Цінність інформації

Цінність не є ані властивістю інформації, яке постає в процесі взаємодії з суб'єктом, ані властивістю суб'єкта, який передає цю властивість інформації. Цінність – властивість відношення інформації суб'єкта або системи, елементами якої є інформація і суб'єкт. Цінність не є суто природною властивістю інформації, а утворюється в результаті предметно-практичної взаємодії об'єкта (інформації) і суб'єкта (користувача). Будь-яка цінність зумовлена практикою, що розуміється в найширшому значенні цього слова, і практика виступає як об'єктивний визначник цінності. Цінність є тим, що потрібно людині для його практично-пізнавальної діяльності, а практика сприяє об'єктивності оцінок. Так, фахівець в області теорії передачі інформації основну увагу приділяє кількісним характеристикам інформації, кодуванню, впливу шумів, перешкод тощо. У технічному аспекті вивчаються проблеми точності, надійності, швидкості передачі повідомлень, технічних засобів і методів побудови каналів передачі сигналів, їх захищеності і ефективності витрат на здійснення процесу управління системи.

Існує низка способів виміряти інформаційну цінність. Найпростіший засіб – підрахувати кількість «фактів» (факт як найменша перевірена одиниця об’єктивної інформації). Учений Асп вимірював інформаційну цінність новин, використовуючи три різні показники контенту:

а) щільність (співвідношення всіх актуальних пунктів у конкретному репортажі);

б) ширина (кількість різних пунктів у співвідношенні до загальної можливості);

в) глибина (кількість фактів і мотивів, які допомагають пояснити основні аспекти).

Дослідник обчислював індекс інформаційної цінності помножуючи щільність на ширину.

Можна також вимірювати читабельність як одну з цинних рис журналістського тексту. Немає експериментально підтвердженої думки, що чим менше в тексті інформації, тим легше його приймати читачеві. Основний інструмент вимірювання читабельності – метод клоз, де читач має замінювати систематично пропущені слова. Легкість заміни вважають показником легкості читання.