Відомість обліку витрат по цеху № 1 за січень 201___р.
Номер та назва первинних та зведених документів, відомостей обліку витрат | Основні матеріали | Допоміжні матеріали | Основна заробітна плата робітників | Амортизація основних засобів | Послуги допоміжних (підсобних) виробництв | Загальновиробничі витрати | Разом витрат |
Лімітно-забірні картки № 1-15 | |||||||
Акт-вимога на додатковий відпуск матеріалів | |||||||
Розрахунково-платіжна відомість (зведена) № 1 | |||||||
Розрахунок амортизації № 1 | |||||||
Довідка бухгалтерії № 3 | |||||||
Довідка бухгалтерії № 9 | |||||||
Разом |
На третьому етапіобліку витрат загальновиробничі витрати списуються і розподіляються між об'єктами обліку за методикою, обраною підприємством, а нерозподілені витрати включаються до собівартості реалізованої продукції
На четвертому етапівідбувається зведення витрат виробництва й калькулюванням визначається собівартість готової продукції.
Зведений обліквитрат виробництва - це методика й техніка узагальнення усіх виробничих витрат та виявлення частини, що належить до готової продукції та незавершеного виробництва. Вона визначається формою бухгалтерського обліку, методами обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.
Організація зведеного облікувитрат передбачає встановлення ступеня централізації обліку витрат; вибору варіанту метода їх узагальнення на рахунках обліку витрат виробництва; порядку оцінки напівфабрикатів власного виробництва, що передаються з цеху у цех; розробку методики та техніки узагальнення витрат, послідовності закриття рахунків обліку витрат виробництва та обліку незавершеного виробництва.
Порядок узагальнення витрат виробництва залежить від ієрархії виробничої структури підприємства. Фактичні витрати виробництва узагальнюють спочатку по кожному структурному підрозділу (цеху, а всередині його - виробничим дільницям, бригадам), а потім по підприємству у цілому. При журнальній формі витрати кожного структурного підрозділу узагальнюють у спеціальній відомості (див. табл. 10.7), а потім підсумки кожної з них переносять до журналу 5 або 5 А.
Журнали 5 або 5 А використовують для узагальнення витрат підприємства за місяць і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку матеріальних витрат, витрат з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи, тощо. їх заповнюють за показниками первинних облікових документів по нарахуванню заробітної плати, використанню матеріальних ресурсів, тощо, а також зведені відомості обліку витрат. Спочатку в третьому розділі журналу відображаються обороти за кредитом рахунків обліку виробничих ресурсів з дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». Далі з третього розділу показники за рахунками 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» переносяться до першого розділу журналу. Такий порядок відображення витрат забезпечує узагальнення усіх витрат на виробництво за елементами витрат.
Журнал 5 складається з трьох розділів, які дозволяють визначити витрати операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, втрати від надзвичайних подій, а також витрати з податку на прибуток.
5. Організація калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)
Калькулювання - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат. Його використовують для визначення фактичної виробничої собівартості одиниці обліку (виробу, деталі, замовлення).
Організація калькулюваннясобівартості продукції включає: розробку порядку вибору об'єктів калькулювання; переліку статей калькулювання; встановлення періодів та термінів калькулювання, розробку методики і техніки калькулювання.
На промислових підприємствах перелік об'єктів калькулюваннявизначається галузевими підприємствами, на інших - безпосередньо виробниками. Безперервне оновлення асортименту продукції, посилення контролю за результатами діяльності підприємства, удосконалення технологічних процесів зумовлюють необхідність безперервного уточнення переліку об'єктів калькулювання. Головний бухгалтер підприємства разом із працівниками інших служб (економічним, технологічним, тощо) повинен щороку уточнювати перелік об'єктів калькулювання та калькуляційних одиниць. Необхідно розробити перелік об'єктів калькулювання основного виробництва, перелік об'єктів калькулювання продукції та послуг допоміжних (підсобних) виробництв, об'єктів калькулювання найважливіших видів продукції, за якими складаються розгорнуті калькуляції з розшифровкою матеріальних статей витрат і заробітної плати робітників виробництва. Також необхідно визначити види продукції, за якими складаються групові калькуляції, виробів одиничного випуску продукції із тривалим виробничим циклом, по яких калькуляції складаються у розрізі окремих технологічних вузлів і агрегатів виробів, що мають різні модифікації.
Калькуляційні одиниці на товарну продукцію встановлюються галузевими міністерствами. Продукція цехів, калькулювання окремих частин виробів або замовлень обліковуються у калькуляційних одиницях, що встановлюються безпосередньо на підприємстві. Калькуляційні одиниці повинні відповідати одиницям виміру, прийнятим у стандартах або технічних умовах на продукцію (вироби) у натуральних показниках. Калькуляційними одиницями можуть бути і умовно-натуральні показники (консерви - в умовних банках).
Перелік і склад статей калькулюваннявиробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством у наказі про облікову політику. Номенклатура статей калькулювання залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Для калькулювання собівартості продукції цеху, дільниці статті калькулювання встановлюються головним бухгалтером разом із керівником економічного відділу. При цьому, статті калькулювання у нормативних та фактичних калькуляціях повинні бути однаковими. Витрати з виробництва продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за наступними статтями калькуляції: 1. Сировина та основні матеріали. 2. Паливо й енергія на технологічні потреби. 3. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій. 4. Зворотні відходи (вираховуються). 5. Основна заробітна плата робітників. 6. Додаткова заробітна плата. 7. Відрахування на соціальне страхування. 8. Витрати з підготовки та освоєння нових видів продукції або нових виробництв. 9. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати. 10. Загальновиробничі витрати. 12. Втрати від неминучого технологічного браку.
У проекті встановлюються калькуляційні періоди та терміни складаннязвітних калькуляцій. Як правило, періоди калькулювання співпадають зі звітними періодами (місяць, квартал, виробничий сезон, рік). Терміни складання калькуляцій встановлюють із урахуванням строків, необхідних для узагальнення витрат звітного періоду.
Важливою складовою організації калькулювання є вибір оптимальних методів калькулювання,що найбільше відповідають технології і організації виробництва (простий, позамовний, попередільний, нормативний). Найбільш прогресивним є нормативний метод, який дозволяє визначити відхилення від норм витрат для аналізу собівартості продукції.
Основними принципами нормативного методу калькулюваннясобівартості продукції є: розробка нормативних калькуляцій як моделі калькуляції майбутньої фактичної собівартості продукції (готового виробу, вузла, деталі або машинокомплекту); визначення фактичної собівартості готової продукції шляхом алгебраїчного підсумовування нормативної собівартості із відхиленнями та змінами норм витрат.
При впровадженні нормативного методу калькулювання собівартості продукції необхідно вирішити такі завдання: вибрати об'єкти, для яких будуть розроблятись нормативні калькуляції; розробити порядок розробки калькуляцій - одразу на виріб або спочатку на деталі, потім на вузли і лише в останню чергу на виріб у цілому; встановити терміни коректування нормативних калькуляцій у зв'язку зі змінами норм затрат (щомісячно, поквартально); призначити осіб, відповідальних за розробку калькуляцій; визначити спосіб включення до собівартості одиниці продукції змін норм та відхилень від норм.
Для калькулювання собівартості продукції використовують регістри аналітичного обліку-калькуляції, (картки; вільні аркуші; книги; електронні носії інформації). їх заповнюють за показниками первинних документів з використання виробничих ресурсів. Для кожного об'єкту калькулювання (виробу, замовленню, групі виробів, тощо) відкривають окрему калькуляцію. У ній у розрізі статей калькулювання обраховують собівартість за показниками: залишок незавершеного виробництва на початок місяця; витрати за місяць; залишок незавершеного виробництва на кінець місяця (табл. 10.8).
Таблиця 10.8
Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 1249;