Чому ринок праці, а не робочої сили?

Робоча сила включає різнорідні здібності до праці (наприклад: здібності до викладання в школі математики; разом з тим ця людина вміє копати, прати, готувати їсти тощо), але не всі здібності використовуються в процесі найманої праці. При цьому винагорода визначається не за всі здібності (потенціальні), а лише за ті, які використовуються при найманій праці. Такі здібності можна назвати функціональними. Критерієм функціональних здібностей виступає конкретна праця (праця менеджера, токаря, вчителя, швачки тощо).

При такому методологічному підході до даної проблеми обміну підлягають тільки функціональні здібності, а не вся робоча сила. Тому такий ринок робочої сили можна назвати ринком функціональної робочої сили, або ринком праці.

Ринок праці – це ті товарно-грошові відносини, котрі пов’язані з:

– попитом на робочу силу;

– використанням професійних необхідних для виробництва здібностей за відповідну винагороду;

– часом використання робочої сили.

За відносно короткий робочий день (8 год.) працівник одержує плату, яка дозволяє йому відновити свої життєві сили, здійснювати свій професійний ріст, забезпечити нормальне життя сім’ї, займатися іншою діяльністю у вільний час. З цієї позиції ринок робочої сили виступає вихідною формою існування ринку праці, характеризує його з кількісної сторони.