Лекція 1. Іридоїди. ЛР та ЛРС, які містять іридоїди.

Іридоїди – це монотерпенові сполуки рослинного походження, що містять у своїй структурі циклопентанпиранову систему.

У рослинах іридоїди зустрічаються у вигляді глікозидів та у вільному стані. Вуглеводна частина глікозидів представлена глюкозою, ксилозою, рамнозою, галактозою. Іридоїдні глікозиди під дією на них мінеральних кислот утворюють сині або синьо-фіолетові розчини з наступним випаданням фіолетово-чорного осаду. Тому ці глікозиди отримали ще назву – псевдоіндикани.

Класифікація

Поділяються іридоїдні сполуки на основні чотири групи:

1) циклопентанові іридоїди; 2) секоіридоїди; 3) валепотріати; 4) іридоїд-алкалоїди.

1. Циклопентанові іридоїди. Ця група поділяється за кількістю вуглецевих атомів у структурі скелету аглікона на чотири типи: С8 , С9 ,С10 і С14 .

До С8 –типу відносяться основні дві сполуки – унедозид і стільберикозид. Ці сполуки є 10,11-динорпохідними іридодіалю.

С9 –тип глікозидів поділяється на на дві групи С-10-нор-іридоїди, до яких відносяться підгрупи аукубіну, каталполу та гарпагіду, і С-11-нор-іридоїди, до яких у свою чергу відносяться підгрупи сполук – декалозиду, деуціозиду, деуціолу.

С10 –тип поділяється на підгрупи логаніну, асперулозиду, групу С-11-О-глікозидів.

До С14 –типу іридоїдних глікозидів належать плюмерицин та плюмерид.

2. Секоіридоїди. Поділяють на три групи: секологаніну, олеуропеїну і генціопікрозиду.

3. Валепотріати – іридоїди родини Valerianaceae. Основними представниками є вал трати, і дигідровалтрати.

4. Іридоїд-алкалоїди. Ці сполуки переважно представлені похідними моно- терпенових алкалоїдів.

Біохімічна характеристика найважливих іридоїдів

Аукубін – поширений у рослинному світі і знайдений у рослин близько 100 родів з родин Scrophulariaceae, Plantaginaceae. Глікозид має бактеріостатичні, протизапальні, спазмолітичні властивості.

Гарпагід – глікозид з епоксидним містком і ефірним зв’язком з п-оксибензойною кислотою. Він виявляє сечогінні властивості.

Логанін – глікозид з гірким смаком. Ця сполука має протизапальну дію, а також є важливою споукою у біосинтезі індольних алкалоїдів.

Асперулозид – поширений у родині Rubiaceae, Ericaceae. Внаслідок ферментативного гідролізу утворюється аглікон, який икликає почорніння зібраного листя.

Валерозидат – є основним представником С-11-О-глікозидів.

Лоліолід – є неглікозидним іридоїдним лактоном С10 –типу. Був виділений з багатьох рослин; у експерименті ця сполука виявляла цитотоксичну дію.

Олеуропеїн вперше був виділений з плодів маслини. Речовина має гіпотензивну активність та попереджає відкладення холестерину.

Валепотріати мають п’ять або шість гідроксильних груп в іридоїдному скелеті, дві з яких утворюють епоксид (циклічний ефір), а інші етерифіковані. Внаслідок цього сполуки отримали назву валепотріати (валеріана –епокси-тріестер). Валепотріати – нестійкі сполуки. Під дією ферментів під час сушіння проходить їхнє перетворення в балдриналь і гомобалдриналь, при цьому виділяються вільні кислоти (ізовалеріанова кислота та її аналоги) і сировина набуває характерного запаху.

Поширення у рослинному світі

Найбільш поширені іридоїди в рослинах родин:

1. Menyanthaceae, Gentianaceae, Loganiaceae, Oleaceae – секоіридоїди.

2. Plantaginaceae, Scrophulariaceae – тип аукубіну.

3. Valerianaceae, Lamiaceae – валепотріати, тип гарпагіду.

4. Rubiaceae, Apocynaceae – комплексні іридоїд-алкалоїди.

Виділення і дослідження

Виділення іридоїдів проводять водою, водно-спитровими розчинами, 25% водним розчином хлориду натрію. Від ліофільних сполук очищують екстракцією розчинниками, які не змішуються з водою. Домішки вуглеводів відмивають водою після адсорбції іридоїдних глікозидів на активованому вугіллі. Розподіл очищених фракцій на окремі глікозиди проводять хроматографічними методами.

На іридоїди проводять якісні реакції з реактивом Трим –Хілла і реактивом Шталя. При реакції з реактивом Трим-Хілла розчин набуває синього кольору, а потім випадає фіолетово-чорний осад.

Лікарські рослини та лікарська рослинна

сировина, які містять іридоїди

Рослина – бобівник трилистий –

Menyanthes trifoliata L.

Родина – бобівникові – Menyanthaceae.

Сировина – листки бобівника трилистого –

Folia menyanthidis.

Багаторічна трав’яниста рослина

-Кореневище – довге повзуче, яке в кінці підіймається.

-ЛРС – листки – чергові, трійчасті, довго черешкові. Окремі листочки коротокочерешкові, еліптичні або видовжені обернено яйцевидні, завдовжки 5-8 см, завширшки 3-5 см, цілокраї.

- Квітки – зібрані у компактне гроно, мають п’ять чашолистиків, що зрослися до середини. Віночок блідно-рожевого кольору, лійкоподібний.

- Плід – округла коробочка, завдовжки – 7-8 см.

Поширення

Сирі заболочені місця, по берегах річок, та озер на всій території України.

Хімічний склад сировини

Листки містять іридоїди та секоіридоїди – логанін до 10%, сверозид, фоліаментин, ментіафолін. Містяться також флавоноїди (рутин, трифолін), дубильні речовини, йод.

Біологічна дія та застосування

Настій покращує травлення, посилює перистальтику шлунка та кишечника, виявляє жовчогінну, протизапальну дію.

Входить до складу седативного збору.

Рослина – тирлич жовтий –

Gentiana lutea L.

Родина – тирличеві – Gentianaceae.

Сировина – корені тирличу –

Radices gentianae.

Багаторічна трав’яниста рослина.

- ЛРС − коріння – завдовжки до 15 см, завширшки – 1-4 см. Поверхня кореня має повздовжні зморшки. На зламі добре видно жовту деревину і темну кору.

- Стебло – прямостояче, заввишки до 120-130 см.

- Листки – супротивні, еліптичні, цілокраї, довжиною до 30 см, шириною до 15 см з 5-7 поздовжніми жилками. Нижні листки короткочерешкові, верхні - сидячі.

- Квітки – правильні, двостатеві, зібрані в пазушні напівзонтики по 3-11 квіток, чашечка плівчаста, брунатно – жовта, двох - п’ятизубчаста. Віночок –колесоподібний, глибоко роздільний завдовжки 6-7 см, жовтий.

- Плід – видовжена коробочка.

Поширення

Тирлич є рослиною, яка занесена до Червоної книги України. Культивується.

Хімічний склад сировини

Корені тирличу містять – генціопікрозид, генціопікриин (до 2,5%).

Ксантони – генцізин, ізогенцізин; алкалоїд – генціанін; дисахарид – гнеціобіозу. Корені запасають специфічний трисахарид генціанозу (Більш 7,5%).

Біологічна дія та застосування

Відвар коренів покращує травлення, збуджує апетит, виявляє жовчогінний ефект, має протизапальну та антисептичну активність.

Рослина – калина звичайна –

Viburnum opulus L.

Родина – жимолостеві – Caprifoliaceae.

Сировина – кора калини –

Cortex viburni.

Гіллястий кущ або невелике дерево (заввишки 2-4 м).

- ЛРС – кора, яка вкриває молоді пагони, є зеленкувато-сірою, голою, гладенькою, місцями з великими сечовичками.

- Листки – супротивні, широкояйцевидні, трьох-п’ятилопатеві, зверху – голі, зісподу – бархатистоопушені, завдовжки 5-11, завширшки 5-7,89 см. Черешки листків з булав частими залозками біля основи листової пластинки, і з тарілчастими залозками на її верхівці.

- Квітки – білі, в зонтикоподібних волотях. Крайові суцвіття неплідні з коротким пласким віночком. Внутрішні квітки – плідні, правильні короткодзвонковидні. Віночок зросло пелюстковий, п’ятироздільний.

- Плід – кістянка – кулястої форми, сплюснута з обох боків. Колір плодів жовтогарячо-червоний або темно-червоний. У м’якоті плоду знаходиться одна округла пласка кісточка.

Поширення

Рослина росте по всій території України в лісах, між чагарниками, по берегах річок.

Хімічний склад сировини

Кора містить С10-іридоїди – опулусіридоїд І, опулусіридоїд ІІ, ацетилопулусіридоїд. Крім того, в корі калини місяться хлорогенова, кавова кислоти; фенологликозиди (арбутин, саліцин); тритерпеноїди (урсолова та олеанолова кислоти).

Плоди калини містять вітамін К1, каротиноїди, біофлавоноїди, пектинові речовини, сапоніни.

Біологічна дія та застосування.

Відвар і рідкий екстракт кори калини виявляють кровоспинну, сечогінну дію, мають заспокійливі властивості, посилюють тонус матки, пролонгують дію снодійних засобів.

Застосовують при маткових кровотечах, ЖКК, геморою.

Рослина – валеріана лікарська –

Valeriana officinalis L.

Родина – валеріанові – Valerianaceae.

Сировина – кореневища з коренями валеріани –

Rizomata cum radicibus valerianae.

Багаторічна трав’яниста рослина.

- Стебло – прямостояче, циліндричне, порожнисте, борозенчасте, у верхній частині розгалужене.

- ЛРС – кореневища з придатковими коріннями, короткі, товсті, з тугою або з м’якою серцевиною, з поперечними суцільними або перерваними перегородками. Культивовані види валеріани мають кореневища завдовжки до 6,23 см, а завширшки – до 3, 32 см. Корені циліндричні, можуть мати довжину до 20 см.

- Листки – супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними сегментами. Нижні листки – черешкові, з 4-5 парами сегментів, стеблові листки – сидячи, з 6-8 парами сегментів. Край сегментів листків пильчастий.

- Квітки – двостатеві, неправильні, дрібні, білі, ясно-рожеві, зібрані в щиткоподібні пів зонтики на верхівці стебла і в пазухах верхніх листків.

- Плід – сім’янка.

Поширення

Широко розповсюджена рослина в Україні. Росте по берегах річок та боліт, на заболочених низинах, у лучних та різнотравних степах.

Хімічний склад сировини

Вміст валепотріатів (сума нативних сполук і їх компонентів) у сировини досягає 0,5-1%. Кореневища та корені містять ефірну олію (2%), головною частиною якої є борнілізовалеріанат, а також борнеол, борнилацетат, камфен, пінен, лімонен, терпінеол. Алкалоїди – Валерин, хатинін.

Біологічна дія та застосування

Препарати валеріани зменшують збудливість та покращують функції НС, знизують артеріальний тиск, проявляють спазмолітичну і слабку жовчогінну дію, посилюють секрецію залоз травного тракту.

Використовують екстракт валеріани рідкий, екстракт валеріани в таблетках.

Настойка валеріани застосовується окремо або у складі комплексних препаратів валокармід, кардіовален, краплі Зеленіна.