Поняття та види доказів

Важливим інститутом адміністративного судочинства є інститут доказів та доказування. Докази слугують засобом для встановлення судом обставин в адміністративній справі, без них здійснення правосуддя в адміністративній справі було б неможливим.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Доказом є не факт, обставина, а фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які бе­руть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Факт – це явище об'єктивної соціальної дійсності. Факти існують незалежно від того, чи знають про них особи, що здійснюють судовий розгляд. Фактичні дані,тобто відомості про факт – це інформація, за допомогою якої можна пізнати факт. За допомогою доказів відбувається пізнання фактів, що мають значення для правильного вирішен­ня справи.

Таким чином, основним способом пізнання обставин, що ма­ють значення для правильного вирішення справи, є встанов­лення їх за допомогою доказів, тобто доказування. Доказуван­ня у адміністративному судочинстві – це врегульована право­вими нормами діяльність адміністративного суду та учасників адміністративного процесу по збиранню і закріпленню, перевір­ці і оцінці доказів. Доказування, як пізна­вальна діяльність, має свій предмет.

Предмет доказування – це те, що необхідно доказувати щодо кожної адміністративної справи. Факти, що входять до предмета доказування вказані у ст. 138 КАС України – це об­ставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечен­ня або які мають інше значення для вирішення справи (причи­ни пропущення строку для звернення до суду тощо) та які на­лежить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Предмет доказування конкретизується з урахуванням особли­востей кожної адміністративної справи.

В адміністративному судочинстві України кожний доказ відіграє особливу роль у процесі встановлення істини у справі. Для визначення місця того чи іншого доказу у системі створена їх класифікація.

Докази у адміністративному судочинстві можна класифі­кувати за різними підставами, основними з яких є:

а) за спосо­бом формування докази поділяються на первісні і похідні (первісними називають докази-першоджерела, похідними назива­ють докази, що відтворюють зміст іншого доказу);

б) за харак­тером зв'язку змісту доказів з тими фактами, які необхідно встановити, докази поділяються на прямі (вказують на наяв­ність чи відсутність факту) і непрямі (дозволяють зробити не один, а кілька імовірних висновків про факт);

в) за джерелом одержання докази поділяються на особисті і речові, залежно від того, є джерелом доказу людина чи матеріальний об'єкт (до особистих доказів відносять пояснення сторін, третіх осіб, вис­новки експертів, до речових письмові і речові докази).

Докази суду надаються особами, які беруть участь у спра­ві. Ґрунтуючись на принципі офіційного з'ясування всіх обста­вин у справі, адміністра­тивний суд повинен вживати передбачені за­коном заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі витребовувати з власної ініціативи докази яких, на думку суду, не вистачає.

Джерелами доказів в адміністративному процесі можуть бути:

1) пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників (ст. 76 КАС України);

2) показання свідків (ст. 77 КАС України);

3) письмові докази (ст. 79 КАС України);

4) речо­ві докази (ст. 80 КАС України);

5) висновки експертів (ст. 82 КАС України).

М. Мельник, вживаючи термін засоби доказування, зазначає, що в адміністративному процесі, незважаючи на широке коло засобів доказування, на практиці переважно застосовують письмові засоби. Показання свідків, висновки експертів, речові докази в адміністративному судочинстві використовуються не так часто, як у цивільному судочинстві, бо значна частина адміністративних справ пов’язана з оскарженням правових актів. Основними засобами доказування в них будуть зазвичай письмові докази, зокрема текст рішення і різні додаткові матеріали, які були підставою для його прийняття; пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників з приводу змісту рішення та його обґрунтування. Такі сучасні засоби доказування, як електронні документи, віднесено до письмових доказів, а магнітні, електронні та інші носії інформації (наприклад, аудіо-, відео-, фото- чи кіноплівка, дискета, компакт-диск, чіп, фотографія тощо), що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, які мають значення для справи, є речовими доказами[13].