його суть в широкому аспекті. Зокрема, І.Х.Ансофф поняття стратегічного аналізу та процес формування стратегії підприємства розглядає як єдине ціле [1, С. 23-24]. А.А. Томпсон і А.Дж. Стрікленд вважають, що стратегічний аналіз є основою здійснення правильного стратегічного вибору, на основі обґрунтованих альтернатив та критеріїв вибору. В більш пізніх працях стратегічний аналіз найчастіше розглядають в якості наступного:

1) спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію (стратегічний план) підприємства;

2) виконання функції управління, яка спрямована на перспективу;

3) аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища з метою визначення напряму розвитку;

4) метод, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу з використанням інформаційно-аналітичних даних [2].

На нашу думку, ці підходи можна доповнити наступними поглядами на трактування сутності стратегічного аналізу, що ще недостатньо досліджені:

1) визначення необхідного рівня потенціалу підприємства та можливості його максимального використання для досягнення стратегічних цілей;

2) прогнозування змін у зовнішньому середовищі, аналіз варіантів перетворення загроз на можливості;

3) аналіз ефективності стратегії, яка реалізується в цей час та можливості її модифікації чи заміни з метою прискорення досягнення стратегічних цілей [5, С. 116 – 118].

Запропоновані підходи до трактування суті стратегічного аналізу потребують уточнення поняття «потенціал» як економічної категорії. Найчастіше потенціал розглядають як: сукупну здатність галузей народного господарства; обсяг наявних ресурсів; масштаби діяльності виробничого підприємства; результат економічних і виробничих відносин. Однак жодне із цих визначень не є повним і не розкриває значення цієї категорії. Поняття потенціалу слід розглядати як сукупність можливостей досліджуваного об’єкта до оптимального використання наявних ресурсів з метою досягнення встановлених цілей.

Метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, які забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об’єкта та його прибутковість в довгостроковій перспективі з максимальним використанням потенціалу підприємства та змін у зовнішньому середовищі на свою користь.

Об’єкти стратегічного аналізу визначаються відповідно до цілей, які ставить перед собою керівництво підприємства. Більшість дослідників до об’єктів стратегічного аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи диверсифікованої компанії), стратегічні зони господарювання (сегменти ринку), сектори бізнесу (напрями діяльності), окремі продукти (товари, послуги), фінанси, інвестиційні проекти. Інші ж об’єктом вважають лише підприємство загалом.

Враховуючи розглянуті підходи до стратегічного аналізу можна визначити його місце в системі управління підприємством.

На думку Парасій-Вергуненко І.М. виникнення стратегічного аналізу пов’язане із еволюцією поняття управління. Стратегічний аналіз автор розглядає в контексті функції стратегічного управлінського обліку. В системі стратегічного управління здійсненню аналізу передує стратегічне планування та стратегічний облік. Деякі автори не виділяють аналіз як окрему функцію управління. Ми погоджуємося із думкою автора, що до функцій управління окрім традиційних: планування, організування, мотивування, регулювання та контролювання, слід відносити облік та аналіз.

Як вихідний етап здійснення процесу стратегічного управління розглядають стратегічний аналіз такі науковці, як Г.А. Азоєв, І.Х. Ансофф, Ю.К. Боумен, В.Г. Герасимчук, А.П. Градов, О.С. Віханский, М.В. Володькіна, Г.В. Осовська, А.А. Томпсон, А.Дж. Стрікленд, З.Є. Шершньова.

О.Л. Коробейніков вважає, що за межі процесу стратегічного управління слід винести аналіз, прогнозування та моніторинг зовнішнього середовища, оскільки результати їх проведення формують базу для самого управління. Аналіз повинен здійснюватись на кожному етапі: від формування до реалізації та контролю за реалізацією стратегії. Такий підхід забезпечить виконання основного принципу стратегічного управління: «йти від майбутнього до сьогодення».

З.І. Галушка та І.Ф. Комарницький вважають, що стратегічний аналіз проводиться з метою визначення стратегії розвитку підприємства та ґрунтується на дослідженні внутрішнього та зовнішнього середовища. Однак в запропонованій авторами моделі стратегічного управління блок стратегічного аналізу та блоки діагностики внутрішнього і зовнішнього середовища виділяються окремо.

Наведені думки доводять те, що між науковцями не існує єдиної думки щодо місця стратегічного аналізу в системі управління підприємством. Більшість із них розглядають аналіз як один і з етапів управління. Крім того до його завдання включають оцінку поточного стану досліджуваного об’єкта на етапі аналізу внутрішнього середовища підприємства, що є невиправданим, оскільки це є прерогативою поточного економічного аналізу. Що ж до аналізу внутрішнього середовища, то на цьому етапі слід оцінювати сильні та слабкі сторони підприємства та рівень його потенціалу, які можуть бути використані для досягнення стратегічних цілей.

На нашу думку, стратегічний аналіз слід виділяти як самостійний напрям дослідження, як окрему систему, оскільки його елементи присутні на кожному із етапів стратегічного управління: від визначення стратегічних цілей до реалізації стратегії та оцінки її ефективності. Щодо співвідношення оперативного та стратегічного аналізу, то аналіз оцінки поточного стану організації передує стратегічному і є основою для його проведення.

Роль стратегічного аналізу в системі управління підприємством визначається його перевагами, які дають змогу: створити інформаційну базу для прийняття стратегічних рішень на основі оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища; зменшити негативний вплив змін зовнішнього та внутрішнього середовища на результати діяльності підприємства; швидко реагувати на зміни та вносити відповідні корективи до стратегії, яка реалізується на даному етапі діяльності господарюючого суб’єкта; визначити необхідний рівень потенціалу підприємства та дію чинників зовнішнього середовища, які у поєднанні дають змогу досягнути його стратегічних цілей.

Розглянуті підходи до стратегічного аналізу більш точно та повно розкривають його суть, а також дають можливість з іншого боку розглядати місце та роль стратегічного аналізу в управлінні підприємством.

В сучасному трансформаційному процесі розвитку економіки top-менеджери підприємства, головні бухгалтери і заступники керівника підприємства з фінансових питань, менеджери різних рівнів апарату управління повинні дедалі більше уваги приділяти розв’язанню стратегічних проблем, пов’язаних з перспективами розвитку чи оновлення виробничо-господарської діяльності організацій будівельного комплексу країни і Донбасу зокрема. В цьому відношенні процес стратегічного аналізу тісно пов’язаний з плануванням виробничо-господарської діяльності організації будівельного комплексу, але водночас і відрізняється від нього.

Планування — це програма практичних заходів та дій, тоді як аналіз стратегії підприємства має цілеспрямований, дослідницький характер. Управлінські рішення, що приймаються керівництвом, можуть бути спрямовані не лише на реальні об’єкти виробничо-господарської діяльності, але ще і на вдосконалення інформаційно-технологічних моделей, передбачаючих ефективну стратегію програмних завдань, що затверджені до виконання персоналом підприємства будівельного комплексу. При виробленні управлінських рішень треба брати до уваги різні аспекти результатів проведеного PEST–аналізу середовища діяльності підприємства: економічний, соціальний, організаційний, політичний, правовий та інші. Економічний аспект управління відіграє найважливішу роль, його необхідно передбачати на всіх рівнях управління виробничою системою у зв’язку з впливом його достовірності на ефективність всіх напрямків діяльності організації будівельного комплексу.

Сучасні економічні умови, що характеризуються динамічністю, високим рівнем нестабільності та складністю кон’юнктури ринку, посиленням конкурентної боротьби, швидкими та непередбачуваними змінами законодавства нашої та закордонних країн, зумовили виникнення, застосування та розвиток стратегічного підходу до процесу управління підприємствами взагалі та в будівельному комплексі регіону Донбасу і нашої країни зокрема.

Стратегічний підхід до процесу управління дає змогу підприємствам своєчасно та адекватно реагувати на зміни в макро- і мікросередовищі їхнього функціонування, формувати власні конкурентні переваги шляхом використання ключових факторів їхнього успіху, що в довгостроковій перспективі забезпечить зростання ринкової вартості виробничо-господарських підрозділів та досягнення ними стратегічних цілей, встановлених при формулюванні місії, розробленні стратегічної піраміди організації будівельного комплексу [2-4].

Місце та роль стратегічного аналізу в стратегічному управління визначається трактуванням його суті та співвідношенням аналізу та процесу управління підприємством будівельного комплексу.

Сьогодні не існує єдиного підходу щодо трактування сутності стратегічного аналізу, його завдань, об’єктів та етапів, також однозначно не визначені предмет та інструменти для його здійснення в практичній роботі менеджерів організації будівельного комплексу.

Перші наукові праці, де розглядається практичний досвід процесу стратегічного аналізу, трактується його суть в широкому аспекті, - опубліковано в роботах відомих іноземних і вітчизняних науковців і практиків: І.Х. Ансоффа, Г.А.Азоєва, Ю. Блеха, Д. Бодди, Ю.К. Боумена, Ф. Букереля, О.С. Віханського, М.В. Володькіної, В.Г. Герасимчука, А.П. Градова, У. Гетце, А.Дайана, П. Дойля, Е.Г. Долана, М.М. Єрмошенка, Ф. Котлера, Ю.В. Макогона, А. Олів’є, Г.В. Осовської, Р. Пейтона, Ж. Рішара, Д.К. Сарделя, А.Дж. Стрикленда, А.Д. Стонера, А.А. Томпсона, П. Хейне, Е. Хелферта та ін.

Запропоновані підходи до трактування суті стратегічного аналізу потребують уточнення поняття «стратегічний потенціал» як економічної категорії. Найчастіше потенціал розглядають у якості наступного: як сукупну здатність галузей народного господарства; як обсяг наявних ресурсів; як масштаб діяльності виробничого підприємства (виробнича потужність); як результат економічних і виробничих відносин. Однак жодне із цих визначень не є повним і не розкриває значення цієї категорії. На наш погляд, поняття стратегічного ринкового потенціалу слід розглядати як сукупність можливостей досліджуваного об’єкта (організації будівельного комплексу) щодо оптимального використання наявних ресурсів з метою досягнення встановлених власниками підприємства стратегічних цілей [6, С. 86-90].

Метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, що забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об’єкта та його економічну ефективність (прибутковість, рентабельність діяльності) в довгостроковій перспективі з максимальним використанням стратегічного ринкового потенціалу підприємства будівельного комплексу та позитивних для нього змін у зовнішньому середовищі на власну його користь.

Об’єкти стратегічного аналізу визначаються відповідно до цілей, що ставить перед персоналом top–менеджмент підприємства. Більшість дослідників до об’єктів стратегічного аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи диверсифікованої організації), стратегічні зони господарювання (сегменти чи сектори ринку), сектори бізнесу (напрямки діяльності), окремі види продукції (товари, послуги), фінанси, інноваційні та інвестиційні проекти, що представлені бізнес-планами або програмами стратегічного технічного і соціального розвитку чи оновлення діяльності. Інші ж дослідники та практики менеджменту об’єктом вважають лише підприємство загалом.

Враховуючи розглянуті підходи до стратегічного аналізу можна визначити його місце в системі управління підприємством. Виникнення стратегічного аналізу пов’язане із еволюцією поняття управління [7]. Сьогодні стратегічний аналіз нами також розглядається в контексті функції стратегічного управлінського обліку. В системі стратегічного управління здійсненню аналізу передують стратегічна діагностика, прогнозування, планування, виконання процесу (його реалізація), стратегічний облік і контроль. Деякі автори не виділяють аналіз, як окрему функцію управління. На наш погляд, до спеціальних функцій, що здійснюються в процесі управління, окрім традиційних: проектування (планування), організація, мотивація, виконання виробничого процесу чи надання послуги, регулювання та контроль, слід також відносити облік та аналіз досягнутого стану виробничо-господарської системи будівельного комплексу.

Інші дослідники вважають, що за межі процесу стратегічного управління слід винести аналіз, прогнозування та моніторинг зовнішнього середовища, оскільки результати їх проведення формують базу для самого управління [8]. Аналіз повинен здійснюватись на кожному етапі: від формування до реалізації та контролю часового етапу процесу реалізації стратегії. Такий підхід забезпечить виконання основного принципу стратегічного управління: «йти від майбутнього до сьогодення», тобто, – що потрібно зробити персоналу під керівництвом менеджерів організації будівельного комплексу сьогодні для переводу виробничо-господарської системи в нове, затребуване становище.

Деякі автори вважають, що стратегічний аналіз проводиться з метою визначення стратегії оновлення та подальшого, безперервного розвитку підприємства, та ґрунтується на дослідженні його макро- та мікросередовища [9]. Однак в запропонованій авторами моделі стратегічного управління блок стратегічного аналізу та блоки діагностики внутрішнього, робочого і зовнішнього середовища виділяються окремо.

Вище зазначене доводить, що проміж науковцями не існує єдиної думки відносно місця стратегічного аналізу в системі управління підприємством. Більшість з них розглядають аналіз як один із етапів процесу управління виробничо-господарською системою. Окрім того, до його завдань включають оцінку поточного стану досліджуваного об’єкта на етапі аналізу внутрішнього середовища підприємства, що є невиправданим, оскільки це є прерогативою поточного економічного аналізу [4]. Що ж до аналізу внутрішнього середовища, то на цьому етапі слід вибрати методичний інструментарій (методи експертизи, прогнозування, моделювання, оцінки наслідків, матричного аналізу тощо); оцінювати сильні та слабкі сторони, можливості та загрози для майбутнього досліджуваного підприємства будівельного комплексу (методами SWOT – аналізу, PEST – аналізу чи GAP – аналізу і т. д.) і рівень стратегічного потенціалу наявних його ресурсів, особливо, - стратегічних, що можуть бути перерозподілені та використані для досягнення стратегічних цілей.

На нашу думку, стратегічний аналіз слід виділяти, як самостійний напрямок дослідження; як окрему систему, оскільки його елементи присутні на кожному з етапів процесу стратегічного управління: від визначення місії (виробничого профілю організації) і стратегічних цілей до реалізації стратегії та оцінки ефективності її виконання. Щодо співвідношення оперативного та стратегічного аналізу, то аналіз оцінки поточного стану організації підприємства будівельного комплексу передує стратегічному і є підґрунтям для його проведення.

Таким чином, стратегічний аналіз виробничо-господарської діяльності організації будівельного комплексу — це спосіб дослідження і перетворення баз даних, одержаних внаслідок застосування інструментів аналізу макро- і мікросередовища середовища, на стратегію підприємства. Стратегія інтегрує багато конкурентоспроможних дій та підходів до бізнесу, від яких залежить успішність діяльності підприємства. В цілому, стратегія організації будівельного комплексу — це план управління підприємством, спрямований на зміцнення його стратегічних і оперативних конкурентних позицій на ринку будівельної продукції чи надання послуг замовникам з метою задоволення потреб споживачів послуг будівельного характеру, досягнення глобальної і підтримання супутніх другорядних цілей.