Підходи до класифікації країн світу.

Структуру міжнародної економіки можна подати через систематизацію сукупності національних економік країн світу за багатьма критеріями, головні з яких — регіональний, організаційний, соціально-економічний.

1. За регіональним критерієм, тобто розташуванням країн на певній території та (або) належністю до регіональних інтеграційних угрупувань, національні економіки поділяються так:

– За регіонально-континентальним критерієм країни групуються за географічним розташуванням: наприклад, країни Східної, Західної, Південної та Північної Європи; Північної та Латинської Америки, Південної, Південно-Східної, Східної та Центральної Азії; Близького та Середнього Сходу тощо.

– За регіонально-економічним критерієм виділення груп країн у межах регіону відбувається відповідно до спільних економічних інтересів, приблизно однакового рівня розвитку. Наприклад,

країни Західної Європи — члени ЄС (Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Франція, ФРН) та країни Південної Європи — члени ЄС (Греція, Іспанія, Італія, Португалія); нові індустріальні країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика) та Азії (Південна Корея, Сінгапур, Таїланд, Тайвань).

– За регіонально-інтеграційним критерієм, коли спостерігається спільність економічних інтересів, компліментарність національних господарських механізмів, достатній рівень індустріального розвитку, територіально-географічна близькість, країни формують інтеграційні угрупування. Так, найбільш сталими та впливовими є такі:

а) європейські — ЄС (28 країн), ЄЕЗ (EEA – European Economic Area – європейська економічна зона, що включає 28 країн ЄС + Ісландія, Ліхтенштейн та Норвегія); Європейський митний союз – 33 країни (країни ЄЕЗ + Андорра, Сан-Маріно та Туреччина).

б) євразійські — СНД (8 грудня 1991 року Білорусі, Росії та України, а 21 грудня - Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан, але у 2005 році зі складу СНД виходить Туркменістан, а у 2009 – Грузія. Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД);

в) північноамериканські — НАФТА (North American Free Trade Agreement, в яку входить США, Канада, Мексика);

г) південно-східно-азійські — АСЕАН (Association of South East Asion Nations – створена у 1967 р. та включає 15 країн).

2. Систематизація країн за організаційною ознакоюрозподіляє країни по групах в залежності від участі в міжнародних організаціях, конференціях, нарадах тощо. Найбільш впливовими організаціями сьогодні є:

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР, англ. Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD)) — створена у 1960 p., об'єднує 34 країни з високим доходом та рівнем розвитку - більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Корея, Японія та інші. Штаб-квартира розміщена у Парижі (Франція). Цілі організації полягають у досягненні швидкого економічного розвитку, підтриманні фінансової стабільності, вільної торгівлі та забезпеченні сприятливих умов розвитку країн «третього світу»;

Світова організація торгівлі (СОТ) — об'єднує 157 членів, за основну мету ставить розвиток лібералізації торгівлі. З початку функціонування ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі - General Agreement on Trade and Tariffs) у 1947 році досягнуто зниження міжнародних тарифів з 40% до 4%. СОТ почала функціонувати з 1995 року як більш організаційно оформлена структура для регулювання міжнародної торгівлі. Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року;

Бреттон-Вудські інститути — Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) забезпечують функціонування та розвиток сучасної світової валютної системи починаючи з 1944 р. Членами МВФ є 188 країн світу.

3. Класифікація за станом соціально-економічного розвитку, прийнята ООН:

- промислово розвинуті, або індустріальні країни (ПРК) - це високорозвинуті країни, питома вага яких у світовому ВВП складає 54,6%. Найбільш потужну групу серед цих країн складають країни так званої Великої Сімки (Групи 7 або G7) США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Канада. Ці держави зосереджують у своїх руках 51% міжнародної торгівлі;

- країни з перехідною ринковою економікою - країни Центральної та Східної Європи та колишнього СРСР, де відбувається перехід від адміністративно-командної системи до ринкової економіки;

- країни, що розвиваються - це держави Азії, Африки, Латинської Америки.

У цілому країни, що розвиваються, у сучасних умовах переживають процес їх подальшої економічної диференціації. Сьогодні серед них можна виділити принаймні три рівні економічного розвитку. Найбільш розвинені з країн, що розвиваються, об’єднують у групу “нових індустріальних країн”. Сюди включають найчастіше Аргентину, Бразилію, Мексику, Республіку Корею, Сінгапур, Сянган, Тайвань, Туреччину. Інколи тут згадують Індію і Китай. Друга, проміжна, група складається з країн, що мають дещо гірші показники стосовно до загального обсягу виробництва та його значення на душу населення. Ці країни, зокрема держави Близького Сходу, характеризуються великою диференціацією галузевих структур, соціальних верств населення та їх положенням у суспільстві.

До групи “найменш розвинених країн” належать приблизно 50 країн, що розвиваються. Переважно вони мають вузьку, часто монокультурну структуру господарства, високий ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування заходів у соціально-економічній сфері. А для деяких з найбідніших країн цієї групи зовнішні фінансові надходження визначають міру виживання цих країн у надзвичайно складних економічних і природно-кліматичних умовах.

За методикою ООН найважливішими показниками рівня соціально-економічного розвитку є:

· ВВП/ВНП, а також ВВП/ВНП на душу населення;

· частка продукції обробної промисловості й сфери послуг у ВВН/ВНП;

· рівень освіти населення й тривалості життя.

За показником «ВВП на душу населення»:

країни з високими (від $ 12196 на рік),

середніми ($ 996-12195 на рік) та

низькими (менш ніж $ 995 на рік) доходами.

За індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП), що розраховується за методикою ООН:

високорозвинуті (ІРЛП>0,8),

середньо- та низькорозвинуті країни (ІРЛП<0,5).

При підрахунку ІРЛП враховуються такі показники:

– середня тривалість життя населення;

– рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і

сукупна частка учнів та студентів (1/3 індексу);

– рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС), у доларах США.

Класифікація за рівнем доходу, прийнята Світовим банком. Згідно з критерієм за рівнем доходу кожна економіка класифікується як економіка з низьким доходом, середнім доходом, який у свою чергу, може бути нижчим середнього та вищим середнього, та економіка з високим доходом.

Міжнародний валютний фонд у виданні «Перспективи розвитку світової економіки» ділить світ на дві основні групи. До першої групи відносяться країни з розвиненою економікою, а до другої групи - країни з ринком, що формується та країни, що розвиваються.

Країни також класифікують за такими ознаками:

— за площею;

— за чисельністю населення;

— за формою правління;

— за формою державного устрою;

— за ідеологічною орієнтацією;

— за формою державного режиму;

— за політичною структурою;

— за рівнем розвитку науки і техніки;

— за рівнем соціально-економічного розвитку.

Крім наведених основних видів типологій, існують класифікації за віддаленістю від моря, природно-ресурсним потенціалом, типом відтворення населення, рівнем урбанізації, національним складом населення тощо.