Перелік міжнародних стандартів серії ISO 14000
| Принципи створення й використання систем екологічного менеджменту | |
| ISO 14001 | Система екологічного менеджменту (EMS) — Специфікації та посібник з використання |
| ISO 14004 | EMS — Загальний посібник з принципів, систем і методів |
| ISO 14014 | Посібник з визначення "початкового рівня" екологічної ефективності підприємства |
| Інструменти екологічного контролю і оцінки | |
| ISO 14010 | Посібник з екологічного аудиту — Загальні принципи |
| ISO 14011/1 | Посібник з екологічного аудиту — Процедури аудиту. Аудит систем екологічного менеджменту |
| ISO 14012 | Посібник з екологічного аудиту — Критерії кваліфікації екологічних аудиторів |
| ISO 14031 | Посібник з оцінки екологічних показників діяльності організації |
| Стандарти, зорієнтовані на продукцію | |
| ISO 14020 (серія) | Принципи екологічного етикетування продукції |
| ISO 14040 (серія) | Методологія "оцінки життєвого циклу" — оцінки екологічного впливу, пов'язаного з продукцією, на всіх стадіях її життєвого циклу |
| ISO 14050 | Екологічний менеджмент. Глосарій (словник) |
| ISO 14060 | Посібник з обліку екологічних аспектів у стандартах на продукцію |
Окрім стандартів, у економічно розвинутих країнах використовують також ринкові інструменти екологічного менеджменту, серед яких:
• податкові інструменти (пільгові чи дискримінативні): податки на продукцію, види діяльності, джерела забруднення, вміст шкідливого компонента;
• інструменти системи кредитування (пільгові чи податкові);
• субсидії (прямі й непрямі) на державні екологічні проекти, на екологічні цілі населенню, дотації на екологічно досконалу продукцію;
• екологічні платежі за викиди шкідливих речовин в атмосферу, водні джерела, фунт;
• цінові інструменти;
• сплата за досягнення певних екологічних результатів тощо. Коли врахувати важкий фінансовий стан більшості промислових підприємств, різке скорочення бюджетного фінансування, яке виділяється на охорону природи й відтворення природних ресурсів, недоліки законодавства, то бачимо, що західна модель екологічного управління нас не цілком влаштовує. Тобто нині Україна не в змозі застосовувати настільки сильний стимуляційний механізм ринкових інструментів, щоб підприємства самостійно переходили до екологічного виробництва, але деякі із західних моделей все-таки можна застосувати.
Екологічна сертифікація лісів вперше була проведена в 1989 році. Найбільш відомими є три міжнародні організації, що причетні до організації екологічної сертифікації лісів: Лісова управлінська рада (FSC); Міжнародна організація із стандартизації (ISO); Пан-європейська лісова сертифікація (PEFC). У багатьох країнах світу створені національні органи з екологічної сертифікації лісів.
Дата добавления: 2015-10-05; просмотров: 628;