ТЕМА № ЕП-1. ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ»

(для студентів напряму підготовки 6.030504 «Економіка підприємства»)

№ коду 3107

Склав:

д.держ.упр., проф. БЕЗЗУБКО Л.В.

ас.ГЕНОВА А.А.

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри менеджменту організацій

протокол № 4 від 13 листопада 2013 р.

зав. каф., к.т.н., доц. Іванов М.Ф.

Макіївка 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

Конспект лекцій підготовлено на основі програми дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини», затвердженої Міністерством освіти і науки України з метою надання допомоги студентам у розумінні загальних і специфічних питань теорії і практики економіки праці і соціально-трудових відносин.

Економіка праці є однієї з найважливіших економічних дисциплін. Вона вивчає організацію праці, проблеми оплати, нормування, організації і продуктивності праці, планування праці й аналіз трудових показників, соціально-трудові відносини зайнятості і т.п.

Ті самі терміни, категорії, поняття, збігаючись за назвою в соціалістичній і ринковій економіці праці, відбивають різні по соціально-економічній природі явища. В даний час у країні у сфері праці розвивається безліч нових явищ, таких як: зміна концепції зайнятості, децентралізація системи оплати праці, укладання тарифних угод, роздержавлення й приватизація підприємств, що породжують нову систему соціально-трудових відносин усередині підприємства й суспільства в цілому.

Разом із тим, по багатьох теоретичних і прикладних аспектах вітчизняна економіка праці містила раціональне, позитивне знання, забезпечувала вироблення умінь і навичок у фахівців в області економіки й організації праці. При цьому важливо при аналізі й оцінці економіки праці уникати двох крайностей: тотального заперечення досягнень як вітчизняної, так і закордонної науки.

У сучасній економічній теорії проблеми ринку праці розглядаються в мікроекономіці – при аналізі ринку факторів виробництва, у макроекономіці – при аналізі сукупного попиту на робочу силу, проблем безробіття й інфляції. Крім цього в "західній" економічній науці сформувався спеціальний напрямок – економіки праці як науки, що досліджує поводження роботодавців і працівників у відповідь на дію стимулів у виді заробітної плати, цін, прибутку і т.п. Вона розглядає фактори, що визначають попит та пропозицію робочої сили, ціну робочої сили, інвестицій у людський капітал, проблеми диференціації в оплаті праці, механізми розподілу робочої сили по різних галузях і видам діяльності.

Перехід народного господарства на рейки ринкової економіки припускає подальше удосконалювання економіки праці – функціональної науки, що вивчає соціально-трудові відносини людей, що складаються в процесі організації суспільної праці і відтворення робочої сили. Вона є основою економічної політики держави в області праці. Економіка праці розглядає в органічній єдності організаційні, економічні, соціально-психологічні дії у сфері суспільної трудової діяльності. Предметом її вивчення є специфічні особливості організації, нормування, планування праці і управління їм у різних умовах господарювання з метою підвищення ефективності суспільного виробництва.

Основними питаннями курсу є наступні: ринок праці; продуктивність праці, її фактори і резерви, вимір і планування; оцінка трудового внеску працівників підприємства; сутність і види норм праці, принципи і методи нормування праці; сутність, види, форми заробітної плати, їхня організація і планування; форми організації і стимулювання праці; оцінка трудового потенціалу підприємства, зайнятість, колективний трудовий спір, колективний договір та угода й інші.

Метою вивчення різноманітних процесів і явищ в області трудових відносин є не тільки виявлення загальних закономірностей розвитку трудових відносин, їхнє вивчення, але і вироблення практичних заходів для посилення впливу суспільства на підвищення ефективності суспільної праці.

Основними задачами курсу є наступні: визначити рівень продуктивності праці; розкрити сутність формування, організації і розподілу заробітної плати відповідно до трудового внеску працівників; організації і стимулювання праці; оцінка трудового внеску працівників підприємства; здійснити аналіз трудового потенціалу підприємства, його трудових показників.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

а) знати: теоретичні основи економіки праці в масштабах країни, галузі, регіону і конкретного підприємства (організації); вимоги до формування і використання трудових ресурсів, професійної підготовки, перепідготовки; основні особливості формування зайнятості і ринку праці в умовах переходу до ринкових відносин;

порядок організації заробітної плати, встановлення оптимальних розмірів оплати праці; вимоги до формування фондів оплати праці підприємств організацій) і до забезпечення їхнього ефективного використання; загальні поняття рівня життя і соціальних гарантій трудящих в умовах ринкової економіки;

б) уміти: визначати показники продуктивності праці, розраховувати резерви росту продуктивності праці на підприємстві (в організації); планувати й розраховувати трудомісткість продукції, чисельність робітників, фахівців і їхню додаткову потребу на підприємстві (в організації); визначати заробітну плату працівника при різних формах і системах оплати праці; формувати фонди оплати праці підприємств і забезпечувати ефективність їхнього використання; проводити роботу з: виявлення і використання резервів росту продуктивності праці, раціонального використання працівників і регулювання оплати праці; виявляти і використовувати передовий досвід з забезпечення росту продуктивності праці і прогресивних методів організації заробітної плати в країні і за кордоном;

в) мати уявлення про: ринок праці, зайнятість, безробіття, загальні принципи соціального захисту населення в умовах ринкових відносин; працю як основу розвитку суспільства і найважливіший фактор виробництва; стан і розвиток трудових ресурсів у країні, сучасні тенденції в області їхнього ефективного використання; систему керування працею, основні елементи їхнього взаємозв'язку і розвитку в умовах ринкових відносин; міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин.

МОДУЛЬ 1 «СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ»

ТЕМА № ЕП-1. ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

1.1. Предмет дисципліни «Економіка праці і соціально -трудові відносини»

1.2. Розвиток економіки праці

1.3. Основні ціль і задачі дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»

1.4. Зв'язок курсу з іншими дисциплінами

1.1. Предмет дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»

Подальший розвиток економіки вимагає здійснення глибокої реструктуризації системи управління виробництвом на науковій основі. Центральне місце в цій системі займає система управління працею на рівні підприємства. Основною наукою, що досліджує її функціонування, є економіка праці.

Економіка праці є однієї з найважливіших економічних дисциплін. Економіка праці – це наука, що вивчає суспільні відносини людей, що складаються в процесі організації суспільної праці і відтворення робочої сили.

Актуальність розвитку економіки праці зв'язане з тим, що вона є основою економічної політики держави в області праці. Економіка праці розглядає в органічній єдності організаційні, економічні, соціально-психологічні дії у сфері суспільної трудової діяльності.

Предметом вивчення економіки праці є специфічні особливості соціально-трудових відносин в організації, нормування, планування праці і управління їм у різних умовах господарювання.

Об’єкт вивченнядисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” - система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

Основними питаннями курсу є наступні: ринок праці; продуктивність праці, її фактори і резерви, вимір і планування; оцінка трудового внеску працівників підприємства; сутність і види норм праці, принципи і методи нормування праці; сутність, види, форми заробітної плати, їхня організація і планування; форми організації і стимулювання праці; оцінка трудового потенціалу підприємства й інші.

У даному курсі праця виступає як основний предмет вивчення й аналізу, а всі інші фактори виробництва є передумовами, об'єктивними умовами його здійснення і розвитку. При цьому праця являє собою найважливіший фактор виробництва, для аналізу якого потрібно розробка особливих методологічних підходів. Це пов’язано з важливістю людського фактора, із тим, що людські ресурси займають центральне місце в структурі продуктивних сил суспільства у всіх високорозвинених країнах світу.

Економіка праці націлена в першу чергу на вивчення проблем праці в межах підприємства і його безпосереднього оточення, оскільки в будь-яких соціально-економічних умовах реальна трудова діяльність здійснюється саме на підприємствах, а стало бути, процеси, що відбуваються на більш високому рівні, так чи інакше визначаються цими обставинами.