Речові докази

1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

2. Витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів.

3. Речові докази повертаються судом після їх дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються після набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб, яким належать ці докази.

4. Речові докази, які є об'єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі.

Носіями інформації виступають не тільки люди і створені ними різноманітні письмові документи, але і інші об'єкти матеріального світу. У числі будь-якої інформації, яку здатні місти­ти такі об'єкти, може бути й інформація, необхідна для встанов­лення об'єктивної істини і винесення обґрунтованого правозастосовного акту. Такі предмети матеріального світу законодавець іменує речовими доказами. Таким чином, речові докази — це зібрані, перевірені та оцінені у встановленому порядку предмети матеріального світу, властивості яких свідчать про обставини,що мають значення для справи.

Головною особливістю речових доказів у порівнянні з інши­ми видами доказів є те, що вони представляють «не словесний або кодовий (цифровий, графічний) опис обставин, що мають значення для справи, а чуттєво-наочне втілення їх слідів і ознак, що збереглися до моменту провадження по справі .

В адміністративному судочинстві предмети матеріального світу виступають як речові докази найчастіше у наступних випадках:

при відхиленні їх від адміністративно-технічних норм (стан­дартів та інших нормативів);

за наявності на них (у них) змін, пов'язаних зі встановлюва­ним фактом;

при забороні адміністративно-правовими нормами їх ство­рення або використання;

при використанні їх особами, що беруть участь у справі;

при виявленні їх у визначеному місці або в певний час, якщо ці обставини мають значення для справи;

при відповідності їх у встановлених законом випадках адмі­ністративно-технічним нормам (стандартам і іншим нормати­вам).

Перераховані вище випадки, в яких предмети матеріального світу виступають як речові докази, звичайно, не є вичерпними.

Речові докази можуть бути одержані й використані у найрізно­манітніших справах. Для цього необхідно дотримання двох основних умов: предмети повинні нести інформацію, необхідну для встановлення істини у справі, і їх причетність до справи по­винна бути відповідним чином оформлена.

Речові докази можуть містити найрізноманітнішу інформа­цію, що має істотне значення для встановлення об'єктивної іс­тини. За допомогою речових доказів можна встановити винність або невинність окремих осіб; з допомогою речових доказів час­то визначається найбільш оптимальний момент, що вимагає видання правозастосовчого акта тощо.

Речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необ­хідності — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з доказом та його оглядом.

Протоколи огляду речових доказів, складені в порядку за­безпечення доказів, виконання судового доручення або за ре­зультатами огляду доказів на місці, оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання з приводу речових доказів екс­пертам, спеціалістам, свідкам, які їх оглядали.