Водний транспорт.

На теперішній час у сфері водного транспорту склався такий стан речей, за якого найбільш врегульованою, описаною і визначаємою українським законодавством, є сфера діяльності морського транспорту. В протилежність цьому річковий транспорт ще не набув відповідної уваги в законах та підзаконних нормативно-правових актах, визначається “старими” радянськими документами, що, у своїй сукупності обумовлює “прозорість” та нечіткість юридичного визначення деяких основних категорій. Це в певній мірі відноситься і до транспортних засобів річкового транспорту.

Враховуючи наведене пропонується здійснити дослідження транспортних засобів водного транспорту на основі морських суден.

В Кодексі торговельного мореплавства України під торговельним судном розуміється самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується:

1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;

2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);

3) для наукових, навчальних і культурних цілей;

4) для спорту;

5) для інших цілей (ст. 15).

Це визначення, фактично, висвітлює змістовну характеристику судна, хоча для з’ясування усіх його юридичних параметрів необхідно дослідити і деякі інші властивості судна.

До таких властивостей можна віднести:

По-перше, те, що українські судна можуть перебувати у всіх формах власності, якщо інше не передбачено діючим вітчизняним законодавством. Проте, ядерне судно має перебувати тільки у державній власності (ст. 16 КТМ України).

По-друге, якщо судна використовуються виключно для несення державної служби і перебувають у державній власності, то на них не може бути накладено арешт або стягнення без згоди органу, який здійснює управління майном, що перебуває у державній власності (ст. 18 КТМ України). Студентам необхідно самостійно визначитись із порядком арешту суден (ст. 41 – 47 КТМ України).

По-третє, ідентифікація судна, яка пов’язана із присвоєнням йому назви власником цього судна. Причому, будь-якому судну, що має обладнання зв’язку, присвоюється позивний сигнал, і, залежно від його технічної оснащеності, також ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв’язку і номер вибірного виклику суднової радіостанції (ст. 21 КТМ України).

По-четверте, технічний нагляд за морськими суднами (ст. 22 КТМ України).

І, по-п’яте, наявність спеціальної процедури щодо допуску судна до плавання (ст. 23, 24 КТМ України). Наприклад, до плавання судно може бути допущеним лише після того, коли буде встановлено, що воно задовольняє вимогам безпеки мореплавства, охорони людського життя і навколишнього природного середовища.

Крім наведених ознак особливості використання морських суден визначаються таким невід’ємними параметрами, як: державна реєстрація суден, суднові документи та екіпаж судна.

Щодо суднових документів та екіпажа судна студентам пропонується визначитись самостійно, опрацювавши наступні статті КТМ України: 35 – 40 та 48 – 72.

В цьому лекційному обговоренні ми ж розглянемо порядок державної реєстрації суден (ст. ст. 26 – 34 КТМ України).

За законом усі українські судна підлягають обов’язковій реєстрації. Причому, ті судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, що засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновим патентом); а ті судна, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, реєструються у Судновій книзі України, що засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновим білетом).

Необхідно зазначити, що право плавання під Державним прапором України характеризується певною специфікою, яка обумовлюється двома моментами - наявністю у судна такого права та одержанням судном цього права.

Так, плавати під Державним прапором України має право судно, яке:

- є державною власністю;

- перебуває у власності фізичної особи-громадянина України, а також

юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками;

- знаходиться у вищенаведених осіб на умовах договору бербоут-чартеру.

У свою чергу судно одержує право плавання під Державним прапором України

з часу його реєстрації у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України та видачі свідоцтва про одержання права плавання під цим прапором.

Якщо судно придбане за кордоном то воно користується правом плавання під Державним прапором України з часу видачі консулом України тимчасового свідоцтва, в якому засвідчується одержання цього права. Таке свідоцтво є дійсним до реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, але не більше одного року.

Слід зазначити, що наслідком державної реєстрації та одержанням судном права плавання під Державним прапором України є поширення на це судно Української юрисдикції.

У контексті розгляду цього питання необхідно вказати на ті моменти, які визначають тимчасову втрату судном права плавання під Державним прапором України та виключення його із Державного суднового реєстру України або Суднової книги України.

Так, тимчасова втрата українським судном права плавання під Державним прапором України може мати місце у разі, якщо власник українського судна передає його за бербоут-чартером іноземній фізичній або юридичній особі. Проте для такої втрати обов’язковою повинна бути згода Міністерства транспорту України за умов, що: 1) законодавство цієї іноземної держави не забороняє зміну прапора; 2) власник судна згоден на тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави; 3) заставодержателі зареєстрованих застав судна згодні на тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави.

У свою чергу судно виключається із Державного суднового реєстру України або Суднової книги України у разі: 1) визнання судна непридатним для подальшої експлуатації і ремонту; 2) втрати судном права плавання під Державним прапором України; 3) загибелі судна або пропажі його безвісти.