ІV. За складністю перевезень.

За такою ознакою користувачі поділяються на тих, потреби (інтереси) яких задовольняються послугами одного транспортного підприємства, та на тих, потреби (інтереси) яких задовольняються послугами двох та більше транспортних підприємств.

V. За просторовою ознакою.

Користувачі поділяються на тих, потреби (інтереси) яких задовольняються виключно в межах території держави, а також на тих, потреби (інтереси) яких задовольняються і поза її межами.

Перелік вказаних класифікаційних ознак не є вичерпним, а користувачів транспортних послуг можна диференціювати і за іншими специфічними ознаками.

Висновки по питанню.

Питання 2. Особливості правового статусу користувачів транспортних послуг.

У попередньому питанні були визначені користувачі транспортних послуг та зроблена їх видова класифікація.

В той же час дослідження користувачів транспортних послуг було би не повним, якщо б не був розкритий зміст їх правового статусу та його специфічні властивості. Саме цьому моменту і буде присвячене це лекційне питання.

Основою правового статусу будь-якого суб’єкта транспортної діяльності є визначення його прав та обов’язків, якими, безперечно, володіють і користувачі транспортних послуг.

Слід зазначити, що найголовнішим правом будь-якого користувача транспортних послуг є можливість його вільного доступу до надаваємих перевізних послуг та повне, якісне і безпечне задоволення його потреб (інтересів) в цих перевезеннях.

Також, до прав можна віднести:

- право на своєчасну і точну інформацію про умови і порядок перевезення (руху);

- право на відшкодування заподіяних користувачу збитків;

- право відмовитись від перевезення (транспортування);

- право пасажира безоплатно перевозити із собою ручну поклажу тощо.

В той же час основним обов’язком будь-якого користувача транспортних послуг є неухильне виконання ним діючих на транспорті правил та своєчасна оплата за надані перевізні послуги.

До обов’язків, також можна віднести:

- пасажир повинен перебувати у відповідному стані, а пред’являємий вантаж або багаж не повинен бути забороненим до перевезення;

- вантажовідправник зобов’язаний надати перевізнику правильні, точні і повні дані щодо вантажу;

- пасажир зобов’язаний здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;

- вантажоодержувач зобов’язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, а в разі зберігання вантажу транспортним підприємством – сплатити відповідну платню тощо.

Проте, слід зазначити, що в правовому статусі користувачів транспортних послуг існує багато специфічних властивостей, що визначається правовою природою самого користувача, властивостями перевізників, правилами, які регулюють ці перевезення, умовами перевезень та багатьма іншими життєвими обставинами, що можуть носити випадковий, короткочасний, довготривалий, постійний характер тощо.

За таких обставин рекомендується дослідити правовий статус користувачівна основі тих моментів, які найбільш контрастно проявилися в сфері роботи конкретних видів транспорту.

З цього приводу можна зазначити те, що:

По-перше, вантажі, пасажири, багаж та вантажобагаж в межах України перевозяться залізничним транспортом за встановленими тарифами у порядку, визначаємому Кабінетом Міністрів України на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики держави.

У приміському сполученні пасажири і багаж перевозяться за тарифами, встановленими відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. Проте, при рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів.

Вантажі, пасажири, багаж та вантажобагаж у міжнародному сполученні перевозяться за тарифами, які встановлюються залізницями відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства України.

По-друге, на шляху слідування та на залізничних станціях вантажі, багаж та вантажобагаж зберігаються згідно з чинним законодавством України, а саме їх збереження забезпечується залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування.

По-третє, за замовленнями вантажовласників, а також у межах поставки продукції для державних потреб перевізниками організовуються і здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування.

По-четверте, страхування користувачів транспортних послуг та їх матеріальних цінностей. Цей момент студентам рекомендується вивчити самостійно, дослідивши ст. 13 закону України “Про автомобільний транспорт”, ст. 103, 104 Повітряного кодексу України, ст. 191, 239 – 276 Кодексу торговельного мореплавства України, ст. 19 закону України “Про транспорт”.

По-п’яте, перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в окремих випадках і іншими видами транспорту, підлягають обов’язковому контролю на відповідність їх вимогам безпеки у порядку, визначаємому Міністерством транспорту України згідно із її чинним законодавством.

По-шосте, послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними тарифами та на пільгових умовах є соціально значущими послугами автомобільного транспорту загального користування.

По-сьоме, певні категорії громадян користуються пільгами при перевезеннях.

По-восьме, наявність процедури бронювання (або резервування). Наприклад, на повітряному транспорті, це - попереднє замовлення місця на повітряному судні на визначений рейс і дату для перевезення пасажира або попереднє замовлення обсягу і тоннажу на повітряному судні на визначений рейс і дату для перевезення багажу (вантажу).

Наведені та інші численні моменти у своїй сукупності надають змоги визначити правовий статус користувачів транспортних послуг, а також особливості його прояву в тій чи іншій галузі транспорту.

Висновки по питанню.

Список використаної літератури:

Нормативні акти:

1. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради України - 1994, - N 51, - Ст.446.

2. Закон України “Про державний кордон України” від 7 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України -1992, - N 2, - Ст. 5.

3. Закон України “Про трубопровідний транспорт”, від 15.05.96 року // Відомості Верховної Ради України -1996, - N 29, - Ст. 139.

4. Закон України “Про залізничний транспорт” від 4.07.96 року // Відомості Верховної Ради України -1996, - N 40, - Ст. 183.

5. Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.01 року // Відомості Верховної Ради України - 2001, - N 22, - Ст.105.

Книжкові видання:

1. Міщук, В. В. Транспортне право України [Текст] : курс лекцій: навч. посібник / В. В. Міщук ; Київська держ. академія водного транспорту ім. Петра Конашевича-Сагайдачного. - 2-е вид., доп., випр. - Хмельницький : ХУУП, 2008. - 488 c.

2. Транспортне право України: підручник / Е. Ф. Демський, О. А. Антоненко, С. О. Баранов, І. Д. Берлач, В. С. Бутенко; Одес. держ. ун-т внутр. справ. - О. : Фенікс, 2011. - 556 с.

3. Транспортне право України [Текст] : підручник для студ. вищ. навч. закладів / М. Л. Шелухін [та ін.] ; ред. М. Л. Шелухіна ; Міністерство освіти і науки України. - К. : Ін Юре, 2008. - 896 с.