Сутність та причини міжнародного руху капіталу (МРК).

В основі міжнародного руху капіталу лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств. Тому, основними причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:

- відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;

- неспівпадання попиту на капітал з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;

- різницю у витратах виробництва в різних країнах за рахунок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати та ін.;

- інтернаціоналізацію виробництва;

- зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення постачання сировиною своїх підприємств;

- різницю в екологічних нормативах і стандартах різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення потреб своїх країн;

- бажання обійти тарифні і нетарифні бар’єри, які є при звичайному комерційному експорті;

- захист грошей від інфляції;

- технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновіших технологій;

- необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.

За джерелами походження міжнародні потоки капіталу поділяються на державні (офіційні) і недержавні (приватні).

Вивезення приватного капіталу — це переміщення закордон матеріальних цінностей і грошових коштів, які належать приватним особам.

Вивезення державного капіталу — це переміщення закордон матеріальних цінностей і грошових коштів, які належать державі.

За характером використання капітал поділяється на підприємницький капітал та позичковий.

Вивезення підприємницького капіталу — довгострокові зарубіжні інвестиції, які ведуть до створення закордоном філій, дочірніх підприємств, компаній, СП.

Вивезення позикового капіталу — експорт капіталу, який надається у позику під відсотки.

Загальні (глобальні) риси та тенденції МРК:

– зростають темпи і масштаби міжнародних фінансово-кредитних операцій, що майже в 40 разів перевищують масштаби світової торгівлі;

– з’являються нові сегменти й інструменти світового фінансового ринку (сегмент хеджування та управління ризиками, деривативи);

– основна частка операцій, пов’язаних з МРК, здійснюється високодиверсифікованими мережево-організованими бізнес-групами, мета яких полягає у підтримці безперервного активного потоку фінансової ренти та доданої вартості у довгостроковій перспективі;

– підвищується координуюча, регулююча та перерозподільна роль держави, міждержавних та наддержавних інституцій у МРК, зокрема під керівництвом та патронажем Світового Банку створюється уніфікована система міжнародного регулювання іноземних інвестицій;

– істотно знижується частка кредитів у структурі міжнародного руху капіталу при інтенсивному зростанні питомої ваги портфельних іноземних інвестицій та більш повільному — прямих;

– посилюється міграція приватного капіталу між розвинутими країнами тріади «США — ЄС — Японія» (майже 80% іноземних інвестицій продовжує зосереджуватися в 26 розвинутих країнах). Пріоритетними напрямками прямого іноземного інвестування також є країни Південно-Східної Азії та Латинської Америки, що мають високі темпи економічного зростання (Китай, Сінгапур, Малайзія, Бразилія тощо);

– загострюється конкуренція за залучення іноземних інвестицій, що призводить до розробки спеціальних національних програм їх стимулювання;

– значна кількість країн виступає одночасно в ролі експортера та імпортера капіталу, що породжує так звані «перехресні інвестиції»;

– глобальний фінансовий капітал частково або повністю підкорює собі малі національні економіки.

Особливу увагу слід звернути на тенденцію віртуалізації світового фінансового ринку й відповідну прискорену втрату зв’язку між зростанням провідних індикаторів економічної кон’юнктури (агрегованих фондових індексів) із реальною динамікою виробництва благ і послуг. Віртуалізація проявляє себе через стрімке абсолютне та відносне збільшення маси фіктивно-спекулятивного капіталу, не забезпеченого товарною масою чи золотовалютними резервами. За оцінками Банку міжнародних розрахунків, у 2008 р. річний сукупний обіг такого капіталу наблизився до відмітки у 1,14 квадрильйони доларів США, перевищивши майже у 20 разів обсяг валового глобального продукту світу.