Лекція 3. Протоалкалоїди. ЛР та ЛРС, які містять протоалкалоїди

І. Алкіламіни та четвертинні амонійні сполуки.

1. Диметиламін – летючий біогенний аміе; міститься у грибах, квітках глоду Crataegus spp. (Rosaceae), є також продуктом розпаду холіну.

2. Три метиламін – дуже поширений біогенний амін; виявлений у грибах та рослинах, утворюється також при розпаді холіну. Диметиламіе і три метиламін є продуктами гниття риби і мають відповідний запах.

3. Коламін – рідкий маслянистий біогенний амін, що утворюється при декарбоксилуванні серину. Дуже поширений у рослинному світі як складова частина деяких фосфоліпідів (кефалінів), входить до складу лецетину. У вільному стані міститься у глоді.

4. Холін (триметилетаноламін) – важлива біологічна сполука, відноситься до четвертинних амінів. Є складником лецетинів, що належать до фосфоліпідів. Міститься в тканинах рослин, тварин, людини (особливо багато в нервовій тканині і м’язах), переважно у складі клітинних мембран. Холін є в траві собачої кропиви (Leonurus cardiaca), оплоднях квасолі (Pericarpium Phaseoli), насінні олійних рослин, буряках, у яєчних жовтках тощо. Добова норма холіну для дорослої людини 500-1000 мг. Холін у іжі може бути частково замінений на метіонін. Як лікувальний засіб застосовують при захворюванні печінкі. Похідне холіну – холін-хлорид належить до вітамінів групи В.

5. Ацетилхолін – природна речовина, хімічний передавач нервового збудження у холінергічних синапсах. Синтезується в живих організмах з холіну й оцтової кислоти за участю ензиму холінацетилтрансферази і розкладається під впливом холін естерази. Міститься у грибах, рослинах, наприклад у грициках (Capsella bursa pastoris, Brassicaceae), кропиві (Urtica dioica, Urticaceae) тощо.

6. Мускарин – четвертинний амін. Відомий здавнв як складник отруйного червоного мухомора Amanita muscaria. Отруйний мускарин міститься також у деяких пластинчастих грибах видів іноцибе (рос. волоконница) (Inocybe patouillardii, I. fastigiata), сироїжці блювотній (Russula emetia) тощо.

ІІ. Фенілалкіламіни

1. β-Фенілетиламін – фізіологічно активна речовина, бактерицид, репелент проти гризунів; ідентифікований в омелі білій (Viscum album, Loranthaceae) ш ввидах глоду (Crataegus spp., Rosaceae).Серед природних і синтетичних похідних фенілетиламіну є сполуки з дуже високою біологічною активністю (симпатоміметичні засоби, психостимулятори, анорексигени тощо).

2. Дофамін (3, 4-діоксифенілетиламін) – важлива фізіологічно активна речовина, відноситься до катехоламінів, є проміжним продуктом у біосинтезі норадреналіну з тирозину. Дофамін – це специфічний нейромедіатор для дофамінових рецепторів. Крім того, дофамін – попередник меланіну, норадреналіну й адреналіну. Зниження кількості дофаміну у нервовій тканині призводить до паркінсонізму. Дофамін міститься у саротамнусі віниковім – дерезі (Sarothamnus scoparius, Fabaceae), бананах (Musa sapientium, Musaceae). Біогенетичним прекурсором дофаміну є L–ДОФА (3, 4-дигідроксифенілаланін).

3. Адреналін [1-(3, 4-дигідроксифеніл)-2-метиламіноетанол] – надзвичайно фізіологічно активний гормон мозкової тканини надниркових залоз, який видобувають із залоз великих тварин або синтезують хімічно. Адреналіну гідро хлорид і гідротартрат застосовують у медицині при захворюваннях серцево-судинної системи, шоковому стані, отруєннях, алергічних захворюваннях, астматичних нападах тощо.

4. Норадреналін [1- (3, 4-диоксифеніл)-2-аміноетанол], утворюється з дофаміну, подібно до якого є медіатором нервового збудження у симптоматичній нервовій системі. Активує аденілатциклазу, що запускає механізм розщеплення глікогену і лі поліз. У мікро кількості міститься у бананах, картоплі, померанці (Citrus aurantium, Rutaceae). Норадреналіну гідротартрат застосовується у медицині.

5. L-ефедрин [1-феніл-2-метиламінопропанол-1] – субстанція, яку традиційно відносять до екзоциклічних алкалоїдів. Біогенетично походить від фенілацетилкарбінолу. Ізомери ефедрину знайдено в ефедрі (Ephedra spp., Ephedraceae), родині Celastraceae, тисі ягідному (Taxus baccata, Taxaceae) тощо. Найбільш важливе медичне значення має еритро-ізомер ефедрину та псевдо ефедрин (право обертаючий трео-ізомер).Ефедрин збуджує адреноактивні системи та викликає звуження судин, прискорення роботи серця, підвищення артеріального тиску, розширення бронхів, зіниць, гальмування перистальтики кишок, підвищення обміну речовин.На дихальний центр ефедрин діє збудливо.

6. D-норпсевдоефедрин (катін) – головний алкалоїд листя східно-африканської рослини ката – арабський чай (Catha edulis, Celastraceae). Листя кати в арабських країнах і Африці використовують як збуджуючий засіб і допінг. Дія пов’язана з наявністю катіну, який є інгібітором МАО (моноамінооксидази) і має властивості збудливі й ейфоричні.

7. Капсаїцин (ваніліламід 7-метилоктен-5-ової кислоти). Біохімічними попередниками капсаїцину є валін і лейцин. При спалюванні порошку перцю виділяється їдкий дим, який індійці використовували як „задушливий газ” у бою. Капсаїциноїди подразнюють дихальні шляхи і викликають печію шкіри при концентрації меншій за 0,0004 мг/л, що обумовлено подразненням больових і термічних рецепторів.

ІІІ. Індолакліламіни

1. Триптамін – біогенний амін, що утворюється при декарбоксилуванні амінокислоти триптофану. Ця амінокислота відіграє важливу роль у біогенезі алкалоїдів як один із прекурсорів. Триптамін знайдений у кропиві дводомній (Urtica dioica, Urticaceae) і деяких грибах.

2. Серотонін (5-гідрокситриптамін) походить з триптофану. Належить до гормоноподібних біогенних амінів. Серотонін взаємодіє з рецепторами пре- і постсинаптичних мембран, є медіатором збудження у центральній нервовій системі, впливає на тонус судин, збільшує кількість тромбоцитів крові, підвищує стійкість капілярів, бере участь у регулюванні функцій травної, видільної й ендокринної систем. Його антагоніст на рівні постсинаптичних мембран – диетиламід лізергінової кислоти (LSD). З порушенням обміну серотоніну пов’язують дію галюциногенів (наприклад, диетиламіду лізергінової кислоти). Адипінат серотоніну застосовується у медицині. У мікро дозах серотонін вилучений з бананів і кропиви.

Лікарські рослини та лікарська рослинна

сировина, які містять протоалкалоїди

Рослина – ефедра хвощова –

Еphedra equisetina Bunge.

Родина – ефедрові – Ephedraceae.

Сировина – трава ефедри –

Herba ephedrae.

Багаторічний дводомний густогіллястий кущ заввишки до 1,5 м.

- Гілки – дерев’яністі, направлені догори, із супротивнорозміщеними нездерев’янілими членистими зеленими річними гілочками, завтовшки до 3 мм; міжвузля завдовжки близько 2 см. Нижні гілочки часто розташовані кільчасто, верхні завжди супротивні.

- Листки – супротивні, редуковані до плівчастих лусочок.

- Квітки – роздільностатеві, дрібні, зібрані невеликими колосками.

- Плід – несправжня шишкоягода.

Поширення

Гори Казахстану, Середньої Азії, Алтаю та Кавказу. Росте невеличкими куртинами на сонячних схилах на висоті 1000-1800 м над рівнем моря.

Хімічний склад сировини

Трава містить алкалоїди (1,5-2%); основний L-ефедрин знаходиться в суміші з іншими ізомерами, половину маси яких інколи складає правообертаючий псевдоефедрин. Його фармакологічні властивості подібні до ефедрину, але активність значно менша. У траві також міститься N-метилефедрин і близько 10% дубильних речовин.

Біологічна дія та застосування

Ефедрину гідрохлорид застосовується як адреноміметичний засіб. Використовується для лікування захворювань алергічного характеру (бронхіальна астма, вазомоторний риніт, кропивниця) та стимуляції центральної нервової системи при отруєнні морфіном, скополаміном та гангліолітиками. Завдяки дії на НС та посиленню тонусу скелетної мускулатури ефедрин віднесено до спортивних допінгів.

Входить до складу таблеток теофедрин, антастман, аерозолі ефатин, препаратів солутан, бронхолітин, що використовуються як бронхолітичні засоби.

З відходів при отриманні ефедрину з ефедри хвощової та з трави ефедри середньої (Ephedra intrmedia) виробляють препарат дефедрин, який використовують аналогічно ефедрину.

Рослина – пізньоцвіт прегарний –

Cоlchicum speciоsum Stev.

Родина – мелантієві – Melanthiaceae.

Сировина – бульбоцибулини пізньоцвіту свіжі –

Bulbotubera colchici recentia.

Багаторічна трав’яніста рослина.

- ЛРС – бульбоцибулині цілі, довгасті, майже бруньковидні завдовжки до 7 та завширшки до 6 см, вкриті брунатно-бурою плівчастою шкіркою.На зрізі – білі, х блідо-жовтими крапками.

- Квітки – великі, двостатеві, від майже білого до рожево-пурпурового кольору.

- Листки – ланцетні або еліптичні, зростаються піхвами, утворюють несправжне стебло заввишки 20-50 см. У період дозрівання насіння листки вмирають.

Дана рослина має специфічний цикл розвитку: влітку, в червні – серпні, вона цілком захована у грунт, а її бульбоцибулини знаходяться в стані ростового покою. Навесні щорічно проходить заміна бульбоцибулин. Розмножується пізньоцвіт насіннєво та вегетативно. Рослина отруйна.

Поширення

Пізньоцвіт прегарний поширений у субальпійському поясі головного Кавказького хребта та Західного Закавказзя на висоті 1200-3300 м над рівнем моря.

Хімічний склад сировини

Виділено більш як 10 колхіцинових алкалоїдів: колхамін, колхіцин, колхіцеїн, колхікозид, глікоалкалоїди, ряд колхіцинових алкалоїдів Н, С, Е, В та ін. Вміст колхіцину становить 0,25%. Крім алкалоїдів, бульбоцибулини містять флавоноїди, фітостерини, вуглеводи, кислоти ароматичного ряду.

Біологічна дія та застосування

Колхамін застосовують при злоякісних пухлинах у випадках, що не підлягають хірургічному втручанню. Для лікування раку шкіри використовують 0,5 % колхамінову мазь.