Принципи автономності та тлумачення третейської угоди.

Цивільне право виходить з того, що захист суб'єк­тивних цивільних прав та охоронюваних інтересів здій­снюється в передбаченому законом порядку, тобто за допомогою застосування певних форм та способів. Тра­диційно розрізняють дві основні форми захисту: юрисдикційну та неюрисдикційну. Неюрисдикційна форма реалізується суб'єктами самостійно без звернення до компетентного органу і уявляє собою самозахист (ст. 19 ЦК України). В свою чергу, в межах юрисдикційної фор­ми виокремлюють загальний та спеціальний порядок за­хисту. Спеціальний порядок реалізується через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 17 ЦК України), а також нотаріусами (ст. 18 ЦК Ук­раїни). В межах загального порядку захист цивільних прав здійснюється судами, спеціалізованими (господарськи­ми, адміністративними) та третейськими судами.

Третейський суд являє собою недержавний незалеж­ний орган, покликаний вирішувати передані на його розгляд за згодою сторін спори та правомочний винести обов'язкове для сторін рішення.

Третейський суд як юрисдикційний орган не вхо­дить до судової системи, яка покликана здійснювати правосуддя в Україні, розглядає спори, що виникають між суб'єктами цивільних та господарських правовідно­син виключно за наявності їх згоди, що об'єктивується в третейській угоді. Конституційний принцип ст. 124 Конституції України, відповідно до якого правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, поширюється виключно на суди, що входять до судової системи України, а розгляд спорів третейськими судами не означає здійснення правосуддя.

Конституційним підґрунтям здійснення третейського розгляду є положення ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Різновидом третейського суду є міжнародний комерційний ар­бітраж, до компетенції якого належить вирішення спорів, що вини­кають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжна­родних економічних зв'язків.

Головною особливістю третейського суду та міжнародного ко­мерційного арбітражу є те, що їх компетенція ( правомочність ви­рішувати певний спір) виникає із дійсної третейської (арбітражної) угоди, яка спрямована на обрання певної процедури захисту цивіль­них прав.