Лекція 12

Взаємодія підприємств різних видів транспорту.

План:

Вступ.

Питання 1. Поняття взаємодії підприємств різних видів транспорту. Її форми і

види.

Питання 2. Права і обов'язки сторін. Основні принципи їхньої діяльності.

Питання 3. Участь України у міжнародних транспортних коридорах.

Висновки.

Вступ.

Питання 1. Поняття взаємодії підприємств різних видів транспорту. Її форми і

Види.

Вивчаючи у попередніх лекційних обговореннях специфіку транспорту було встановлено, що це такий комплекс, основним призначенням якого є задоволення потреб суспільного виробництва та населення в перевезеннях. Причому ці перевезення можуть здійснюватися як в межах однієї держави, так і в межах багатьох держав; як одним видом тра­нспорту, так і декількома видами транспорту.

Усе це обумовлюється самою специфікою транс­порту, часовими, просторовими та багатьма іншими параметрами, які всі у своїй сукупності визначають доцільність, ефективність, якість, зручність та вигідність перевезення.

Але, саме в такому контексті і виникає така характеристика транспорту, як взаємодія усіх його елементів.

Що ж розуміється під взаємодією ?

У широкому значенні цього слова: під взаємодією слід розуміти усі відносини, які виникають поміж підприємствами різних видів транспорту у процесі перевезення пасажирів і вантажів.

У вузькому значенні цього слова: під правовою взаємодією підпри­ємств різних видів транспорту слід розуміти врегульовані нормами права правовідносини, що виникають між даними підприємствами у процесі перевезення пасажи­рів і вантажів, та закріплені у відповідних кодексах (статутах) окремих видів транспорту і укладаємих на їхній основі договорах.

Виходячи з такого формулювання видно, що:

1) головна мета взаємодії - це перевезення (транспортування);

2) відносини, що виникають поміж підприємствами різних видів транспорту – це діяльність по перевезенню (транспортуванню), яка здійснюється не одним видом транспорту;

3) правова взаємодія – це врегульована нормами права діяльність підприємств декількох видів транспорту по здійсненню одного (єдиного) транспортного процесу;

4) ці правові норми закріплені у відповідних нормативно-правових актах, до яких відносяться закони (кодекси) та підзаконні акти.

Слід зазначити, що взаємодія різних видів транспорту може мати вираз урізних організаційно-правових формах.

Наприклад, шляхом послідовного укладення декількох договорів перевезення. Так, згідно з цим вантажі, які перевозяться до українських портів морським транспортом, доставляються в ці порти на основі договору морського перевезення, а вже з портів за договорами залізничного перевезення вантажів вантажі перевозяться залізничним транспортом загального користування по території держави. Аналогічну картину можна спостерігати і для інших видів транспорту.

Також, формою взаємодії можна назвати і пряме водне сполучення. У цьому випадку перевезення пасажирів чи вантажів здійснюється підприємствами морського та річкового видів транспорту. Однак зважаючи на те, що обидва ці види відносяться до од­нієї галузі - водний транспорт, охоплюються одним керівництвом - Дер­жавний департамент морського і річкового транспорту, являють собою подібні технологічні процеси, не потребують для врегулювання додаткової спеціально-юридичної бази, то у своїй сукупності вказаний перевізний процес належить до перевезення у водному сполученні і окремого лекційного розгляду не потребує.

Основною формою взаємодії підприємств різних видів транспорту є пряме змішане сполучення. Під прямим змішаним сполученням розуміється така система організації перевезень пасажирів і вантажів, при якій перевезення здійснюється за єдиним транспортним документом на весь шлях прямування і в його виконанні беруть підприємства двох і більше видів транспорту.

Таким чином із визначення даного поняття можна побачити, що воно дуже об’ємне і ґрунтовне. Його основними параметрами є:

- це пряме сполучення - тобто перевезення здійснюється за єдиним транспортним документом, який оформляється на весь шлях прямування;

- воно є змішаним сполученням - бо у виконанні перевезення обов’язково беруть участь підприємства декількох (два і більше) видів транспорту.

Прямі змішані сполучення можна диференціювати за видами.

Наприклад, видами прямих змішаних сполучень є:

- залізнично-водне (у здійсненні перевезення беруть участь залізни­чний та водний види транспорту);

- автомобільно-залізничне (у здійсненні перевезення беруть участь автомобільний та за­лізничний види транспорту);

- водно-автомобільно-повітряне (у здійсненні перевезення беруть участь водний,

автомобільний та повітряний види транспорту);

- та інші види.

Специфічною ознакою перевезень у прямому змішаному сполученні є те, що вони визначаються зручністю для відправників (одержувачів) вантажів і пасажирів та створюють для них цілу низку переваг:

а) відсутня необхідність отримувати вантаж у пунктах перевалки (перевантаження) та пред’являти його для перевезення за призначенням іншим видам транспорту;

б) немає потреби складати окремі перевізні документи для перевезення на кожному виді транспорту;

в) перевезення обходяться дешевше, бо в багатьох випадках у прямому змішаному сполученні діють пільгові знижки з тарифів.

Висновки по питанню.

Питання 2. Права і обов'язки сторін. Основні принципи їхньої діяльності.

Розпочати дане питання вважається доцільним аналізуючи нормативно-правову базу, яка регламентує відносини взаємодії підприємств різних видів транспорту.

Так, в основному, вказані відносини регулюються:

- статтею 39 закону України “Про транспорт”;

- розділом 5 закону України “Про залізничний транспорт”, який називається

“Транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків України і взаємодія

з іншими видами транспорту”,

- розділом 5 Статуту залізниць України “Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту”;

- статтею 56 закону України “Про автомобільний транспорт”;

- Розділом 7 Статуту автомобільного транспорту УРСР “Пряме змішане сполучення за участю інших видів транспорту”.

- Розділом 8 Статуту внутрішнього водного транспорту СРСР “Перевезення у

прямому змішаному сполученні і прямому водному сполученні за участю інших

видів транспорту”;

- статтею 312 Господарського кодексу України;

- статтею 913 Цивільного кодексу України та деякими іншими документами.

Аналіз наведеної правової бази дозволяє дійти наступного висновку:

1). Відносини взаємодіючих підприємств визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту та укладеними на їх основі договорами..

2). У прямих змішаних сполученнях можуть перевозитись пасажири, вантаж, багаж та пошта.

3). Такі перевезення здійснюються двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом.

4). Відносини перевізників під час перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні регулюються вузловими угодами. Цими ж документами регулюються умови роботи перевалочних пунктів. В свою чергу, розроблення та укладання вузлових угод здійснюється в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5) Визначаються вантажі, які заборонені для перевезення у прямому змішаному сполученні. Наприклад, згідно з пунктом 83 Статуту залізниць України до перевезення у прямому змішаному сполученні не приймаються наливні вантажі, вибухові та сильнодіючі отруйні речовини.

6). Деякі інші властивості, які у своїй основі більш відносяться до технології роботи взаємодіючих підприємств.

В той же час, аналіз вказаних документів надає також змоги стверджувати, що у своїй основі їх положення носять декларативний характер, деякі з них застаріли, а в деяких зовсім відсутні положення, які б визначали взаємодію підприємств різних видів транспорту. Наприклад, таким документом є Повітряний кодекс України.

Іншим, цікавим моментом в аналізуємих документах є посилання їхніх приписів на вузлові угоди.

Вузлова угода – це договір, що укладається у письмовій формі між декількома (два і більше) транспортними підприємствами (організаціями), спрямований на встановлення, зміну або припинення у учасників вузлової угоди юридичних прав і обов’язків та визначає умови роботи перевалочних пунктів. Як правило вузлова угода укладається терміном на три роки.

Розглянемо основні параметри вузлової угоди на прикладі Договору між залізницею і морським (річковим) торговельним портом про переробку вантажів.

І. Преамбула, у якій вказуються підприємства, що домовляються, та уповноважені особи (начальник управління залізниці та начальник порту), які підписують даний договір.

ІІ. Терміни, що вживаються.

ІІІ. Предмет договору, за яким одне підприємство здає, а інше приймає вантажі, що перевозяться залізничним, морським або річковим транспортом. Також у цьому розділі вказується, що від імені залізниці виступає відповідна станція, а порт виступає від свого імені.

ІV. Обов’язки сторін. Наприклад, вказані підприємства зобов’язуються виконувати технологію робіт з приймання і видачі всіх вантажів.

Також, порт зобов’язаний:

- здійснювати місячне планування завозу і вивозу відповідних вантажів;

- передаватии станції інформацію про підхід суден;

- здійснювати своїми силами і засобами охорону вагонів з моменту їх приймання і до передачі залізниці;

Питання 3. "Напрямки взаємодії учасників транспортного процесу та їхні особливості. Завдання органів внутрішніх справ при взаємодії різних видів транспорту, їхня специфічність та особливість".

Переходячи до розгляду цього питання слід відмітити, що усі види транспорту згідно ст.21 закону України “Про транспорт” входять до єдиної транспортної системи України і ця система повинна відповідати вимогам:

- суспільного виробництва;

- національної безпеки;

- мати розгалуджену інфраструктуру для надання усього комплексу транспортних послуг.

Усі ці вимоги та взаємодія підприємств різних видів транспорт;

в світлі цих вимог оберуть свій розвиток і діють у трьох напрямках:

1).Внутрішній (в межах держави Україна).

2). Експортно-імпортний (ввезення-вивезення вантажів у/з Україну/ни))

3). Транспортне перевезення вантажів транзитом через територію Україні:

( перевозяться вантажі, які вироблені за межами України без будь-якого їх використання в Україні).

Напрямок (Т) ніяких значних додаткових визначень та пояснень не потребує, він достатньо розглянутий у відповідних нормативно-право­вих актах відповідних видів транспорту і , як вже в попередньому питанні визначалося, потребує лише правового розвитку та уніфікації виходячи з того, що усі види транспорту елементами єдиної транспортної системи України та з реалій сучасної ситуації.

Тому зосередимо свою увагуна напрямках /2/ та /З/. Ці перевезення мають статус міжнародних ( бо в перевезенні берутьучасть представники різних держав, або транспортування здійснюється територією більш ніж однієї держави ), які регламентуютьсяміжнародними транспорт­ними угодами, які укладаються між урядамизаінтересованих держав чи мі їхніми транспортними органами.

Юридичний зміст цих угод полягає в тому, що вони:

- встановлюють права, обов'язки і відповідальність пере візників, вантаж відправників (вантаж отримувачів) та інших користувачів транспортних послуг за договором перевезення (транспортування),

- визначають сферу своєї дії (територіальна, предметна, суб’єктна),

- містять в собі умови перевезень,

- передбачають обов'язок перевізника виконувати належним чином перевезення та інше.

По суті ці угоди містять дві групи правових норм:

1. Міждержавного характеру - які визначають права, обов'язки держав у встановленні міжнародного сполучення.

2. Відомчого характеру – які координують технічні і комерційні умови перевезень, дії перевізників при здійсненні догоовру перевезення.

Кажучи про міжнародні перевезення, слід відмітити, що Україна на сучасному етапі поступово інтегрується у міжнародну спільноту. Одним з проявів такої інтеграції є її участь у міжнародних транспортних ко­ридорах. Створення таких транспортних коридорів - це реальна можливості різкого підвищення товарообігу між країнами Європи та Азії, а відтак збільшення ефективності використання вигідного транзитного розташува­ння України. Так, відомо, що одна тонна транзитного вантажу дає доход у три - чотири долари. Неважко уявити майбутню доходність української частини міжнародних транспортних коридорів. Так, для прикладу, Україна має найвищий у Європі транзитний рейтинг - 3,11. Польща, яка має другий рейтинг -2,72, щороку отримує доходів від транзиту вантажів на суму 3,2 - 3,7 млрд. доларів США. Які наші дивіденди від “подарунка історії з географією" навряд чи хто скаже точно. У цьому напрямку Україною в особі Кабінету Міністрів України була зат­верджена Програма створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні, були зазначені відповідальні органи та організації і встановлено, що основна вага полягає на так види транспорту, як залізничний, автомобільний і водний. Виняток в Програмі становлять повітряний і трубопровідний транспорт. Це, однак не виключає участі у цій діяльності інших видів транспорту (повітряний, трубопровідний) і потрібне у цьому напрямку лише техніко-економічне обгрунтування та забезпечення такої діяльності нормативно-правовою базою.

На сьогоднішній день за концепцією, прийнятою у 1994 році на Пан’європейській конференції, територією України пролягають чотири транспортних коридори:

№ 3: Берлін – Вроцлав – Львів – Київ;

№ 5: Трієст - Любляна - Будапешт - Чоп - Львів;

№ 9: Хельсінкі - Київ - Одеса - Бухарест - Александрополіс;

№7 ( водний): проходить через наші порти Ізмаїл і Рені.

Крім того Україна бере участь у Євроазіатському коридорі: Іллічівськ – Поті – Тбілісі – Баку.

Для успішної участі України в діяльності міжнародних транспорт­них коридорів слід прискорити оптимізацію транспортних процесів. Так, згідно з вищенаведеною Програмою, міжнародна транспортна мережа Україні і діючі системи перевезень в умовах перебудови економіки вимагають принциповихзмін в експлуатаційно-технологічній діяльності, а також заміни технічних засобів і обладнання.

Головні вимоги в цьому напрямі такі:

- максимальне зниження собівартості перевезень,

- переоцінка критеріїв підходу до визначення ефективності перевезень, перехід від об’ємних показників роботи транспорту до фінансово-економічних.

- забезпечення достатньої швидкості руху транспорту і доставки паса­жирі вантажів,

- забезпечення зберігання вантажів підчас перевезення,

- підвищення якості послуг на транспорті.

Реалізація такої Програми повинна надати значні надходження до економіки України. Так у прогнозових величинах очікується:

а/ Зростання прибутку від транзитних перевезень на залізничному транс­порті в межах 23 - 25 відсотків. Прибуток морських портів зросте на 51 відсоток.

б/ Середньорічний економічний ефект від поліпшення умов руху на автомо­більних дорогах становитиме понад 230 млн.гривень. Окупність капіта­льних вкладень у розбудову автомобільних доріг становитиме 6-7 років, залізниць 8 - 10 років.

в/ На початковому етапі розбудови транспортних коридорів очікується збільшення робочих місць' на 15 - 20 тис. одиниць.

Як негативний момент у цій діяльності слід визначити те. що відповідні заходи проводяться ще дуже повільно, без достатніх фінансових надхлджень, не зовсім повно з’ясовано правове поле майбутніх інвесторів, не визначені у достатній мірі пільгові тарифи, платежі та податкове обгрунтування. Все це є негативним фактором у даній діяльності і не сприяє розвитку транспортної галузі вцілому. Як приклад можно навести те, що недостатня економічна політика з боку держави сприяє тому, що знач­на кількість вантажів (транзитних) обходить Україну.

Окремо кажучи про повітряний і трубопровідний транспорт, слід нагадати про те, що Україна, в особі відповідних компетентних державних органів почала надавати статус міжнарожних аеропортам, які знаходяться в межах держави. Надання цього статусу передбачає наявність певних умов та ознак і вимагає від відповідних суб’єктів додержання міжнародних норм і стандартів. Все це дає змогу судити про трансформацію України до цільного міжнародного співробітництва в галузі повітряного транспорту. Кажучи про трубопровідний транспорт, слід нагадати про один такий момент, як наміри України транспортувати каспійську нафту існуючою національною системою трубопроводів як в межах держави так і за її межі. У цьому проекті повинна взяти участь значна кількість іноземних держав, що свідчить про наміри України щільно трансформуватись у міжнародне співробітництво у галузі транспорту.

Узагальнюючи вищенаведене можливо визначити те, що в напрямку ін­тегрування України до міжнародних транспортних коридорів. відмічається більш удосконалений і більш якісний рівень взаємодії усіх видів транс­порту, як елементів єдиної .транспортної системи України так і взаємодія цірї системи з іншими (іноземними) системами та елементами транспорту. Ї завданням національного транспортного законодавства є поліпшення умов взаємодії, гнучкість регулювання та усунення протиріч.

3.2. Діяльність органів внутрішніх справ у сфері взаємодії підприємств різних видів транспорту визначається їх завданням і функціями, які викладені у законах України "Про міліцію" та "Про оперативно - розшукову діяльність" і відомчими нормативно-правовими актами. Так, ба­зуючись на цих джерелах права, спрямованість органів внутрішніх справ можливо визначити на:

- територіальну,

- транспортну.

Виходячи з такої спрямованості діяльність різних видів транспорту та їхня взаємодія охоплюються такими органами внутрішніх справ, як:

- суто територіальні;

- лінійні на залізничному транспорті ( класичний вид транспортних ОВС);

- лінійні на водному транспорті;

- лінійні на повітряному транспорті:

Кожний з вищеприведених ОВС обслуговує «свій» вид транспорту при чому розмежування зон обслуговування поміж ними закріплено у відповідному наказі МВС України.

Однак, як свідчить практичний досвід, значно великий відсоток правопорушень (злочинів) скоюється у місцях переходу з одного виду транспорту на інший - пунктах перевантаження (перевалки).

Причини тут наступні:

- наявність розходжень у розмежуванні сфери діяльності органів внутрішніх справ,

- різна підлеглість органів внутрішніх справ.

Окрім того слід відмітити , що транспорт знаходиться не у "закритому просторі", а щільно бере участь в різних суспільних від­носинах як на Україні так і за її межами.

Таким чином, виходячи з усього вищенаведеного, необхідно визначите головні завдання, які постають перед органами внутрішніх справ у цьому напрямку:

- взаємодія органів внутрішніх справ.

- координація їхньої діяльності,

- чіткість і оперативність діяльності органів внутрішніх справ на своїй ділянці обслуговування.