Лекція 10

Правовий статус користувачів транспортних послуг.

План:

Вступ.

Питання 1. Визначення користувачів транспортних послуг.

Питання 2. Особливості правового статусу користувачів транспортних послуг.

Висновки.

Вступ.

Питання 1. Визначення користувачів транспортних послуг.

Дослідження юридичних властивостей транспорту, яке відбувалося на протязі навчальної дисципліни “Транспортне право України”, надає змоги дійти висновку, що основною специфічною рисою транспорту є динаміка процесів, які постійно відбуваються в його середовищі.

Але саме завдяки цій динаміці окремі транспортні ланки (перевізники) та їх об’єднання спрямовані на те, щоб у будь який час, за тих чи інших життєвих обставин усіма наявними засобами та ресурсами виконати своє природне призначення – здійснити перевезення пасажирів та вантажів.

В той же час, очевидним в цій формулі фактом є, безперечно, і інша специфічна сторона даного процесу, функціонування якої також викликає перебування транспортного процесу у постійній динаміці.

Цією стороною є користувачі транспортних послуг, під якими можна розуміти таких суб’єктів, які вступають в транспортний процес і беруть в ньому участь з метою задоволення своїх потреб (інтересів) шляхом отримання від перевізників відповідних транспортних послуг.

З цього визначення до кваліфікуючих ознак користувачів транспортних послуг можна віднести:

1. Ними можуть бути будь-які суб’єкти: фізичні та юридичні особи; соціальні

спільноти чи колективи; держава та народ України.

2. Для того, щоб стати користувачами транспортних послуг ці суб’єкти

обов’язково повинні мати мету – наявність потреб (інтересів), які можуть бути задоволеними тільки в транспортному процесі.

3. Задовольнити свої потреби (інтереси) ці суб’єкти можуть лише ставши такою

стороною процесу, яка споживає транспортні послуги. Тут слід нагадати, що інша сторона – транспортні підприємства (перевізники) виробляють (створюють) відповідні транспортні послуги.

4. В основному користувачами транспортних послуг названі суб’єкти стають

свідомо, проявляючи власне волевиявлення. Проте, тут слід зазначити, що за деяких випадків набуття статусу користувачів транспортних послуг зовсім не потребує власного волевиявлення. Це, наприклад, відбувається у разі перевезення недієздатних осіб.

5. Відповідні суб’єкти, ставши користувачами транспортних послуг, набувають

разом з цим і відповідного правового статусу, відмінного від первісного. Однак, при повній реалізації своїх потреб (інтересів) в транспортному процесі, правовий статус суб’єктів змінюється до первісного.

6. Взаємозв’язок між користувачами транспортних послуг і перевізниками відбувається на договірній основі із складанням відповідних документів (накладні, квитанції, квитки тощо).

Слід зазначити, що наведені ознаки є основними і надають змоги

максимально повно наблизитись до визначення користувачів транспортних послуг.

В той же час, крім вказаних, існує значна кількість властивостей, які у своїй

сукупності оптимізують процедуру визначення користувачів та надають змоги їх класифікувати.

Причому, в даному лекційному обговоренні класифікація користувачів буде проведена суто у контексті перевізної діяльності, де, як вже зазначалося, з одного боку існують перевізники, а з іншого – ті хто безпосередньо користується їхніми послугами. Така схема надає змоги дослідити основи транспортної діяльності та визначити правовий механізм її регулювання.

В цьому контексті класифікацію користувачів можна здійснити: