Поняття та загальна характеристика договору про конфіденційність

У сучасних умовах розвитку ринкової економіки та по­силення конкурентної боротьби все більшого проникнення гласних та негласних засобів і систем збору, обробки та накопичення інформації у сфери приватного життя, госпо­дарювання та в публічно-владний сектор особливої акту­альності набувають договори про конфіденційність. Такі договори є відносно новим явищем в правовій системі Ук­раїни, однак давно відомі та широко застосовні у світовій правовій практиці. Іншою назвою договору про конфіден­ційність є договір про нерозголошення інформації.

За договором про конфіденційність одна сторона (конфі-денціал) зобов'язується забезпечити та виконувати режим обмеженого доступу до інформації, яку отримано від другої сторони (конфідента) або доступ до якої надано такою дру­гою стороною. Відповідно до Закону України «Про інфор­мацію» режим доступу до інформації — це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації¹.

Існують різні підвиди договору про конфіденційність, які виділяються, в основному, за видом інформації, що є об'єктом договору (комерційна, банківська, професійна таємниця тощо). Проте у всій різноманітності договорів про конфіденційність їх характеризує основна ознака — ці договори є юридичною формою домовленості сторін про забезпечення режиму обмеженого доступу до конфіденцій­ної інформації.

Договори про конфіденційність мають цивільно-правову природу, хоча укладатися можуть і в таких сферах, де превалюючим є регулюван­ня іншої галузі права, наприклад у сфері трудових відносин. Цивільно-правову природу договорів про конфіденційність підтверджують ряд аргументів, окремі з яких такі. По-перше, об'єктом договорів про конфі­денційність є інформація, яка відповідно до статей 177 і 200 ЦК Украї­ни є об'єктом саме цивільних прав¹. По-друге, зміст прав та обов'язків зводиться до таких дій, які не є органічно пов'язаними з трудовою фун­кцією працівника. По-третє, договірні відносини конфіденційності можуть тривати і зберігати свої юридичні властивості навіть після при­пинення трудових відносин ще на тривалий строк. Прикладом може слугувати договір, за яким працівник в цілях збереження комерційної таємниці роботодавця, з якою ознайомився під час виконання своєї трудової функції, бере на себе зобов'язання протягом кількох років піс­ля звільнення з роботи не розголошувати відповідну інформацію, не використовувати її у власних інтересах чи інтересах третіх осіб, не ви­конувати аналогічну або подібну трудову функцію на підприємствах— конкурентах чи на всіх підприємствах певної галузі, а роботодавець зобов'язується протягом цього строку регулярно сплачувати такому працівникові певну винагороду.

Маючи цивільно-правову природу, договір про конфіденційність, однак, не має свого окремого спеціального законодавчого регулювання. Законним підґрунтям його укладання виступає ч. 1 ст. 6 ЦК України, відповідно до якої сторони мають право укласти договір, який не перед­бачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним за­садам цивільного законодавства. Держава у такий спосіб лібералізує цивільний оборот і стимулює ініціативу його учасників до найбільш оптимального і адекватного існуючим обставинам врегулювання своїх відносин в межах загальних засад цивільного законодавства. Існуюче цивільне законодавство у зв'язку з цим набуває більшої гнучкості, адап-тивності, універсальності, стійкості й ефективності. Одночасно з цим зменшується негативний ефект об'єктивно існуючого явища відставан­ня законодавчого регулювання від потреб цивільного обороту, який за­вжди має вищий ступінь динаміки розвитку, ніж законодавство.

Договір про конфіденційність володіє рядом оригінальних властиво­стей, які є достатніми для виокремлення його в окремий договірний інститут. Серед них в першу чергу слід назвати предмет, об'єкт і зміст договору про конфіденційність. Специфіка цих елементів обумовлена особливістю самих правовідносин щодо забезпечення і дотримання конфіденційності, які зазнають договірного регулювання. Наявність цих особливостей не дозволяє підвести договір про конфіденційність під уже відомі законодавству договірні конструкції. У зв'язку з цим можна стверджувати, що договір про конфіденційність є окремим договірним інс­титутом, який належить до непоіменованих договорів, тобто таких, які хоч і не передбачені актами цивільного законодавства, все ж є правомір­ними і відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

Найчастіше договори про конфіденційність укладаються в супровід іншим договірним відносинам сторін. Разом з тим, такий договір мо­жуть укласти й особи, які не перебувають між собою в будь-яких інших договірних відносинах, але між якими з тих чи інших причин постала необхідність у дотриманні режиму обмеженого доступу до певної інфор­мації. Поєднання елементів одного договору з елементами договору про конфіденційність зумовлює виникнення змішаного договору.

Одночасне укладення сторонами того чи іншого договору з догово­ром про конфіденційність та навіть викладення їх в одному документі не позбавляють договір про конфіденційність самостійного значення. Від цього договір про конфіденційність ніколи не набуває акцесорного ха­рактеру. Тобто недійсність або припинення основного зобов'язання (вимоги) не спричинює недійсність або, відповідно, припинення дого­вору про конфіденційність. Зобов'язання з дотримання режиму обме­женого доступу до інформації, переданої у зв'язку з виконанням дого­вору, який був припинений або визнаний недійсним, зберігають свою актуальність для сторін на визначений ними в договорі про конфіден­ційність строк. Автономність договору про конфіденційність щодо ос­новного зобов'язання, у зв'язку з яким його укладено, можна порівняти з автономністю арбітражної угоди в міжнародному приватному праві.

Договір про конфіденційність може бути окремим регулятором від­носин контрагентів щодо дотримання режиму обмеженого доступу до конфіденційної інформації в договорах, для яких законодавством пере­дбачено обов'язок одного контрагента повідомляти певні відомості ін­шому, наприклад в договорах простого товариства, кожний учасник яких має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників, і відмова від цього права або його обмежен­ня, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною; в договорах найму, при укладенні яких наймодавець зобов'язаний повідомити най­мача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм; в догово­рах транспортного експедирування, в яких клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором, а експедитор, у свою чергу, повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти — вимагати у клієнта необхідну додат­кову інформацію; в договорах страхування, за якими страхувальник зобов'язаний при їх укладенні надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхо­вого ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; в договорах доручення, умови яких покладають на повіреного зобов'язання повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення тощо.

В окремих видах договірних відносин закон прямо встановлює обов'язок нерозголошення отриманої від контрагента або отриманої у зв'язку з виконанням такого договору інформації. Цей чинник необхід­но враховувати при побудові договірної конструкції забезпечення кон­фіденційності у відносинах контрагентів.

Так, відповідно до ст. 862 ЦК України «Конфіденційність одержаної сторонами інформації», якщо сторона у договорі підряду внаслідок вико­нання договору одержала від другої сторони інформацію про нові рішен­ня і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх іншим особам без згоди другої сторони.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено самим договором, ви­користовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підряд­ника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника. На підрядникові лежить зустрічне зобов'язання з дотримання конфіденційності, а саме — не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам.

У договорах на виконання науково-дослідних або дослідно-конс­трукторських та технологічних робіт відповідно до ст. 895 ЦК України виконавець і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відо­мостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконан­ня та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором. Об­сяг відомостей, що належать до конфіденційних, встановлюється дого­вором.

В договорах комерційної концесії правоволоділець зобов'язаний пе­редати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за до­говором комерційної концесії, проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав, а також на­давати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівни­ків, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії. Ко­ристувач згідно зі ст. 1121 ЦК України зобов'язаний не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншої одержаної від нього конфіденційної інформації.

В агентських відносинах комерційний агент не має права передава­ти конфіденційну інформацію, одержану від суб'єкта, якого він пред­ставляє, без згоди цього суб'єкта, використовувати її у власних інтере­сах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам суб'єкта, якого він представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб'єкта, так і після припинення агентських від­носин з ним (ст. 302 ГК України). Крім виконання наведеного законо­давчого імперативу, сторони агентського договору можуть укласти ок­рему угоду про захист конфіденційної інформації суб'єкта, якого пред­ставляє комерційний агент.

Обов'язок зберігати конфіденційність відповідних відомостей у вищеперелічених договорах виникає у сторін, як правило, в силу закону. Разом з тим, сторони можуть укласти договір про конфіденційність для розвитку та/або конкретизації законодавчих положень щодо нерозголошення інформації, а в ряді випадків укладення такого договору прямо передбачене у вищезазначених нормах.

В ряді випадків укладення сторонами одного договору з необхідніс­тю вимагає укладення договору про конфіденційність, хоч в законодав­чих актах про це прямо не йдеться. Так, відповідно до статей 505, 508 ЦК України вжиття правоволодільцем комерційної таємниці адекват­них існуючим обставинам заходів щодо збереження конфіденційності інформації, яка таку таємницю становить, є обов'язковим, і їх невжиття тягне за собою припинення правової охорони комерційної таємниці. Одним із таких заходів є покладення на осіб, ознайомлених з комерцій­ною таємницею, договірного обов'язку її не розголошувати, якщо тіль­ки такі особи не несуть відповідного обов'язку в силу закону. Тому, наприклад, укладення договору про надання права використання ко­мерційної таємниці неможливе без укладення між тими самими сторо­нами договору про конфіденційність відповідної інформації, інакше правовий режим комерційної таємниці буде втрачено¹.

Договір про конфіденційність є консенсуальним та, найчастіше, безплатним. Проте такий договір може бути й платним, коли проти вико­нання конфіденціалом своїх зобов'язань із забезпечення режиму обме­женого доступу до інформації має місце зустрічне надання в будь-яких формах (грошовій, натуральній, відробітковій, змішаній тощо) з боку конфідента.

За загальним правилом договір про конфіденційність є односторон­нім, в якому на стороні конфідента лежить лише право вимагати забез­печення режиму обмеженого доступу щодо певної інформації, а на сто­роні конфіденціала — обов'язок такий режим забезпечити та виконува­ти. Проте сторони в договорі вправі встановити й інше співвідношення своїх прав та обов'язків, зокрема взяти кожна на себе і права, і обов'язки — тоді договір про конфіденційність буде двостороннім.