Світовий фінансовий ринок та його структура.

Інтернаціоналізація господарської діяльності сприяла формуванню в 70-х роках ХХ ст. єдиного ринку позичкових капіталів і створенню на його основі світового фінансового ринку. Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів національних фінансових ринків, зміцнення зв’язків та активного розширення контактів між ними.

Світовий фінансовий ринок (СФР) - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і позичальниками через посередників на основі попиту і пропозиції на капітал.

Його основна ціль – акумуляція та перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою посередників. Посередниками між кредиторами і позичальниками є кредитно-фінансові організації. До них відносяться транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, державні агентства, кредитно-фінансові інститути, фінансові посередники.

Суб’єкти СФР:

– кредитори або первинні інвестори —фізичні та юридичні особи, державні, міждержавні та наддержавні інститути, що мають надлишкові ліквідні активи;

– позичальники та емітенти —фізичні та юридичні особи, державні, міждержавні та наддержавні інститути, що мають дефіцит коштів;

– спеціалізовані фінансові посередники —комерційні банки, інвестиційні компанії, трастові, пенсійні та інвестиційні фонди, ощадно-позичкові асоціації тощо;

– хеджери —страховики ризиків, пов’язаних з валютними кредитними операціями та операціями з цінними паперами;

– органи регулювання і контролю.

Ринок позичкових капіталів складають світовий грошовий ринок та світовий ринок капіталів (рис. 7.1).

Основна функція СФР - забезпечення міжнародної ліквідності (можливості швидко залучати достатню кількість фінансових ресурсів на наднаціональному рівні).

Таблиця 7.1