Ген — це одиниця зберігання, передачі й реалізації спадкоємної інформації.

ЛЕКЦІЯ № 2

Спадковість – це властивість живих організмів, що полягає в здатності передавати свої властивості й функції від батьків до нащадків. Ця передача здійснюється за допомогою генів.

Ген — це одиниця зберігання, передачі й реалізації спадкоємної інформації.

Загальні закономірності передачі спадкоємної інформації були описані вже на початку 20 століття й систематизовані в рамках хромосомної теорії спадковості. Її головне положення – наступність властивостей організмів у ряді поколінь визначається наступністю їх хромосом, на яких розташовується набір генів. Центральними поняттями в цій теорії є «генотип», «хромосома», «ген», «аллель».

Поняття «генотип» і «фенотип» увів в 1909 р. В.Іоганнсен.

► Генотип— це сукупність генів, отриманих організмом від його батьків.

► Фенотип— це весь комплекс реально виниклих ознак організму. Фенотип формується як результат взаємодії генотипу й впливів середовища в ході розвитку організму. Таким чином, сутність спадкування полягає не в спадкуванні ознаки, а в здатності генотипу в результаті взаємодії з умовами розвитку давати певний фенотип.

Звичайно це положення чомусь із важко приймається. Здається, що якщо, скажімо, батьки протягом декількох поколінь тренуються в піднятті ваги і мають розвинуту мускулатуру, то ці властивості повинні обов'язково передатися дітям. Тим часом це типова модифікація, а тренування — це і є той вплив середовища, який вплинув на розвиток ознаки. Ніяких змін генотипу не відбувається, і придбані в результаті ознаки не успадковуються. Дарвін називав цей вид мінливості неспадкоємною.

Ознак, фенотип яких повністю визначається їхнім генотипом, існують одиниці (полідактилія – наявність у людини додаткового пальця, група крові).

Кожний живий організм, у тому числі й людський, має цілий набір властивих йому властивостей. Деякі з них є загальними для всіх представників даного виду (видоспецифічні особливості). Наприклад, кожний представник виду Homo sapiens відрізняється від представників інших видів здатністю до прямоходіння, відсутністю волосяного покриву на більшій частині тіла, високорозвиненим інтелектом і здатністю до мовної комунікації. Кожний індивід, крім видоспецифічних характеристик, має цілий набір індивідуальних, властивих тільки йому, якостей — це індивідуально-специфічні особливості. Усі особливості, властиві даному індивідові — і видоспецифічні, і індивідуальні, — у генетиці прийнято називати ознаками.

Види, що населяють землю, утворюють співтовариства, тобто просторово-тимчасові об'єднання. Причиною утворення співтовариств є однакова пристосованість особин до певних екологічних умов. Наприклад, у пустелях не зустрічаються тварини, біологія яких вимагає високої вологості клімату. Однією з різновидів співтовариств є популяція. Генетика поведінки працює в основному на рівні популяцій.

Серед представників будь-якої популяції спостерігається певна мінливість, тобто різноманітність ознак у її членів.