Розвиток економіки праці

Як окрема наукова дисципліна - економіка праці існує лише біля сторіччя. Опишемо основні етапи її становлення.

Перший етап її становлення і розвитку охоплює період приблизно з останнього десятиліття XIX в. до 20-х рр. XX в. До початку цього періоду остаточно відбулося усунення тотального регулювання господарського життя з боку держави (характерне для середньовіччя), була зруйнована система ремісничих гільдій із властивої для них регламентацією. З іншого боку, праця стала набагато суворіше піддаватися технологічному регулюванню. Паралельно з цим з'явилися орієнтовані насамперед на охорону праці профспілки, колективні договори, соціальне законодавство і т.п. Економіка праці тісно була пов’язана із соціальною політикою, трудовим правом і суспільними відносинами. На цьому етапі було сформовано поняттєво-термінологічний апарат, що відокремив нову науку від загальної економічної теорії, це дозволило дати опис специфічного предмета її дослідження.

Другий етап розвитку економіки праці полягав у становленні економіки праці як науки, що використовує економічні методи дослідження для виявлення економічних закономірностей.

У країнах Заходу її основним змістом було дослідження ринку праці. У другій половині 20-х рр. Пол Дуглас (1892-1976) почав кількісні дослідження в області пропозиції праці, попиту на неї і реальної заробітної плати. Вони базувалися на закономірностях і підходах, які містилися в роботах економістів класичної школи А.Сміта і їхніх неокласичних послідовників. Тоді вчені почали розглядати соціальні питання з використанням економічного аналізу, істотно розширивши тим самим об'єкт дослідження.

Велике значення для розвитку економіки праці в той час мали праці Ф.Тейлора. Теорія Тейлора орієнтувалася на:

• великомасштабне виробництво;

• стандартизовані підходи до управління працею;

• затверджені структури штатів підприємства;

• наявність чітких відносин підпорядкування і контролю.

У Радянському Союзі цей етап протікав у зовсім інших історичних умовах. На перший план тут висунулася теорія трудового процесу, не зв'язаного безпосередньо з функціонуванням ринку праці. Методи дослідження багато в чому запозичалися з неекономічних наук. Результатом цього етапу з'явилося становлення ряду наукових дисциплін, пов'язаних з організацією праці на рівні підприємства.

Третій етап розвитку економіки праці наступив наприкінці 60-х - сер. 70-х років XX ст. і пов'язаний, насамперед, із зміною фундаментальних основ управління трудовою діяльністю. Якщо раніше її основні параметри визначалися керівництвом підприємства, виходячи із системи застосованих технологій і характеристик самих носіїв робочої сили, то тепер праця стала піддаватися регулюванню не зсередини, а ззовні. Причинами цієї принципової зміни було зростання ступеня мобільності робочої сили, ускладнення проблем захисту навколишнього середовища, глобалізація економіки, посилення конкуренції на зовнішніх ринках, структурної перебудови економіки. Саме зовнішнє середовище стало рушійною силою трансформації системи управління працею. Усі ці фактори враховувалися і вітчизняними дослідниками.

Іншим істотним напрямком стало вивчення інститутів ринку праці і його інфраструктури, що були тісно зв'язані з дослідженнями соціальних процесів.

Четвертий етап у розвитку економіки праці відбувається в теперішній час. Даний етап розвитку науки припускає істотні зміни в предметі економіки праці. Це знаходить своє вираження в наступних процесах.

По-перше, у всіх економіко-трудових процесах на підприємстві кардинально змінилася роль зовнішнього середовища. Якщо в рамках попереднього етапу вона визначала діяльність підприємства й особливості управління людськими ресурсами на рівні підприємства в цілому, то тепер зовнішнє середовище безпосередньо впливає на діяльність цілого ряду категорій працівників.

По-друге, значно виросла роль індивіда як об'єкта дослідження економіки праці. Його найрізноманітніші характеристики стали розвиватися в набагато більшому ступені незалежно від тенденцій розвитку окремих підрозділів і тим більше підприємства в цілому

Слід зазначити, що в сучасній західній економічній науці існує дисципліна labour economics. У першу чергу, вона пов'язана з емпіричними дослідженнями процесів, що відбуваються в трудовій сфері, у трудових відносинах на ринку праці. Фахівці з економіки праці виступили передовим загоном у розвитку багатьох емпіричних економічних досліджень із проблем освіти, сучасної економіки народонаселення, економіки здоров'я й інших. Сучасна економіка праці - це авангард прикладної економіки, що дозволяє на базі теоретичного знання перевірити гіпотези на емпіричному матеріалі, приділяючи увагу як концептуальному поясненню економічних процесів, так і методам емпіричного дослідження, емпіричного тестування тих чи інших гіпотез. У даній дисципліні досить багато уваги приділяється кількісному аналізу, економетрічному аналізу. В даний час у зв'язку з вимогами Болонського процесу існує необхідність у зближенні програм дисциплін “Економіка праці і соціально-трудові відносини” і labour economics.